У ніч з 13 на 14 вересня настав 5776-й іудейський Новий рік, або Рош-га-Шана. В Умані його зустрічало понад 30 тисяч хасидів, які приїхали сюди з Ізраїлю, США, Канади, Бразилії та країн Європи. Похмура погода з невеликим дощиком ніскільки не зіпсувала настрою гостям міста, які молилися, просили покровительства цадика (праведника) Нахмана, танцювали.
Традиційний спокій і розміреність життя Умані цими днями змінилися на шум, гамір і веселощі. Саме цадик Нахман проповідував, що молитва не повинна бути гнітючою, вимовляти її потрібно упереміш із танцями, піснями й усілякими веселощами. Крім того, цадик рекомендував своїм парафіянам відступити від зазубрених з дитинства глав Тори (традиційного іудейського закону) і молитися серцем рідним ідишем, а не івритом, як це заведено у класичному іудаїзмі. На основі цих постулатів і тез й була сформована група брацлавських хасидів. Остання проповідь цадика Нахмана, який жив в Умані, де його й поховали, була присвячена новому року за іудейським календарем. У ній він заповів послідовникам приїжджати на його могилу.
Не почувалися як на чужині
Умань зустрічає прочан-хасидів щороку. Місто вже звикло до цього, як звикають до приходу осені чи зими. І цього року всі міські служби ретельно готувалися до велелюддя приїжджих. Вони принаймні не почувалися на чужині: скрізь вивіски івритом, намети з кошерною (дозволеною) їжею. Цілодобову охорону громадського порядку забезпечують українські правоохоронці разом з ізраїльськими поліцейськими. Про порядок та безпеку дбає також зведений загін рятувальників.
Як водиться, локальні непорозуміння то тут, то там іноді виникають. Однак, за словами поліцейського з Ізраїлю Михайла Зінгермана, їх, як правило, вдається владнати на місці. Щоправда, один з конфліктів, який стався у вересні ще до приїзду основної кількості прочан, довелося врегульовувати із залученням представників влади. Кілька років тому хасидська сторона відкупила в уманців на вулиці Челюскінців дві садиби. Територію розчистили, заасфальтували і поставили величезні, розраховані на сотні спальних місць, намети. Тут же обладнали побутові об’єкти, зокрема умивальники та кухні, налагодили водовідведення, електропостачання.
Допомагали облаштовувати табір й уманці, доки ситуація не зайшла у глухий кут. Річ у тому, що нові господарі — власники табору «прихопили» і пригородили капітальним парканом частину берега річки Уманки (35 сотих). Трапилося це ще торік. Тоді міськвиконком поставив вимогу: зробити табір таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, демонтувати споруди на захопленій території, чітко відмежувати водо?охоронну зону. Однак власники замість того, щоб виконати рішення місцевої влади, взялися розширювати табір.
Уманські активісти вирішили не чекати, поки огорожу зрушить з місця скрипучий чиновницький механізм, а прийшли до табору з молотками й болгарками і власноруч демонтували горезвісну стіну на березі, дбайливо поскладавши секції паркану, щоб не пошкодити чуже майно. Прибули представники влади, міліція. Від цього інциденту й покотилася інформаційна хвиля, мовляв, уманці переслідують хасидів. Зрештою сторони домовилися про розроблення проекту благоустрою території наметового містечка із зазначенням її функціонального призначення, який має затвердити міська влада. Уманці прихильно ставляться до гостей, хоч і доводиться терпіти їм деякі тимчасові незручності. Приміром, прочани вважають нормою захаращувати вулиці сміттям, хоч удома вони чітко додержуються встановлених правил поведінки. Отож місцевим комунальникам, які прибирають купи відходів і вдень, і вночі, доводиться нелегко.
Ріг кличе до спокути
Хасиди приїздять до Умані цілими громадами, разом з дітьми. Деякі з них приїжджають кілька разів за життя, дехто щороку. Як розповів немолодий ізраїльтянин, це залежить насамперед від фінансових можливостей. Ті євреї, які не мають коштів на поїздку в Україну, звертаються по допомогу до благодійних структур Ізраїлю. Ті оплачують проїзд громаді, надають харчовий пайок і кошти на оренду житла в Умані.
Для чималої частини місцевих жителів приїзд хасидів — час, коли можна трохи поправити сімейний бюджет, заробивши гроші на прочанах. Більшість заробітку нелегальна. Валюту беруть не лише за оренду житла. Пропонують хасидам послуги з перевезення багажу до квартир або будинків, зданих в оренду на час свята. Великий попит цими днями мають таксисти, прокат транспорту, прибирання сміття. Ціни на житло, ясна річ, у свята виростають у кілька разів і залежать від місця розташування будинку, поверху та умов проживання. Найдорожчі квартири у багатоповерхівках, які розташовані безпосередньо біля могили цадика Нахмана чи синагоги. Трохи дешевше коштує оренда приватних будинків далі. Квартири вище п’ятого поверху також коштують значно дешевше, навіть якщо будинок біля могили чи синагоги. Є серед прочан і клан багатих, які в Умані не тільки моляться, а й вельми успішно ведуть бізнес. Зокрема скуповують квартири й у сезон заробляють на своїх же братах по вірі.
Проживання в Умані для прочан — гостра проблема. За допомогою єврейських організацій у місті побудували готель «Шаарей Ціон», але він не може вмістити всіх охочих. Пізніше спорудили новий великий будинок, який переобладнали під квартири місцевих жителів. Прочани змушені самостійно або через місцевих посередників шукати собі тимчасове житло, яке часто виявляється незручним і надміру дорогим. У проекті — будівництво в Умані великого центру для прочан, куди входитиме готель, синагога і різні допоміжні структури.
Вирує святкове місто. Обличчя прочан заклопотано-просвітлені, ніби вони вже перейшли межу, за якою наступає благодать. Прочанин Сем Шамуель Лам із Нью-Йорка — вуличний музикант. Він і тут знайшов себе, спілкуючись із приїжджими, вслухаючись у їхні розмови. Все це, пояснює, потім виливається в його музиці, яка, ніби осінній вітер, обіймає похожих.
Незважаючи на війну на Донбасі, прочан цього року не поменшало. Вони щирі прихильники миру, злагоди між народами. Хасиди по приїзді в Умань переказали 300 тисяч гривень на рахунок для допомоги бійцям АТО. За це їм сердечно подякував в. о. міського голови Олександр Цебрій.
У дні святкування іудейського Нового року євреї просять у ближніх прощення за завдані образи і бажають одне одному бути записаними Всевишнім у Книгу життя наступного року. Службу в синагозі багато разів обриває протяжний страшний звук. Це трублять у шафар — баранячий ріг. Цей звук закликає до покаяння та спокути.
Ми в Google+