Зважаючи на ситуацію, важко заперечити, що й на відносно спокійній Одещині митники, як і багато хто інший, не застраховані від екстремальних сюрпризів. А листи з погрозами, які зараз надходять на адресу митників та податківців, нехай і поодинокі, самі працівники митних пунктів пропуску пояснюють корисливими мотивами окремих громадян. Мовляв, не зовсім добросовісні платники користуються ситуацією і нагнітають обстановку, аби виклопотати для себе сприятливі умови.

Оформлення йдуть за графіком

Те, що на Південній митниці немає таких драм, як у колег з інших підрозділів, заступник начальника митного посту «Одеса-порт» Олександр Ліпковський пояснює меншою радикалізацією місцевого люду: «Тут у нас немає мітингів, провокацій. Не відчуваємо жодного тиску на нас — все цілком нормально, рівно, адекватно».

Кажучи таке, митники вважають за потрібне постукати по дереву. План дій на випадок екстремальної ситуації у них є — загалом він полягає у тому, щоб ніхто не кидався на амбразуру. «Отримати доступ до якоїсь конфіденційної інформації тут не можна, сервер у нас централізований, — пояснює заступник начальника служби внутрішньої безпеки головного управління Міндоходів в Одеській області Павло Турчинський, — ну, хіба що оргтехніку зіпсують. Тож нехай заходять коли що, милуються».

Митники запевняють, що для агресивних візитів до них жодних підстав немає.

Вантажі оформлюють доволі швидко. «Претензій з цього приводу до нас немає, — каже Олександр Ліпковський, — декларація оформлюється в середньому за дві години (закон допускає вдвічі довшу тривалість процедури), час повного проходження контейнера в порту скоротився до 7 годин».

На майданчику пункту пропуску й справді немає ажіотажу — його територія не заповнена й наполовину. «Щодо оформлення контейнерів та платежів, ми як працювали, так і працюємо, — каже митник, — як оформляли понад 100 контейнерів щодня, так і оформляємо, навіть маємо певне зростання».

Де є корінь корупції?

Не закидають митникам і якусь масштабну корупцію. Станом на цей час близько половини декларацій оформляються в електронному вигляді, що виключає безпосередній контакт з клієнтом і заощаджує йому час. Про відсутність якихось глобальних зловживань, на думку Павла Турчинського, свідчить і менша кількість скарг: «Значно поменшало заяв на «Пульс» (пряма лінія. — прим. «УК»), а цей показник підтасувати неможливо — ніхто не змусить людину не телефонувати і не скаржитися».

Поза тим посадовець певен, що коли б і справді були якісь масштабні зловживання, то за поточних обставин підприємці вже точно знайшли б можливість провести гучні мітинги. Нині їх не було. На зборах експедиторів порту, що відбулися буквально днями, питання до митників були, але мали радше технічний характер. В залі обслуговування ми мали нагоду поспілкуватися з представницею бізнесу. Тетяна Кошул, начальник відділу зовнішньоекономічних зв’язків підприємства «Таламус», нарікає, що підготувала документи згідно  з новітніми вимогами, а інспектори не можуть їх прийняти — не зроблено відповідних змін у базі даних, котра, як ми вже з’ясували, міститься десь на центральному сервері. Очевидно, проблеми з імплементацією нещодавно ухваленої постанови. До самих митників жінка претензій не має.

Очільниця Комітету з питань митної справи Громадської ради при ГУ Міндоходів в Одеській області Галина Вдовіна зауважує про готовність одеських митників до діалогу: мовляв, «коли громадськість просила провести круглий стіл, завжди йшли назустріч».

Бізнес-вумен корупцію загалом називає «спрутом, який оплутав всі сфери життя», а корінь цього зла в розрізі нашої теми вбачає передусім у невисоких — десь 2-3 тисячі гривень — зарплатах митників — «ані соціальних пільг, ані житла — держава сама штовхає їх на корупцію». Пані Галина переконана, що вирішення соціальних питань держслужбовців було б гарним засобом від корупційних проявів.

Кожному своє

Павло Турчинський, котрий переймається не лише виловом корупціонерів, але й питаннями безпеки працівників, вважає за недоцільне звертатися по допомогу до громадських формувань та їхніх дружинників: «Практично всі митниці перебувають на режимних територіях. Порти, аеропорти — це все стратегічні об’єкти. Люди, які тут працюють, проходять спецперевірки — на психологічний стан, на зв’язок з криміналітетом». Висновок — «кожен має займатися своєю справою».

Кажу митникам, що складається враження, що вони схожі на відомого персонажа з «Білого сонця пустелі»: довкола карколомні громадсько-політичні зміни, а вони знай собі стежать, аби ніхто нічого не провіз «безданно-беспошлинно». «А що тут поганого? — дивується Павло Турчинський. — Я гадаю, що це нормальна позиція».

«Якою б не була влада, вона все одно має платити зарплати лікарям та вчителям, утримувати пенсіонерів та школярів, — підхоплює Олександр Ліпковський. — Тож наше першочергове завдання — наповнювати бюджет. Бо якщо люди завтра перестануть отримувати зарплату й пенсії, то матимемо і другий, і третій Майдани, які, зрештою, накриють всю Україну».