Нахабству та цинізму росіян немає меж: на День визволення Маріуполя від нацистських загарбників (12 вересня) окупанти встановили на місці пам’ятника загиблим захисникам України, зокрема маріупольцям, пам’ятник… олександрові невському — «збирачеві російських земель та рятівникові великої Русі від навали шведів і тевтонських лицарів». Москалі безжально демонтували українську святиню в липні цього року, збивши бронзові дубові листки з іменами загиблих маріупольців. 

А невський до Маріуполя не має жодного стосунку. Так росія  хоче помітити свою нову колонію — Маріуполь, насаджуючи тут свої імперські символи. Таке рішення, бачите, ухвалила влада санкт-петербурга, яка заявила ще й про будівництво в Маріуполі російського драмтеатру, відновлення парку 50-річчя перемоги, готелю, житлових будинків.

Мені й, мабуть, багатьом українцям не зрозуміло: по-перше, чому такі рішення ухвалюють не маріупольці, а влада петербурга, а, по-друге, чому українці повинні вшановувати олександра невського? Чи окупанти вирішили в кожному українському місті, яке захопили, встановлювати пам’ятники своїм бандитам, як-от у Бердянську: тут з’явився пам’ятник екіпажу великого російського десантного корабля «саратов», який 24 березня 2022-го ВМС України відправили у всім відомому напрямку?

Справді не хочу, щоб в Україні вшановували пам’ять олександра невського, колабораціоніста, який сприяв 300-річному рабству великоросів: саме він першим повелів народові скоритися Золотій Орді без боротьби і на вимогу своїх хазяїв провів подушний перепис та відвіз в Орду першу подушну данину. І щоб переконати в цьому читачів, користуватимуся тільки історичними матеріалами, які у відкритому доступі розмістили публіцист, письменник, дослідник історії, автор бестселерів «Країна Моксель, або Московія», «Москва Ординська», «Україна-Русь» Володимир Білінський, український письменник, журналіст та блогер Павло Бондаренко (Павло Правий), військовий журналіст Олександр Кіндсфатер та інші.

Отже, хто такий олександр невський? Тим, хто вчився ще в радянських школах та вишах, втовкмачували, що руський князь олександр невський 15 липня 1240 року на чолі новгородської дружини спочатку розбив військо шведів поблизу гирла річки нева (хоробрий князь нібито поранив списом в обличчя головнокомандувача шведського війська Біргера), а потім 5 квітня 1242 року потопив у чудському озері військо Тевтонського ордену. Остання битва відома  як «льодове побоїще», і про неї 1938 року режисер сергій ейзенштейн та дмитро васильєв зняли на замовлення самого сталіна фільм  «олександр невський».

Більше пропагандистська, ніж історична стрічка напередодні Другої світової війни мала викликати в радянських людей гордість та повагу до великого полководця олександра невського і ненависть до ворога — тевтонців та їхніх сучасних послідовників — німецьких нацистів. Але після підписання 1939 року пакту молотова — Ріббентропа фільм було... заборонено до показу в срср. У прокат він вийшов лише після нападу Німеччини на радянський союз.

І краще б цей фільм, скажу щиро, зовсім не виходив на екран. Бо, як дізнаємося нині, крім житія святого князя олександра невського (папірця, що писали московські попи) та ще добряче брехливого першого новгородського літопису, жоден документ не згадує про похід шведів на новгород. Нічого не можуть сказати про нього й історики Швеції. Понад те, шведські історики стверджують, що згаданий Біргер, якого 15 липня 1240 року нібито сміливо та вправно побив олександр невський, не був у цей час головнокомандувачем, або ярлом. На чолі шведського війська стояв Ульф Фасі. А Біргер Магнуссон став правителем Швеції лише 1248 року.

Але для російських істориків вісім років туди, вісім — назад — це дрібниця. Вони на власний розсуд описали дві великі битви, під час яких загинуло багато ворогів Русі. А за даними Тевтонського ордену, сутичка, а не «побоїще» на чудському озері таки відбулася: тевтонці втратили там 20 лицарів убитими і шестеро полоненими. Лівонська хроніка згадує, що вбиті падали на траву. Тобто битва відбувалася не на кризі озера.

І для сумнівів чимало підстав: досі навіть російських істориків бентежить, що за допомогою найсучаснішого обладнання на дні озера не виявлено жодного тіла, меча чи шолома. У 1958—1959 роках на місці, де, як вважали, відбувалася битва, проводила археологічні розкопки експедиція інституту археології академії наук срср під  керівництвом георгія караєва. Її науковці теж не знайшли матеріальних свідчень, які могли б пов’язати це місце з «льодовим побоїщем» 1242 року.

Але найбільше запитань в істориків до самого олександра невського. Головне: як би він пояснив свою участь в обох битвах? російські фахівці стверджують, що олександр невський народився 1221-го. Тобто на час його бойового хрещення на неві (1240) йому було 19 років. А згідно із записами папського легата (посла) в Золотій Орді Плано Карпіні, він на власні очі бачив, як майбутній князь олександр невський  1238  року перебував при ставці хана Батия в Каракарумі як аманат (заручник) і був названим сином Батия, кровним братом ханового сина царевича Сартака.

За законами Золотої Орди, кровними братами могли стати лише юнаки до 16 років. Відомо, що Сартак народився між 1228-м та 1230 роками. Отже, олександр ніяк не міг бути старшим за нього. Тож історики (не брехливі російські) називають іншу дату народження майбутнього «талановитого полководця»: невський народився не раніше 1228 року.

Чому цього не визнають на росії? А тому, що 15 липня 1240-го, коли начебто грізний руський князь олександр мчав зі списом у руках на чи то  ярла Біргера, чи то на ярла Фасі, йому мало  бути 12 років. А 1242-го на чудському озері — 14. Як вам? 12-річний руський богатир поранив списом в обличчя  головнокомандувача шведського війська! Таке могли видумати хіба що росіяни на похмілля. А потім нести і брехні цивілізованому світу.

Інша вбивча деталь з біографії олександра невського: він був названим сином хана Батия. Такий статус в Золотій Орді просто так не давали. Річ у тому, що батько олександра князь володимиро-суздальський ярослав ІІІ всеволодович був зрадником. Під час татаро-монгольської навали на Русь 1240 року він та його брати опору агресорові не чинили, а перейшли на бік Батия. Їхні війська входили до складу війська хана Батия. суздальці разом  з татаро-монголами нищили Русь. москалі про це мовчать. Їхні історики лише скромненько пишуть, що суздальці «тримали нейтралітет». Насправді вони багато років загравали із загарбниками і ще до татаро-монгольської навали на Русь стали ханськими холуями. Сам же олександр невський перебував у Золотій Орді як заручник з перервами з 1238-го по 1252 рік.

російські історики соловйов, ключевський та інші про олександра невського писали мало і туманно. Героєм в російській імперії він не був. Таким його зробили сталін та ейзенштейн. Режисер вклав у вуста актора миколи черкасова слова, які нібито сказав олександр невський: «Хто до нас прийде з мечем, той від меча і загине». Під час Другої світової війни кремлівські ідеологи всіляко спекулювали на цій фразі, а щоб для воїнів червоної армії був ідол для наслідування, затвердили орден олександра невського, яким нагороджували найталановитіших військових вищого командного складу.

За свідченнями істориків, саме олександр невський віддав великий новгород під владу Орди. Жорстоко: якщо скласти трупи людей новгородських, яких убив князь, вийде гора не менша, ніж донецькі терикони. Він «різав носи та вуха, випалював очі, рубав голови тим, хто наважувався виступати проти Орди». Мабуть, за це його канонізувала російська православна церква. І такому героєві нинішні російські окупанти хочуть встановити пам’ятник в українському  Маріуполі?