ПІСЛЯ ПОТОПУ

Великий дощ укотре змусив одеситів розписатися в безсиллі перед стихією

Прикре дежа вю пережили цієї середи одесити. Як і в кінці травня, під час сильної зливи автомобілі буквально пливли Балківською вулицею та іншими магістралями міста. Негода цього разу бушувала майже три чверті години, але цього вистачило, аби завдати одеситам чималих збитків та хвилювань.

На додачу — град і вітер

У самісінькому серці Одеси, на Дерибасівській, потік води буквально зніс розташовані там літні кафе. Стихію посилювали пориви шквального вітру та град завбільшки, за свідченнями очевидців, з волоський горіх. На проспекті Шевченка град розбив лобове скло в автівці. Люди кажуть, що подекуди крижані кульки повибивали вікна у квартирах.

Сильний вітер накоїв лиха, передусім поваливши дерева та зламавши гілки. Через падіння дерева у Преображенському парку постраждала 44-річна відвідувачка відкритого літнього кафе, яку госпіталізували з черепно-мозковою травмою та забоєм грудної клітини. Величезна акація, що впала неподалік входу на стадіон «Спартак», пошкодила дошку пошани на честь олімпійських чемпіонів Одеського регіону.

Щоправда, за поточними даними, цього разу обійшлося без смертельних випадків. Нагадаємо, що під час травневої негоди від удару струмом загинув 25-річний працівник Приморського суду: через підтоплення струм від електродвигуна загорожі пішов на залізну решітку й уразив людину.

Уже увечері після чергового потопу представники міської влади повідомили, що наслідки стихійного лиха практично усунено. Питання ж, чи можна було б уникнути такої халепи, схоже, знайшло ще одне підтвердження негативної відповіді.

Одесити босоніж долають водні перешкоди, добираючись додому. Фото Укрінформу

Потоп як усвідомлена необхідність

Мерія запевняє, що комунальники належно стежать за станом зливових стоків. Просто можливості їхні не безмежні, й коли за годину-дві випадає ледь не річна норма опадів, вони не можуть прийняти всю цю воду.

На користь цієї версії перший заступник директора департаменту міського господарства Олександр Козловський наводить таке спостереження: «Якби колектори були забиті, то вода б стояла довго, а так за дві години місто майже звільнилося від неї».

Тож міська влада відкинула питання «хто винен?» і зосередилася на «що робити?» При цьому можливість зіграти на випередження всерйоз не розглядають. Олександр Козловський у коментарі для «УК» зауважив, що під час злив дренажна система міста працює на повну потужність, але її не вистачає: «Інженерні комунікації розраховані на залпове скидання води, але не в такій великій кількості».

Єдине кардинальне розв’язання проблеми — це розширення зливових комунікацій. «Навантаження на ці мережі дуже зросло. Раніше в місті була бруківка, більше газонів, тож частина води легко всотувалася у землю. Асфальт води не пропускає, тож вона просто йде потоком і шукає собі шлях. А шлях один: решітка дощоприймальника, потім — рукав, за ним — колектор, а з колектора — на насосну станцію».

11 липня цей шлях знову виявився завузьким. Плани з його розширення існують: «Не просто розширення зливових стоків, а й створення спеціальних перемичок, що з’єднували б по кілька колекторів. Це дало б змогу відводити воду від проблемного району — Митної площі чи Приморської вулиці». На це потрібні великі гроші: «Тут, вочевидь, залучатимуть державні субвенції».

Не поспішати із великими витратами на зливову інфраструктуру в умовах хронічно слабких міських бюджетів спонукає ще й те, що ліквідація наслідків затоплень потребує менших витрат, ніж розширення зливових споруд. Однак іноді статистика дає збій. Якщо після травневої зливи Олександр Козловський казав, що такого масштабу дощі трапляються в Одесі раз на 8 років, то цього року одесити вдруге за два місяці відчули на собі таку халепу.

Тож загальне резюме чиновника таке: будівництво — це дороге задоволення, але воно дає впевненість у завтрашньому дні.

Пережили і це

Після квітневої зливи депутат міськради Марина Багрій-Шахматова обурювалася поганою роботою аварійних служб: «Години зо дві я телефонувала в аварійні служби. Вони не відповідали, і я вважаю це просто неповагою до одеситів». На думку депутата, керівники міста мали б активніше виступати в ефірі місцевих телеканалів та радіостанцій, аби заспокоїти людей в умовах надзвичайної ситуації та підказати, як краще діяти в умовах стихії. Міський голова визнав, що в плані інформаційного супроводу «є куди посилювати роботу». Цього разу ще публікуючи штормове попередження, вказували телефони цілодобової контрольно-диспетчерської служби департаменту міського господарства.

Як завжди, відреагували на нештатну ситуацію і працівники ДАІ. Передусім вони перекрили рух у небезпечних напрямках.

Працювати з максимальним ефектом не дає змоги нестача особового складу. «Ми відчуваємо це постійно, — заявив в інтерв’ю «УК» начальник міськДАІ підполковник міліції Віктор Кузнєцов. — Нині, на жаль, після проведених реорганізацій вихід на зміну становить приблизно 8—10 екіпажів на мільйонне місто. Під час надзвичайної ситуації було 12 екіпажів. Людей бракувало навіть для того, щоб задокументувати зіткнення». За свідченням Віктора Кузнєцова, кількість аварій під час сильної негоди зазвичай у 5 разів перевищує норму.

Відродження інституту громадських інспекторів ДАІ чи створення волонтерських організацій він не вважає виходом із ситуації. Звичайна людська взаємодопомога все-таки бере на себе дещицю проблем, з якими не можуть упоратися ні батьки міста і держави, ні спеціальні служби. А ще на виручку одеситам приходить традиційний оптимізм та почуття гумору. Позавчора городяни влаштовували запливи на надувних матрацах просто на вулицях міста, каталися на дошках для вейкбордингу, які буксирували автівки. Одесити намагаються знаходити у потопах хоч якісь принади…