Майбутні восьмикласники отримають підручники вчасно?

Хоч Міністерство освіти і науки виконало держзамовлення із забезпечення новими підручниками учнів 4-х і 7-х класів, у деяких школах діти й нині не мають їх на партах. Чому склалась така ситуація, чи оголошено вже конкурс проектів нових підручників для учнів 8-х класів та якою стане школа майбутнього, «УК» розповідає директор Інституту модернізації змісту освіти Наталія ВЯТКІНА.

— Наталіє Борисівно, торік інститут зі значним запізненням отримав кошти на друк підручників для учнів 4—7-х класів, тож дітям довелося навчатися без книжок…

— На друкування підручників уряд витратив майже 260 млн гривень — це половина потрібної суми. Передбачалося, що решту 50% книжок купуватимуть за кошти місцевих бюджетів. 80 мільйонів гривень, які були зекономлені за рахунок здешевлення вартості підручників, передали у якості освітньої субвенції на області. Ці кошти залишилися в місцевих бюджетах.

Тепер Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів збирає замовлення від обласних і районних управлінь освіти на підручники, які школи хочуть ще добрати до тих 50%. Подекуди батьки чи спонсори вже придбали нові книги.

— Стежите за тим, є в школярів підручники чи ні?

— Ми виконували держзамовлення і доправляли книги тільки до областей. До шкіл підручники мали доставляти місцеві управління освіти. Траплялося, коли у Вишневому під Києвом не було книжок, а в Баришівському районі були. Це той випадок, коли голова райуправління освіти розподілив підручники так, як вважав за доцільне: кудись пішли примірники тільки для вчителів, у деяких школах книжки дісталися учням. 

А ТИМ ЧАСОМ

Широкоформатний друк: відмінна якість і помірна ціна

Для розповсюдження зовнішньої реклами рекламодавці часто використовують широкоформатний друк.

«Широкоформатная печать – это изготовление наружной рекламы на различных носителях. В качестве основы для неё используются полимерные рулонные материалы и специальные краски», – повідомляє сайт http://akgroup.com.ua/.

Великий попит на широкоформатний друк пояснюється, перш за все, його простотою виготовлення, різноманітністю і порівняно невисокою вартістю. Друкарня «AKGroup», яка знаходиться в Києві надає послуги оперативної поліграфії і друку, ультрафіолетового друку тощо. Рекламну продукцію широкоформатного друку можна зустріти у виставкових комплексах, над проїжджою частиною вулиць, на вітринах магазинів,а також у зовнішніх і внутрішніх інтер'єрах.

Рекламна продукція, виготовлена за технологією - друк на оракале, дуже різноманітна. До неї відносяться: світлові панелі, постери, лайтбокси, плакати, розтяжки, банери, афіші. Сучасні технології дозволяють наносити зображення на скло, триплекс, одяг, меблі, кузови автомобілів та інші поверхні.

Зовнішню рекламу, виготовлену за технологією широкоформатного друку, відрізняє якість малюнка (дозвіл до 150 dpi) і що не менш важливо - надійність і механічна міцність. Такому рекламному носію не страшні великі перепади температур, сильний поривчастий вітер, інтенсивні опади чи прямі сонячні промені.

Залежно від виду рекламних носіїв та їхніх розмірів використовується різне поліграфічне обладнання та матеріали. Наприклад, для внутрішніх інтер'єрів може підійти реклама на паперових носіях. Для зовнішньої реклами папір не підійде, тут використовують спеціальний друк на вінілі.

У друкарні «AKGroup вам швидко воготовлять будь-які банери, друк здійснять на банерній тканині.
У рекламній індустрії великим попитом користується друк на банері, або друк банерів на тканинах різної щільності - блокаут чи бекліті. Це полотно з вінілу, яке має сітчасту поліестеровую основу.

Як і раніше замовники часто використовують широкоформатний друк на оракалі. Рекламні носії виготовляються на двох типах обладнання - термоструйних і п'єзоелектричних принтерах. У пристроях першого типу застосовується спеціальне вододостійке чорнило, виготовлене з барвників органічного походження. У п'єзоелектричних принтерах крім водного чорнила використовуються сольвентні і масляні чорнила для виготовлення зовнішньої реклами.

У друкарні «AKGroup можна замовити: друк листівок, друк конвертів, друк буклетів.

Олена ПИСАР
для «Укрядового кур’єра»
 

— Як із цим боротися, яким чином налагодити прозорий процес?

— На жаль, у нас так звикли працювати. А в умовах децентралізації треба, щоб у людей зростала відповідальність. Загалом є змога довозити підручники до школи, але для цього треба багато змінити. Наприклад, у Харкові є логістичний центр книжкового видавництва «Ранок», який співпрацює з «Новою Поштою», — вони за 10 днів можуть розвезти весь тираж підручників Україною. Втім монополізація доставки в одних руках викличе спротив і критику. Хтось буде незадоволений тим, що його не обрали, і подасть до суду або до Антимонопольного комітету, чим заблокує увесь процес. Так було торік зі шкільними автобусами. Але ми робимо все можливе, щоб здолати чимало перепон.

— А поки що в школах, де немає підручників, учителі змушують семикласників писати конспекти — діти не розуміють тему, а потім вдома не можуть розібрати написане. Що порадите батькам?

— Якщо вчитель використовує не один підручник в електронному вигляді, а різні джерела, батьки повинні порадитися з учителем, якщо не виходить — між собою. Можливо, доведеться придбати ксерокс і запас паперу, щоб педагог міг копіювати з інтернету матеріали і роздруковувати учням, як це робиться в Польщі.

— Батьки вже тепер хвилюються: чи матимуть майбутні восьмикласники книжки на партах?

— Конкурс проектів цих підручників уже розпочався — це важлива подія. Інститут отримав 199 проектів підручників з 62 предметів. Дуже велика кількість заявок з природничих дисциплін. Тож хочемо провести новий конкурс, витримавши тайм-лайн. Так, з 19 по 22 березня триватиме експертиза підручників. Наприкінці травня затвердимо перелік підручників, яким надають гриф міністерства (ці книжки друкуватимуть за гроші держбюджету). На початку червня плануємо оголосити тендер.

Учителі замовлятимуть підручники як і торік, але на спрощеній і прозорішій основі. Також цього року за гроші держбюджету підручники за кількістю замовлень менше ніж 2 тисячі не друкуватимуть. Скажімо, у Польщі в одній школі не може бути два різних підручники біології, наприклад, для 7 класу. Тому практика показала: краще, щоб учителі домовлялися в одній школі між собою, підручник якого автора замовлятимуть. Щоб не було дрібних тиражів, рекомендуємо школам так вчинити. Водночас це не стосується підручників для шкіл нацменшин і дітей зі спеціальними освітніми потребами — для них держава надає дотації.

— Торік уперше провели відкритий конкурс підручників, але ви зазначили, що не задоволені експертними оцінками. Чому?

— На той час я ще не працювала в інституті, але знаю, що ситуація з експертизою була непрозорою — не друкувалися рецензії, експертні висновки на сайті. Так, один експерт об∂рунтовував своє враження, решта просто зазначали: мовляв, підручник поганий чи хороший. Як за такими експертними висновками можна оцінити підручник?

Тож тепер уперше експерти пройшли навчання, ознайомилися з критеріями оцінювання підручників. Відтак кожен новий підручник оцінюватимуть три експерти: вчитель, науковець і методист. Цього разу ми прозоро — методом жеребкування добирали експертів з кожного проекту підручника. І одразу заносили до електронної бази даних. Важливо, що відтепер існує вимога: кожен експерт читає не більш ніж дві роботи. Раніше читали і по 10, але якою може бути якість такої експертизи?

Тепер на кожну роботу дають три експертні висновки. Якщо є три схвальні висновки, робота проходить. Якщо один голос проти, роботу теж приймають, але комісія аналізує, чому, а також вирішує, рекомендувати її чи ні. Працюватиме й апеляційна комісія: будь-який учасник процесу оцінювання може подати апеляцію, і комісія в триденний термін надасть відповідь. Тільки після цього верстають список підручників — всю інформацію буде розміщено на офіційному сайті міністерства, нашого інституту, репозитарію.

— Коли зможуть голосувати вчителі?

— Після завершення експертизи оригінал-макети майбутніх підручників можна буде побачити онлайн. Цього року замовлення на підручники для 8-го класу формуватиметься так: вчителі домовляються між собою, які підручники хочуть замовити — яких авторів та в якому обсязі, заповняюють відповідну форму для замовлення і передають її до обласних управлінь освіти. Тож ми дещо змінили процедуру: щоб учителі не просто голосували на сайті за той чи той примірник, а щоб це було систематизовано й достовірніше. Адже торік було дуже важко підрахувати результати. До речі, ми підготували відповідні зміни до законодавства, щоб дозволити видавництвам купувати не лише вітчизняний папір, адже інколи словацький папір дешевший і якісніший, відповідає гігієнічним нормам.

— Чи отримали фінансування на друк підручників для 8-го класу?

— Поки що маємо рішення про стовідсоткове фінансування, підписане Президентом, але цих грошей у нас ще немає. Надрукувати стандартний підручник у середньому коштує 32—38 гривень. Але що більший тираж, то дешевше.

Уперше за останні роки на конкурс подаються  не тільки оригінал-макети видавництвами, а й рукописи окремих, часто молодих і невідомих ще авторів. Ми зацікавлені у появі нових імен, відкриті до співпраці з ними. Яка якість цих підручників — покаже експертиза.

— Підручники перенасичені термінами. Чи можуть «старі» автори написати підручник нового покоління?

— Думаю, це перебільшено. Підручники часто критикують. Але треба віддати належне їх авторам, більшість з них — досвідчені, є новаторами освіти. Щодо експертів. Хто вони? Це також наші освітяни, які з висоти власного досвіду мають моральне право оцінювати працю колег. І чи можливо створити ідеальний підручник, який би влаштовував усіх? Одні вимагають спростити програми, інші переконані, що у нас дуже розумні діти і вони здатні освоїти складні завдання.

У світі напрацьовані різні моделі освіти. Серед прогресивних, яка мені особливо імпонує,  я б виділила фінську. Втім для її запровадження потрібні чималі кошти. Драматичні події, що відбуваються в Україні  і від яких страждає економіка, не дозволяють нам зараз сповна скористатись фінським досвідом. Та ми не стоїмо на місці. Реформа, яка триває в освіті, не може зреалізуватись за один рік. Це тривалий і складний процес. І він залежить не тільки від МОНу і нашого інституту. Це колективна праця всього освітянського корпусу, науковців Академії  педагогічних наук, парламентського комітету з питань освіти і науки тощо.

Чому до освіти стільки уваги і претензій водночас? Бо це насправді чи не єдина сфера, яка сьогодні працює в країні. Це воістину одна з найважливіших галузей. Водночас суспільство не ставиться критично до самого себе.

Я постійно читаю американську пресу зі шкільної освіти — у США існує асоціація Textbook writers. Переконана, що таку треба створити й в Україні. Авторам підручників треба об’єднатися і обговорювати питання підручникотворення. Має бути чітке бачення, яким повинен стати сучасний підручник.

— Ми на порозі запровадження 12-річки. Чи буде розроблено нові підходи, методики викладання у школі?

— Це дуже цікавий виклик. Один із задумів я називаю програмою «ліцей» і зараз згуртовую людей свого фаху. Ми працюємо над новою програмою «Філософія в школі». Найперше слід розробити рекомендації для підготовки вчителів щодо впровадження розвитку мислення у дітей. Щоб педагоги використовували мудрі розмови, елементи логіки, етики, критичного мислення, громадянської освіти. А для старшокласників — це риторика, теорія аргументації усної та письмової, історія наукових відкриттів чи логіка наукового мислення. Ці елементи можуть як влитися в програму, так і бути окремими предметами на вибір для школярів, існувати як факультативні дисципліни. Це тільки частинка того нового, що хочеться зробити для школи майбутнього.

— Суспільство знає про корупційні схеми попереднього керівництва інституту. Мабуть, прийти на цю посаду і продемонструвати прозору, якісну роботу стало для вас певним викликом.

— Про нашу установу було багато негативної інформації. Утім, група людей, котрі тут працювали на так звані табачниківські схеми, пішла з інституту. Уряд ухвалив рішення про розформування старого інституту. Ми кардинально змінили менеджмент, запровадили нові напрями роботи, але це тільки початок змін.

 — Як спонукаєте вчителів до застосування нових методик, цікавих підходів?

— Основне — це управління через освітні проекти. Скажімо, вчителі подають свої проекти на науково-методичну раду, є відділ вивчення і підготовки вчителів, де ведуть експерименти в 300 школах. У нас є багато вчителів-новаторів. Окрім цього існує багато різних конкурсів, де заохочують вчителів шліфувати свою професійну майстерність.

Розпочав роботу новий напрям STEM-освіта, який передбачає застосування елементів наукового дослідження в навчальному процесі. Звісно, втілення всіх нових ідей залежить від учителя, тож якщо ми його не підготуємо, усі наші новаторські ідеї не буде реалізовано.

 — Але й донині деякі педагоги змушують дітей зазубрювати підручник. Як таких змусити змінити підхід до своєї праці?

— Якщо вчитель хоче це робити, він це робитиме. Ми не можемо проконтролювати кожного. Скажімо, в американській і фінській системах освіти вчитель навчається від учителя. Зокрема, до розвитку має спонукати сертифікація вчителів. Від цього залежатиме зарплата, тож усі прагнутимуть працювати краще. Звісно, не виключаю певного формалізму — на кшталт сертифікації тих, хто ближчий до директора, тощо. Справді, є люди, які своїм впливом можуть спотворити всю ідею рівності можливостей. А потім звинувачують міністерство.

Загалом, у школі треба будувати гнучкішу модель процесу навчання. Приміром, в Австрії на уроці фізики працюють вчитель, асистент і вчитель хімії, які допомагають школярам засвоїти певну тему.

— Якою має бути школа майбутнього?

— Нині у світі дискутується тема робочого простору, де учні спілкуються. Вони сидять на килимі або стільцях, а столики розташовані збоку, там можна виконати якесь завдання. Особливо це прийнятно для менших школярів, яким важко півдня висидіти за партами. У старшокласників учитель не повинен домінувати — учні сидять на одному рівні й розмовляють, як дорослі. Вчитель цікавиться їхньою думкою.

Є навіть цікава модель «топосів» — просторово-часової моделі побудови робочого шкільного дня, коли замість звичайних уроків учителі домовляються між собою, скільки кому потрібно часу. Скажімо, упродовж місяця вивчають математику. Тобто модель спрямована не на систему урок-перерва, а на те, скільки часу потребує вивчення того чи того предмета. Нам треба відходити від радянських методів навчання. І від класно-урочної системи навчання. Нещодавно читала статтю фінської вчительки, яка зазначає, що коли Фінляндія від’єдналася від Росії, лише тоді почався розвиток фінської освіти, який триває досі. У нас суспільство ніби прагне змін, та водночас не хоче нічого змінювати.

Інна КОВАЛІВ,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Наталія ВЯТКІНА. Кандидат філософських наук, за сумісництвом старший науковий співробітник Інституту філософії НАН України, організатор багатьох міжнародних проектів у галузі освіти. Із серпня 2015 року очолює Інститут модернізації змісту освіти.