Нещодавно Сумському академічному театру драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна надано високий статус національного. Про це повідомив Президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з колективом щепкінців у Сумах. Тож серед драматичних театрів сходу України сумський став першим, котрий набув цього почесного і відповідального статусу.

Про творчий стиль слобожанського закладу, зміни і новації в діяльності, найближчі й перспективні плани читачам «Урядового кур’єра» розповідає директор театру Микола ЮДІН.

— Миколо Михайловичу, як почувається колектив у новому статусі?

— Як і належить: по-діловому і по-робочому. Проводимо репетиції, презентуємо прем’єри, приймаємо глядачів, хоч через проблеми з карантином поки що немає традиційних масштабів. Однак переконані, що все це тимчасово.

— Упродовж останніх років сумські щепкінці впевнено освоювали слобожанський регіон, інші області, європейські країни.

— Так, це невід’ємна складова нашої роботи — знайомити з театральним мистецтвом глядачів не тільки Сумщини, а й України. Плануємо масштабне освоєння країн Європи. Хоч і не прихильник статистики, однак за останні 10 років показали понад 2600 вистав, серед яких майже 100 прем’єрних, на них побували близько 700 тисяч глядачів.

2016-го започаткували акцію «День театру в районі», яку підтримали чимало колег з України. За цей час 54 рази виїжджали в райони й міста Сумської області, зокрема віддалені. Так долучаємо до сценічного мистецтва жителів районних центрів, містечок, селищ, сіл, які не завжди мають змогу побувати в Сумах і відвідати ту чи ту виставу.

Упродовж останніх років стали володарями дипломів на 17 міжнародних фестивалях. Один з недавніх виступів — у Кракові в Польщі торік на фестивалі «Схід-Захід», де виставу «Відключені» Моріса Панича визнано найкращою.

Свого часу театр гастролював у Болгарії, Німеччині, Латвії, Казахстані, Білорусі та інших країнах. На сьогодні маємо запрошення із Сербії, Румунії, Вірменії, Грузії, Польщі. Віримо, що пандемія мине і поїдемо на гастролі.

— Основа основ театру — репертуар. Наскільки він розмаїтий і що цікаве маєте?

— У театральному світі позиціонуємо себе як високорівневий мистецький заклад, на сцені якого представлено класичну драму, оперету, сучасний авангард, концертні програми, а віднедавна ще й балет. Тобто майже всі жанри і види сценічного мистецтва. Тож кожен вихід до глядача стає святом і для акторів, і для наших шанувальників.

Є і так звані знакові для драматичних театрів твори: «Гамлет» Вільяма Шекспіра та «Герда Габлер» Генріка Ібсена, «Назар Стодоля» Тараса Шевченка. Саме цією виставою дебютували наші попередники у 1930-х. Зберігаючи традиції, постійно оновлюємо і осучаснюємо репертуар.

За останнє десятиріччя підготували 97 високохудожніх прем’єр, кожна з яких по-своєму неповторна. Чи не вперше українською мовою саме на сумській сцені поставлено «Таку історію» Леонарда Бернстайна та «Пера Гюнта» Генріка Ібсена.

За останні роки роботи щепкінці двічі входили до п’ятірки лонглиста єдиного театрального рейтингового фестивалю «ГРА» в номінації «За найкращу драматичну виставу»: «Лісова пісня» Лесі Українки та «Пер Гюнт» (режисер-постановник Роман Козак).

Загалом репертуар щепкінців надзвичайно розмаїтий і багатий: від української національної класики до світових шедеврів. До того ж розрахований не лише на дорослих, а й на юних глядачів — для них вистави «Лускунчик», «Красуня і Чудовисько», «Як стати бегемотом» та інші.

А ще в театрі успішно презентують чудові концертні програми. Нещодавно вперше з 1980-х років з’явилася балетна вистава. А цікавинки певною мірою є в кожній виставі і програмі. Принаймні цього прагнемо. Це і режисерські прийоми, й акторські знахідки, й неповторні сольні миттєвості тощо.

— Як вплинув карантин на щепкінців?

— Як і на всіх, але намагалися бути максимально потрібними глядачам. Перенесли відпустку з липня на травень, на балконі, що виходить на площу, зробили сцену, сценічними майданчиками стали театральний парапет, паркова зона, студентський зелений театр. Тобто істотно збільшили кількість робочих зон, організовуючи їх просто неба.

Театр виступає своєрідним соціальним антидепресантом для тисяч городян, які в умовах карантинних обмежень не можуть звично їздити, мандрувати, ще якось відпочивати.

— У театрі є мала сцена.

— Це зовсім інший формат творчої діяльності. Своєрідна за побудовою, вона розширює можливості, дає новий простір, крім того, унікальна як база для творчого експерименту. У залі й на сцені, яка легко набуває потрібної форми, чудова світлова, проєкційна, аудіоапаратура. Саме завдяки малій сцені нещодавно звернулися до творчості Нобелівського лауреата Світлани Алєксієвич (Білорусь). «Розрада апокаліпсисом» стала творчим проривом і якісно новою сторінкою в нашій роботі, започаткувавши жанр театрального серіалу.

— Ваш театр активно використовує цікаву форму творчого вдосконалення — обмін режисерами-постановниками.

— Тісно співпрацюємо з режисерами, балетмейстерами, постановниками трюків із найкращих театрів України і Європи. Запрошуємо і досвідчених, і молодих режисерів з Румунії, Великої Британії, Литви. До речі, один з них — Лінас Зайкаускас (Литва) і нині працює в нашому театрі на посаді головного режисера.

Останніми роками творча трупа значно помолодшала. У Суми переїхали працювати перспективні молоді актори зі Львова, Запоріжжя, Луганщини, Києва, Харкова. Вони цікаві насамперед своєю молодістю, бо по-доброму амбітні, творчі, заряджені на пошук. Адже нині театр як мистецький заклад зовсім не такий, як був 10 чи 20 років тому. Тож їм потрібно і допомагати, і не заважити, аби працювати так, як потребує час — стрімкий, вимогливий.

— Колектив сьогодні — це…

— Майже 250 працівників, кожен з яких неповторно талановитий. 19 митців удостоєно державних почесних звань у галузі культури і мистецтв.

Щоб історія закладу не забувалася у плині часу, позаторік відкрили Музей історії театру, в якому зібрали багатий історичний матеріал: нинішні й майбутні глядачі повинні знати про його далекі витоки, етапи становлення, розвитку в сьогоденні.

— У чому саме успіх сумського театру?

— Коротко скажу так: намагаємося, щоб наші актори не грали ролі, а проживали їх. Це квінтесенція школи щепкінців.

— Як відомо, досконалість не має меж. До яких вершин прагнете?

— Головне, щоб на одній з них не пішла голова обертом. Підсумувавши зроблене, предметно і виважено працюємо, плануємо день завтрашній, окреслюємо контури на післязавтра. Без цього не можна, адже театр, який живе тільки проблемами сьогодення, — відсталий. Наш театр — мистецько-духовна брама північно-східної України. Першочергове покликання і призначення — щоб ця брама була бездоганно чистою у духовному національному значенні.

Планів багато, до того ж різних. Це і репертуар, і зміцнення творчого складу, й освоєння нових жанрів. Творчий почерк щепкінців хоч і відомий на Сумщині, в Україні та Європі, вдосконалюємо його. Саме це запорука майбутнього розвитку.

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

Директор Сумського національного академічноготеатру драми та музичної комедії ім. М.С. Щепкіна Микола ЮДІН

ДОСЬЄ «УК»

Микола ЮДІН.  Народився 1954 року в Путивлі на Сумщині. Закінчив Харківський державний інститут культури.

Трудову діяльність розпочав на посаді директора сільського будинку культури. Працював на викладацькій роботі та керівних посадах у мистецьких навчальних закладах, очолював обласне управління культури, обласний науково-методичний центр культури і мистецтв. З 2010 року — директор Сумського театру ім. М.С. Щепкіна.

Заслужений діяч мистецтв України. Член кількох національних творчих спілок. Лауреат міжнародних та всеукраїнських фестивалів мистецтв.