ПОЗИЦІЯ

Вітчизняні фахівці хочуть знати, чим обернеться для екології України видобуток сланцевого газу у Карпатському та Дніпровсько-Донецькому басейнах 
 

Таке запитання вони днями поставили перед владою та представниками транснаціональних корпорацій — американської Chevron і британсько-нідерландської Shell, що стали переможцями конкурсів на право видобувати газ на Олеській (Львівська область) і Юзівській (Донецька і Харківська області) площах.

Багато запитань без відповіді

Гідророзрив для видобутку вуглеводнів ще з радянських часів використовують нафтовики та газовики. До пласту підводять трубою воду з піском та хімічними речовинами. Підривають і видобувають газ. Серед хімічних складників — поверхнево-активні речовини, зокрема етиленгліколь та ізопропанол. Місцеве населення та екологів непокоїть, що ця хімія забруднить і питну воду, і підземні горизонти. Є й чимало інших запитань, які, на жаль, ще без відповіді, зокрема про можливість землетрусів, забруднення повітря, води, грунтів, вплив на дороги, національні парки, природно-заповідні зони та дику природу…

«Які обсяги води забиратимуть з річок та підземних джерел і які будуть забруднені? І чи будуть в угоді передбачені компенсації у випадку якихось масштабних екологічних катастроф при видобутку сланцевого газу та у разі закриття свердловин?» — слушно зауважує екс-голова Національного екологічного центру України (НЕЦУ) Ігор Сіренко.

Відповісти на ці запитання намагалися представники компаній, які переконували, що нині технологію удосконалили і стандарт робіт компаній досить високий. «До початку робіт беремо проби грунту й води, аналізи проводимо у незалежних лабораторіях і показуємо місцевим жителям. Так само робимо по завершенні наших робіт», — зазначив представник Chevron Грегорі Хілл. Водночас на запитання щодо компенсаційних витрат, якщо показники води та грунту погіршаться, відповісти не зміг, як і щодо того, чи передбачені в угоді якісь запобіжні заходи екоризикам. Натомість представниця посольства США зауважила, що цей документ наразі є комерційною таємницею. Екологи тому не ймуть віри, кажуть: «Ми ще розуміємо, коли економіка є предметом комерційної або міжурядової таємниці, але ж не екологія. Адже останнє стосується всього населення України».

Крім того, як повідомив президент МГО «Екологія-Право-Людина» (ЕПЛ), професор Джон Бонайн, Агенція США з питань міжнародного розвитку (USAID) оплатила дослідження потенційних екологічних проблем щодо видобутку сланцевого газу методом розривів у Карпатському та Дніпровсько-Донецькому басейнах. Підсумковий документ був завершений у травні, але деталі його й досі залишаються під завісою таємничості.

«Цей документ містить щось таке, про що громадськість не має знати? У США вважається протизаконним приховування результатів оцінки впливу на довкілля. Не зрозуміло, чому в Україні діють інші стандарти?» — наголосив він. Виконавчий директор ЕПЛ Олена Кравченко додала хмизу у вогонь: «В Україні немає законодавства, яке б допомогло протистояти цьому впливу. Торік були внесені зміни до Закону «Про угоди про розподіл продукції» щодо вдосконалення механізму укладення угод про розподіл продукції (від 17.11.2011 № 4053-VI ). Вони позбавили місцеву владу та місцеві спільноти права брати участь у процесі затвердження земельних ділянок для проведення розвідки сланцевого газу».

За словами ж заступника голови НЕЦУ Олексія Василюка, дослідження місцезнаходження Юзівської газоносної платформи показало, що на її території, а це майже 8 тис. га землі, зосереджена найбільша кількість дикої природи Донеччини та півдня Харківщини, національний природний парк «Святі гори» та ще кілька десятків заповідних територій. Зокрема, 16,8% території платформи займають ліси, 12,5% — степи і ще майже 4% — заболочені ділянки та водойми. Розробка газу ставить під загрозу їх існування.

— Очевидно, що працівники Shell умисно не обирали саме ту територію, знищення якої призведе до найбільших утрат для природи, — розказує О. Василюк. — Натомість це зробили українські чиновники. Якщо подивитися на схему Юзівської платформи, бачимо, що вона розміщена якраз там, де природи найбільше. А природа не належить нікому, лише державі, відповідно саме тут найпростіше буде виділити нові території для розробки газу. А це значитиме, що Донеччина залишиться без останніх природних перлин, а також рідкісних рослин і тварин. Дуже важливими є ліси вздовж річки Сіверський Донець та степи Барвенківського району, в яких гніздує велика кількість зникаючих хижих птахів.

Під час «круглого столу» заступник начальника управління Державної служби геології та надр України Сергій Губа зауважив: «Перед укладенням угоди про розподіл продукції з боку інвестора і з боку держави вона має пройти певну кількість експертиз. Зокрема повинна бути погоджена з органами місцевого самоврядування, де розташована зазначена ділянка надр». Чим ця вся історія завершиться, «УК» відстежуватиме й надалі.

«Холодна війна» триває

Цікаво, що в західних ЗМІ дедалі більше аналітиків схильні думати, що головним поширювачем «антисланцевих» настроїв у світі, у тому числі й в Україні, є «Газпром», а його помічниками у цьому процесі — великі енергокомпанії і атомники. Адже, як пише The Economist, посилаючись на дослідження Інституту Джеймса Бейкера (штат Техас, США), сланцевий газ знизить залежність Європи від поставок з Росії і може призвести до зменшення її частки на західно-європейському газовому ринку з майже 25 до 13%. Чимало країн, бажаючи позбутися енергозалежності від основних постачальників газу та їхнього цінового диктату на енергоресурси, роблять ставку на нетрадиційний газ і його власний видобуток. Так, лише за останні місяці про це заявило кілька країн Близького Сходу і Північної Африки, Алжир і навіть Китай (!).

Тож «Газпром» оголосив «холодну війну» нетрадиційному газу та країнам, які його видобувають. Завдяки його зусиллям та, звичайно ж, екологам видобуток нетрадиційного газу заблокували Франція, Болгарія, Румунія і Чехія. І це не межа, вважають експерти. Лобісти традиційного палива шукають нові сфери і механізми впливу, адже розуміють, що ринок блакитного палива у зв’язку з нарощуванням альтернативного скорочується. Так, за даними агентства Bloomberg, з початку 2012 року постачання «Газпрому» впали на 14%, а акції компанії — на 9,5%.

Як заявив заступник директора Техаського Інституту енергетики, «Газпрому» вигідне скорочення обсягів розробки нетрадиційного палива для гарантій своїх поставок у Європу. У лобістів свої аргументи. Зокрема вони керуються висновками експертів, найнятих урядом Великої Британії, яка у 2011 році призупинила видобуток газу за допомогою гідророзриву після двох невеликих землетрусів на північному заході Англії. За висновками експертизи, «гідророзрив пласту виробляє менше сейсмічної активності, ніж видобуток вугілля. Цей спірний метод вилучення сланцевого газу безпечний при ретельному дотриманні заходів безпеки і правильному регулюванні процесу». Крім того, «Газпром» закликав автовелетів світу створювати лінійку машин із газовими двигунами і заявив, що компанія у майбутньому, найімовірніше, перегляне формулу ціноутворення на блакитне паливо, ввівши замість прив’язки до нафти прив’язку до електроенергії з відновлюваних джерел. Мінекономіки Польщі, яка активно взялася за видобуток сланцевого газу, у відповідь запропонувало свій варіант виходу з такої газової залежності: «Всі домовласники, які споживають із загальної системи менше електроенергії, ніж з альтернативних джерел, встановлених у будинку, отримуватимуть грошову компенсацію».

До речі. Управління енергетичної інформації Міненерго США (EIA) ставить Україну на 4 місце в Європі після Польщі, Франції та Норвегії за запасами сланцевого газу. Загалом родовищами сланцевого газу володіють 32 країни Європи. Цикл розробки родовищ — від 30 до 50 років, вартість буріння однієї свердловини $ 5–18 млн.

КОМЕНТАРІ

Ігор СІРЕНКО,
екс-голова Національного
екологічного центру України:

— Не варто все списувати на «Газпром». По-перше, протести виникають по всьому світу, а не тільки у країнах, де «Газпром» має бізнес-інтереси. А по-друге, якщо використовувати таку логіку, то агентами «Газпрому» необхідно було б оголосити всіх урядовців в Україні, які не сприяють заходам з енергозбереження, і, фактично, змушують Україну купувати газ у Росії.

Дмитро МАРУНИЧ,
директор Інституту
енергетичних досліджень:

— Щодо перспектив видобутку сланцевого газу в Україні, то планують, що Shell видобуватиме газ ущільнених порід (традиційний), а Chevron — нетрадиційний сланцевий газ. Усе стане на свої місця після початку видобутку газу. Відповідно буде зрозуміло, скільки газу є у родовищах і якої вони якості.

Щодо екологічної небезпеки, то під час нещодавнього візиту в США я на власні очі бачив процес видобутку газу ущільнених порід. Можна відповідально сказати: якщо технологія не порушена, якщо гідророзрив пласта здійснюється відповідно до регламентів і видобувники дотримуються «Золотих правил для золотого газу», то жодних підстав говорити про екологічне забруднення немає. Звичайно, якщо технологічний процес порушений, то економічне забруднення цілком реальне. Щоб цього не сталося, існує серйозний і жорсткий контроль.

Тетяна ТИМОЧКО,
голова Всеукраїнської
екологічної ліги:

— Видобування сланцевого газу та газів щільних порід неминуче руйнує природне середовище. Внаслідок технології гідророзриву знищуються родючі грунти, забирається з водних об’єктів великий обсяг води, яка потім у забрудненому стані повертається на поверхню непридатною для подальшого використання. Ця технологія загрожує грунтовим і підземним водам. Ніякі економічні вигоди не можуть виправдати подальшу руйнацію природного середовища в Україні. Всеукраїнська екологічна ліга вимагає від уряду проведення серйозних фахових дискусій за участю не залежних від корпорацій експертів, представників екологічної громадськості та місцевих громад. 

ДОВІДКА «УК»

Прогнозні ресурси газу Олеської площі становлять 2,98 трлн кубометрів сланцевого газу, Юзівської — 4,05 трлн кубометрів газу ущільнених колекторів. Згідно з умовами конкурсу, Shell має інвестувати в геологорозвідку на першому етапі приблизно $200 млн, Chevron — $150 млн. За 30 років загальний обсяг інвестиції в розробку цих площ протягом 30 років — $50–70 млрд. Перші обсяги промислового газу планують отримати в 2017 році.