В інтерв’ю Укрінформу головний український дипломат розповів про результати участі у Варшавському безпековому форумі, про ситуацію в Азовському регіоні й питання щодо українських політв’язнів у Росії.

— Пане міністре, подейкують, що польська сторона не хоче торкатися вирішення складних історичних питань, чекаючи на результати президентських виборів в Україні.

— Насправді польська сторона хоче впорядкувати ці питання. Я свідомо вживаю дієслово «впорядкувати» і щодо нашого підходу до історичних питань. Не можу говорити про всіх польських політиків, що вони хочуть прогресу в цих питаннях. У мене складається враження, що деякі з них радше хочуть або вирішити ці питання на свій кшталт, або залишити їх вирішення на довшу перспективу. При цьому, звичайно, вибори відіграють свою роль. Утім, не головну. Офіційна Варшава, і це стосується не тільки міністра закордонних справ, по-перше, дуже добре відчуває, що емоційне навантаження історичних питань не грає нікому на користь, окрім Росії. По-друге, вона прекрасно розуміє, що ці питання не є ключовою проблемою у відносинах, однак мають дуже серйозне емоційне забарвлення для всіх нас і створюють відповідний емоційний фон. Тому вважаю, що офіційна Варшава однозначно хоче працювати над вирішенням цих питань.

— Хто перший розпочне?

— Почнемо одночасно, але послідовність відіграє свою роль. Бачу, ми можемо отримати позитивну динаміку. Водночас маємо чітко зрозуміти те, що я чую від української громади й багатьох польських колег і друзів: у певних середовищах у Польщі помітне зростання упередженості до іноземців, зокрема й до українців. Це в нас викликає занепокоєння, і ми послідовно захищатимемо права українців загалом як громади, так і її окремих представників.

Міністр закордонних справ Павло КЛІМКІН

— Ви говорили про польсько-український кордон, наголошуючи на незадовільній ситуації з довжелезними чергами.

— Ця ситуація мене не просто не задовольняє — вона мене фундаментально дратує. Я вважаю, що українці та поляки не мають проводити у цих чергах години. Це впливає на життя і бізнес людей, які живуть і працюють в Україні та Польщі. Звичайно, що є й досі випадки хабарів. Ми маємо також розуміти занепокоєність польської сторони, зокрема стосовно фітосанітарних заходів. Але, з іншого боку, кордон поки що нас роз’єднує, а він має єднати. Тому потрібен реальний політичний поштовх для розв’язання цієї проблеми, про що ми говорили з міністром Яцеком Чапутовичем, а також і в Бюро національної безпеки Польщі. І йдеться не лише про збільшення пунктів пропуску, де буде спільний прикордонний контроль, не лише про додаткову інфраструктуру, а й про реальну співпрацю щодо стандартів прикордонного контролю.

— Буде такий політичний поштовх?

— Ми близькі до цього. Поки що не можу казати про поштовх, який я хотів би мати, але динаміка є. Найближчим часом буде засідання відповідної комісії. Маючи понад півтора мільйона українців у Польщі, ми не можемо мати таку ситуацію на кордоні, яка була кілька років тому. Але навіть і тоді ситуація багато в чому була кращою. А зараз у нас є безвіз, є велика кількість українців, але ситуація на кордоні дуже складна. У цьому винні також і ми. Польська сторона порушила питання, що, за її статистикою, 37% — це «євробляхи».

Але є й багато інших питань. Що відбувається з вантажівками, з дозволами на вантажоперевезення? А в нас експорт до ЄС зростає! Ми почали експортувати до ЄС і Польщі зокрема фрукти і ягоди. Це створює в нашому сільському господарстві робочі місця. Але часто вантажівки з фруктами стоять на кордоні впродовж кількох днів, продукція псується. І що далі? У нас складається враження, що іноді це робиться навмисно. Усі ці питання ми дуже детально обговорили з польською стороною і наголосили: давайте їх комплексно вирішувати й дивитися далі. Де наші завдання — будемо працювати, там, де ваші, — працюйте, де потрібна Єврокомісія, — залучаймо її. Але залишати все, як на кордоні зараз, — це реальна ганьба.

— Як ви оцінюєте варшавські переговори з главою МЗС Угорщини Петером Сіярто?

— Це була непроста, але добра розмова. Ми домовилися, що угорська сторона офіційно змінює назву уповноваженого уряду Угорщини по Закарпаттю. Звичайно, ми говорили про консульські консультації й домовилися, що вони відбудуться у Будапешті. Говорили й про інші питання, зокрема про імплементацію закону про освіту. Дискутували про взаємодію в підтримці нашої угорської громади, адже угорська сторона фінансує її. Ми маємо перехопити ініціативу, і над питаннями, де можемо й хочемо працювати разом, це робитимемо. У нашому міністерстві призначимо людину, яка відповідатиме за транскордонне співробітництво. Ми також обговорили економічні проекти, оскільки іноді, як кажуть, чорт криється в деталях. Іноді угорська сторона рекламує свої гранти і ставить їх на сайт лише угорською мовою. А як же українці чи румуни Закарпаття?

До речі, ми обговорили і захист української громади Угорщини. Міністр Сіярто погодився з цим.

— Чи ви обговорювали ширший міжнародний контекст, адже Угорщина продовжує блокувати засідання комісій Україна — НАТО?

— Ми не могли обійти увагою цю тему. Домовилися не розголошувати те, про що говорили. У нас є думки, як іти вперед, але вони вимагають подальшої дискусії. Я категорично засуджую, що Угорщина використовує проти України майданчик НАТО. Угорщина вважає, що це єдине місце, де вона може вплинути на Україну. Але зараз дуже важливо не дозволити третій стороні використати ситуацію. Мені здається, що Угорщина поступово приходить до цього розуміння, а в Угорщині теж є внутрішня політика. Цю розмову ми продовжуватимемо. Домовилися зустрітися через місяць під час міністерської зустрічі ОБСЄ в Мілані.

— Ситуація в Азовському морі дуже неспокійна через дії Росії. Як Україна повинна діяти в цьому контексті?

— Те, що робить Росія, — свідоме підвищення ставок і провокація. Там мріють зробити Азов джерелом нестабільності й постійно тримати нас у напрузі.

— У Києві відбулася зустріч українсько-російської комісії з питань рибальства на Азовському морі. Народний депутат Рефат Чубаров перервав це засідання, заявивши, що частина російської делегації незаконно перебуває в Україні, оскільки деякі росіяни відвідували анексований Крим в обхід території України.

— Наскільки розумію, жодних домовленостей під час цієї зустрічі не досягнуто. Але розмова про те, як захистити наших рибалок і наші судна, дуже потрібна. У якому форматі — про це говоритимемо окремо. Потрібно перевірити, чи ці особи відвідували Крим. Про це мають сказати українські спецслужби.

— Ми не знаємо про долю деяких українських політв’язнів і який їхній стан. Ідеться, наприклад, про Романа Сущенка, про якого нічого не відомо вже більш як тиждень.

— Ми слідкуємо за кожним. У нас є спеціальна платформа, постійно поновлюємо інформацію про політв’язнів. На жаль, маємо меседж, куди Романа могли перевести. Та спочатку будемо спілкуватися з дружиною Анжелою, родичами, а потім уже говоритимемо публічно. У Варшаві багато розмов з міністрами було присвячено тому, що можемо додатково зробити. Маємо сказати чесно: ця хвиля через голодування й Олега, й Володі дала нам дуже сильний емоційний поштовх з нашими європейськими друзями. А зараз Росія каже: все добре, вони відмовилися від голодування, про що ви ще турбуєтеся? Нам потрібно утримати цю емоційну хвилю.

Юрій БАНАХЕВИЧ,
Укрінформ, Варшава
(Надруковано зі скороченнями)