Другий фестиваль високого мистецтва «Букет. Київ. Сцена» — Bouquet Kyiv Stage, який відбувся у столиці в другій половині серпня, не змінив локацій — місць духовної сили: Софія Київська та Золоті Ворота. За 11 днів — 25 концертів, 70 кінопоказів, виставок, театралізованих екскурсій, інтерактивні програми для дітей та літніх, людей з особливими потребами.
Організував фестиваль мистецький дім «Майстер Клас» на чолі з меценатом Євгеном Уткіним, який зазначає, що настав час поєднати культурні проєкти, мистецтво високих технологій і бізнес. Адже культура набуває особливого значення, коли триває війна: «Києву потрібні мегапроєкти, а не ліс-кругляк. Ми повертаємо Києву статус культурної столиці Європи, який він мав 1000 років тому».
Меценат знаний підтримкою творчості організатора культурних акцій Влада Троїцького. Це національні проєкти, які мають всесвітній розголос.
Усі заходи фестивалю безплатні, тобто за ціною вхідного квитка на територію. Їх підтримали національні й міжнародні культурні фундації та медіаструктури.
Знаковою і залюдненою стала виставка «Білий букет» Олександра Дубовика, який визначив образ фестивалю. Букет як творча форма — позачасовий гуманістичний символ єдності людини і Всесвіту з його творчими енергіями і різноманітними фарбами. Митець у 88 років не втомлюється дивувати яскравою життєвою палітрою в художніх та епістолярних жанрах.
Здивувала ідеєю, яка, здавалося, була на поверхні, але здійснила на цьому фестивалі саме вона, куратор Юлія Лазаревська. На жаль, вона захворіла і на виставці була присутня лише своїми двома роботами.
Загалом виставка зібрала більш як 50 автопортретів з букетом 31 знаного українського художника. Цікаво було спостерігати авторів поряд із їхніми картинами, написаними у притаманній їм творчій манері, — від фотореалізму до абстрактних узагальнень.
На жаль, ці виставки були мало доступні людям з обмеженими фізичними можливостями, бо відбувалися в помешканнях на горішніх поверхах. Але на концертах було чимало різновікових візочників. Особливо численну аудиторію від 5 до 80+ зібрав етноартгурт «ДахаБраха» («Давати і брати»). Шанувальників виявилося втричі більше, ніж було передбачено, і вони стояли навіть за прозорою напівкулею сцени. Співаки двічі виходили на біс, їхнє виконання стало більш акцентованим і ліричним, квартет звучав, наче хор, і об’єднав слов’янськими піснями космополітичного глядача.
Двічі виходив на біс і норвезький дует Qystein Sevag. Benedicte Torget виконувала авторські пісні під фортепіано та флейту. Наступного дня вони під ясенем розмірковували про культурологічних хуліганів в історії музики, зокрема великого Баха.
На відкритті фестивалю прозвучали «Маргіналії» Вікторії Польової з «Посланням одній простій людині» і думкою, що «Людина не острів». У концерті взяли участь оркестр «Віртуози Києва» та Назгуль Шукаєва, яка, виступаючи босоніж, наче озвучила голоси землі — птахів і стихій, демонструючи свій вокальний дар. Цікавинкою концерту стало уклінне освідчення ударника Олега Пахомова скрипальці, яке схвально і схвильовано прийняли і вона, і глядачі.
Міжнародна музична програма умовно розподілялася на дві течії: «Площі та пагорби» і «Птахи та квіти». У них були і сестри Тельнюк, і Національний президентський оркестр України. Прозвучала українська поезія шістдесятників.
На відвідувачів чекали щоденні культурницькі зустрічі під двохсотрічним ясеном з відомими особистостями, зокрема Ігорем Померанцевим — українським патріотом з англійським паспортом, вихованим на російській культурі, що мешкає у Празі. Він вважає, що «наше життя наповнене спеціями і читанням заголовків». Людина не замислюється над самоідентифікацією. Що найбільше впливає на «Я» сучасника — мова, місто, де він живе, чи вік? Наш час — час порушення ієрархії, особливо в політиці. Колишній дисидент Померанцев з усмішкою зауважив, що він оптиміст стосовно минулого, але майбутнє обираємо більшою мірою, ніж нам здається. І де, як не у святій Софії, нагадати слухачам про свободу вибору, яку два тисячоліття тому надано християнинові.
До речі, навпроти собору в яблучний Спас дехто збирав під деревом яблука не тільки на згадку про фестиваль.
Змістовною стала зустріч із провідним соціологом Євгеном Головахою, який розмірковував над звуковою міською культурою України і як відрізнялася звукова палітра двох революцій на Майдані. Він вважає поширення української мови не стільки модою, як умовою самореалізації в сучасній європейській країні, яку в майбутньому він бачить добротною, не дуже багатою, європейською, наприклад як Португалія, в яку повернулося достатньо громадян, що роз’їхалися свого часу у світи. Але й ті українці, які залишаться за кордоном, будуть нашою підтримкою у світі.
У залі «Золотих Воріт» був представлений національний «Кінобукет» із гаслом «Дивись українське», сформований Українською кіноакадемією та нашими кінофестивалями. Фільми відзначено останніми роками на провідних вітчизняних і міжнародних оглядах. Мене вразив сюжетом і змістом сюрреалістичний гостросучасний фільм, представлений на «Відкритій ночі», — «Міа Донна» режисера Павла Острікова.
Враженнями від фестивалю з читачами «УК» поділилася керамістка Неллі Ісупова: «Узимку в мене була виставка в «Майстер Класі», де я спілкувалася з організаторами фестивалю «Букет. Київ. Сцена». Тоді й стала очікувати серпня. Пожартувала, що дбатиму про хорошу погоду, бо концерти на відкритому майданчику.
Радію, що завдяки фестивалю багато відвідувачів відкрили для себе талановитих українських митців. На виставках більше спілкувалася з художниками, ніж з їхніми роботами, а декого відкрила для себе через їхні картини, бо знала їх в інших галузях мистецтва. Для мене була відкриттям музика Польової — вона увійшла в моє серце, як і джазовий норвезький дует, північний за колоритом.
А як вражає не тільки музика, а й видовище «ДахаБраха»! Українські співи увійшли в моє життя, ще коли я працювала на васильківському майоліковому заводі, де рисувальники, розписуючи кераміку, яку нещодавно було представлено в музеї декоративно-вжиткового мистецтва, співали народні пісні… Тепер чекатиму на третій «Букет. Київ. Сцена».
Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+