Нині Сумський обласний центр служби крові — єдиний в Україні практичний приклад державно-приватного партнерства в донорській галузі. Саме цим пояснюється його унікальність в організації роботи з донорами, участі у сучасних наукових та інших дослідженнях, поширенні досвіду не тільки у нашій країні, а й за її межами — одне слово, на багатьох напрямах діяльності.

Про роботу закладу розповідає його директор Наталія Трофименко.

—  Наталіє Володимирівно, з часу останньої зустрічі на сторінках «Урядового кур’єра» минуло три роки. Які головні зміни відбулися відтоді?

 — Їх чимало, і більшість із розряду знакових, приємних, потрібних насамперед хворим, суспільству. Залишаючись лідером в Україні та Європі, напрацьовуємо новий досвід, який уже впроваджують колеги в інших обласних центрах країни. Серед таких змін — отримання свідоцтв, ліцензій та сертифікатів, які підтверджують знак високої якості нашої роботи; істотне збільшення кількості донорів; оновлення матеріально-технічної бази. Одне слово, працюємо на розвиток і результат, і це, на щастя, вдається нашому колективу і всім причетним до активізації донорського руху.

Одним із підтверджень правильності обраного шляху став недавній коронавірусний іспит. Це випробування центр складає, без перебільшення, на відмінно. Коли хвороба стала поширюватися, Сумщина виявилася єдиною областю в Україні, де не мали проблем з донорською кров’ю. Адже в нашій базі майже 40 тисяч помічників, які завжди готові подати руку допомогу. Такої донорської сили немає в жодному іншому регіоні.

Саме завдяки налагодженій співпраці з нашими донорами лікувальним закладам  у Сумах і області жодного разу не відмовили в компонентах крові в період карантину, коли їх нестача у всій Україні набула катастрофічних масштабів. Сумчани активно відгукувалися на заклики про термінову потребу в крові певних груп, запрошували  колег і знайомих. Це дало змогу з честю вийти з карантинного випробування.

Між іншим, нині наш центр активно заготовляє плазму з антитілами до COVID-19, тож сподіваємося на нові успіхи в боротьбі із цією хворобою. 

У залі донацій СОЦСК створено відповідні умови для донорів. Фото надав автор

—  Наскільки знаю, в Сумах традиційно масштабний донорський рух.

— Саме так. Про такий рух більшості регіонів доводиться тільки мріяти. Упродовж десятиліть формувалися  донорські осередки на найбільших підприємствах міста, і традиційно їх підтримує місцева адміністрація. Вони з’являються останнім часом на робочих місцях та в суспільному просторі як громадські ініціативи. Це дає змогу залучати до донорства дедалі більше прихильників і мотивувати жителів Сумщини вести здоровий спосіб життя заради допомоги іншим.

Цього року вперше в Україні на Сумщині проводять масштабний онлайн-фестиваль «Нова кров 2020», ініціатором якого стали сумські волонтери, активісти, а головним партнером — СОЦСК. Задіяні діти і дорослі, цілі родини і навіть колективи.  Три роки тому відкрили філії у Шостці та Конотопі, а позаторік Суми офіційно стали містом, в якому найчисленніша донорська спільнота в Україні: в нас зареєстрували рекорд — 190 донацій на тисячу населення. Нині це число становить 232. Можете уявити такий показник, який перевищує європейські та світові в багато разів?

На сьогодні в області більш ніж 4 тисячі донорів мають звання почесних. Це означає, що вони 40 разів безплатно здавали кров або 60 — плазму. 48 донорів удостоєно звання заслужених — тобто кожен з них благодійно не менш як 100 разів здавав кров або 120 — плазму.

Позаторік наш досвід стали впроваджувати Черкаси, де також створено новітній обласний центр служби крові «Черкаси-Плазма». Відкрилися сучасні комфортні плазма-центри у великих містах України Харкові і Дніпрі. Там формування потужного донорського руху відбувається набагато легше, адже наші колеги мають готові рішення, напрацьовані в Сумах.

—   Чи є мотивація до здачі компонентів крові в донорів і тих, хто планує долучитися до них?

— Це не питання, а проблема, над розв’язанням якої необхідно працювати не тільки відповідним службам, а й державі. У Сумах до наших активістів відповідне шанобливе ставлення. Місто над Пслом — єдиний обласний центр в Україні, де почесні й заслужені донори користуються 25-відсотковими пільгами на комунальні послуги, безплатним проїздом у муніципальному транспорті, отримують щорічну матеріальну допомогу на оздоровлення, мають інші пільги.

Народні обранці готують закон «Про донорство», який найближчими роками визначатиме подальшу державну політику в цьому медичному сегменті. Аспектів сотні, якщо не тисячі. Однак важливо врахувати всі нюанси, щоб документ бездоганно відповідав інтересам усіх: хворих, медиків, донорів, суспільства, держави.

Мені доводилося бувати у різних країнах, де вивчала досвід підтримки донорства. І скрізь є певні стимули — відкриті або ж завуальовані, однак спрямовані на заохочення. Ще потрібно встановити такі правила, щоб на всіх ділянках було невигідно працювати абияк: служба крові і медики функціонували як повноцінні партнери, взаємні помічники. Іншими словами, у межах реформування медичної галузі донорський сектор, служба крові має посісти важливе і гідне місце, адже всі усвідомлюємо, що червона лінія особлива в долі кожної людини.

ДОСЛІВНО

Ганна ГОРПИНИЧ,
організатор фестивалю
«Нова кров-2020»:

— Активісти нашої організації разом із СОЦСК взяли на себе місію порятунку людських життів, виховання донорської культури. Започаткований разом із СОЦСК масштабний онлайн-фестиваль цього року об’єднав активних донорів, які публічно пропагують цю благородну справу. Особливу роль відвели дитячим активностям. Залучення дітей до конкурсів, присвячених донорству, на наш погляд, сприяє вихованню нового покоління донорів, нової крові для відповідального суспільства та сильної держави.

Наталія ОБІДЕЦЬ,
студентка 6 курсу медінституту СумДУ:

— До своєї першої донації я йшла чотири роки. І вже перебуваючи в донорському кріслі, збагнула надзвичайну важливість донорства. Але, певно, як у всіх, у мене було безліч запитань. І саме тоді вирішила для себе, що справа виховання донорської культури має стати однією з пріоритетних ще зі шкільних років: аби досягнувши повноліття, молодь мала певну інформацію про цінність донорської крові. Тому, повертаючись до рідного селища Велика Писарівка, завжди організовую цікаві творчі зустрічі зі своїми молодшими друзями-школярами, розповідаю про донорський рух, врятовані життя і постійну необхідність у донорській крові.

Ірина СОВЕНКО,
лідер Асоціації донорів-християн,
координатор донорів-християн:

— Уже чотири роки, як ми вирішили всією сім’єю здавати кров і розповідаємо про цей досвід в соцмережах. Спочатку багато хто ставив запитання. А чи безпечно це? Куди йде кров? Чи не шкодить це здоров’ю? А зараз наш приклад підхопили не лише в інших містах, але й країнах. Радяться, як підготуватися до донації, що краще здавати: кров чи плазму. Та дивлячись на наші фото в донорському центрі Сум: на комфортні умови, бездоганний сервіс, люди нерідко засмучуються. Бо в інших містах реалії набагато гірші й навіть небезпечні. Та хочеться вірити, що за прикладом СОЦСК відбудуться зміни в службі крові  в інших містах України.

Вікторія СТЕЦЕНКО,
активістка донорського руху:

— Сумський Центр крові для мене майже друга домівка, це любов з першої донації. Вже протягом чотирьох років я донор і координатор донорського руху в Сумській обласній організації Товариства Червоного Хреста і трішки більше волонтер в обласній дитячій онкогематології. Ці дороги пов’язані між собою однієї червоною лінією життя. Дякуючи СОЦСК і благодійним донорам, батьки цього відділення не знають, що таке шукати донорів чи де взяти додаткові кошти на придбання компонентів крові.

 Олександр ШАПОВАЛ,
почесний донор України:

— Скажу про СОЦСК та колектив. Донорство — це злагоджена робота багатьох людей, яких єднають великі та добрі серця! Саме такий персонал спеціалістів та однодумців згуртувала й очолює Наталія Володимирівна Трофименко, які завдяки своєму професіоналізму та відданості справі вивели СОЦСК в лідери з якості та кількості донацій не лише в Україні, а й за її межами. Дякуємо за колектив, разом досягнемо нових успіхів.

Давид ГВІНІАШНІЛІ,
студент СумДУ:

— Молодь Сум активна в суспільному житті міста, а волонтерство і донорство — одні з найяскравіших прикладів. Усе більше юних донорів долають свої страхи і здають кров. Завдяки тому, що центр завжди відкритий для молодіжної спільноти, наших ідей і проєктів, щодня вдається привертати увагу більшої кількості молодих людей, які прагнуть рятувати життя. Чи можна вважати їх героями? Авжеж! Завдяки донорському центру кожна людина може відчути дух справжнього супергероя і врятувати кілька життів лише однією своєю донацією.

 Директор ТОВ «Сумський обласний центр служби крові» Наталія ТРОФИМЕНКО

ДОСЬЄ «УК»

Наталія ТРОФИМЕНКО. Народилася 1969 року в Сумах. Має вищу освіту за спеціальністю «економіст». Працювала на різних керівних посадах. З вересня 2014 року — директор ТОВ «Сумський обласний центр служби крові».

Нагороджена Грамотою Верховної Ради України. 

Олена ГЕРЕНКО
для «Урядового кур’єра»,

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»