Цього весняно-літнього сезону в Україні з’явився запит на професію плетільника меблів, занесену до класифікатора професій. За даними інтернету, такому фахівцеві навіть без досвіду роботи роботодавці готові платити 5—6 тисяч гривень на місяць. Чим пояснити відродження цього давнього ремесла? Виявляється, цікавість до екзотичної професії спричинена введенням ще років із п’ять тому жорстких умов та подорожчанням імпорту в Україну плетеної продукції з натуральних матеріалів (лози і ротангу) та штучного ротангу.

Вітчизняні виробники активізувалися

Нині нішу таких виробників, крім відомої в країні Чернігівської фабрики лозових виробів із 90-річною історією, заповнили ще п’ять приватних вітчизняних підприємств. Вони розвивають технології, рецептуру та розробляють моделі виробів, зокрема зі штучного ротангу. Щоправда, попит на їхню продукцію та гостра потреба у фахівцях для них спричинені й відкладеним платоспроможним попитом через початок АТО в Україні та економічну кризу.

«Якщо раніше ця професія була не дуже затребувана, а ринок не сформований (не маємо досвіду з виготовлення такої продукції у великих масштабах, щоб конкурувати з відомими західними брендами), то тепер вітчизняні компанії намагаються покрити потреби ринку з продукції зі штучного ротангу, і для цього їм потрібно більше співробітників. Нова технологія народжується і завдяки традиційному в Україні лозоплетінню», — розповів «УК» фахівець одного з таких підприємств.

Знайти у нас плетільників меблів з лози важко. Їх не готує жоден вітчизняний коледж. Тому фахівців, які мають працювати зі штучним ротангом, навчають зазвичай з нуля безпосередньо на виробництвах. Дехто вважає, що професія відроджується у видозміненому форматі. Складемо узагальнений портрет плетільника меблів: жінка 30—50 років. Працюють у цій професії й люди з особливими потребами, які мають міцні руки. На підготовку фахівця потрібно від місяця до півроку.

Збиткові промисли

Плетені меблі — поки що предмет розкоші або бізнес-аксесуари для кафе та ресторанів. І якщо через кілька років економічна ситуація поліпшиться, дрібні та середні компанії зможуть експортувати продукцію в країни СНД та Європу. За деякими оцінками, потреба у плетільниках меблів може сягнути 2—3 тисячі фахівців.

«Це не відродження професії, а данина кон’юнктурі і підміна понять, бо йдеться про інтерес до виготовлення меблів зі східноазійських матеріалів (наприклад ротангу). Тож про ці технології мають розповідати фахівці східних країн і цієї культури. Українське народне мистецтво та народні художні промисли мають відповідати певним критеріям, а якщо до нас завозять матеріали і технології й наймають людей, яких вчать робити кілька дій, то це не мистецтво. Відродження професії — це перейняття досвіду від видатного майстра, який цим займався з діда-прадіда», — розповів «Урядовому кур’єру» перший заступник голови Національної спілки майстрів народного мистецтва України Олексій Ростопора.

У Національній спілці майстрів народного мистецтва констатують, що нині в нашій країні народне мистецтво і народні художні промисли збиткові й нерентабельні. За кордоном цим опікується держава. Наприклад, Польща, Словаччина, Чехія, Ізраїль, Японія, Таджикистан, Узбекистан та Росія мають певні програми з розвитку народного мистецтва і народних художніх промислів, у межах яких здійснюють адресну допомогу майстрам та їхнім учням, яких залишилося небагато.

«Коли у класифікаторі професій оновлювали спеціальність «плетільник меблів», ніхто не радився із профільними організаціями. У цьому класифікаторі немає понять «майстер народних художніх промислів, народного мистецтва», а також переліку спеціальностей згідно з чинним законодавством, які мають до них належати, тому і не зрозуміло, до якої категорії їх зараховувати», — підкреслює Олексій Ростопора.

Плетіння — один із найдавніших світових видів народного мистецтва, який залежить від сировинної бази. Плетіння меблів — різновид народного мистецтва та народних художніх промислів. Наприклад, на Київщині в Обухові й досі є майстри, які плетуть меблі. Раніше там були відповідні виробництва Укрхудожпрому, який потім роздерибанили: обладнання викинули, а приміщення приватизували. Але місцеві жителі й досі мають навички збирання і оброблення лози, тому там цей вид народного промислу ще жевріє. Популярне також плетіння меблів на Волині, Закарпатті (село Іза у Хустському районі). Плести меблі можна з будь-якої сировини. В обласних осередках Національної спілки майстрів народного мистецтва України є майстри, які популяризують плетіння із природних матеріалів, зокрема лози, рогози і навіть… кореня сосни.

Чи приживеться в Україні захоплення виготовлення меблів зі штучного ротангу, покаже час.