Звісно, щоб скласти цілісне уявлення про країну, недостатньо відвідати лише два її міста. Хай і багатомільйонники, які є візитівками передовсім сучасного Китаю. Та оскільки журналістові «Урядового кур’єра» випала нагода побувати саме в китайських мегаполісах Шанхаї і Шеньчжені, де населення обох порівнянне із загальною кількістю українців, поглянемо на ситуацію прагматично: які рецепти успіху ми могли б запозичити, а на що не можна погоджуватися за будь-яких обставин.
Місто швидкості й серпанку
Як і більшість великих сучасних полісів, Шанхай починається з аеропорту, однак уже понад десятиліття місцеві з гордістю воліють додавати, що він починається з шанхайського маглева — першої в світі комерційної залізничної лінії на магнітній підвісці, яка з’єднує станцію шанхайського метро «Лун’ян Лу» з міжнародним аеропортом «Шанхай-Пудун». І це дуже вартісний проект, він виправдовує вкладене передовсім як бренд. Суміщає зручний транспорт і атракціон (поїзд має навіть власний музей), розвиває швидкість понад 430 кілометрів за годину і вартий принаймні того, щоб проїхати раз із пізнавальною метою. Та оскільки тема швидкісних поїздів актуальна для Китаю нині настільки, наскільки для нас актуальні просто якісні автомобільні дороги і залізничні колії, вони нарощують кілометраж і швидкість у всій країні (минулого тижня черговий потяг почав курсувати магістраллю Пекін — Шанхай), а ми шукаємо гроші на ремонт. Між цими процесами — розрив на десятки років.
До речі, в маглеві на відмінно працює якісний високошвидкісний інтернет. Просто в аеропорту люб’язна представниця найбільшого китайського мобільного оператора вручила нам, журналістам з України, які не так давно призвичаїлися до вітчизняного 3G, сім-картки для внутрішніх дзвінків та інтернету в омріяному поки що в нашій країні 4G (лише днями українське Міністерство юстиції затвердило порядок проведення тендера на частоти, на яких мобільні оператори зможуть розвивати 4G-зв’язок). Тож було цікаво спробувати те, чого більшість співвітчизників ще не пробували.
На жаль, мені, власниці смартфона з операційною системою андроїд від найкращого китайського виробника, відчути всі переваги 4G відразу не вдалося. Що поробиш — «великий китайський файрвол»! Він блокує доступ до мережевого сегмента інтернету, популярних у нас соцмереж і пошуковиків. Щоб відчути політ, треба використовувати спеціальні китайські додатки, найпоширеніший з яких вічат неодноразово запитували у нас китайці, аби продовжити спілкування. А коли знані любителі селфі дізнавалися, що гості лише на кілька днів, то чомусь не на жарт засмучувалися. Справді, сучасних китайців у великих містах важко уявити без такого спілкування. Скрізь: на вулицях, в офісах, ресторанах і парках відпочинку — чути, як люди надиктовують аудіоповідомлення — текстова форма не в пошані, а за голосовий зв’язок треба платити. Тож і виручає месенджер, на який використовується лише інтернет-трафік. А ще за допомогою таких додатків китайці розраховуються в супермаркетах, ресторанах чи кав’ярнях. Можна також орендувати… велосипед.
Двоколісні на будь-який смак поодинці або групками, а в людних навіть для Китаю місцях (як-то станції метро, торгові чи ділові центри) їх десятки. Скануєш смартфоном QR-код і їдеш куди треба. На кінцевій для себе зупинці залишаєш велосипед для наступного подорожнього. Велодоріжки широкі й зручні. Щоправда, це не заважає кермувальникам не пропускати пішоходів на перехрестях. До речі, на зупинках громадського транспорту з допомогою смартфона можна орендувати навіть парасольку, якщо дощ заскочив зненацька. А дощі в цих широтах не рідкість. Це підтверджує, що система оплати простим скануванням QR-коду справді зручна і відкрита для створення нових сервісів.
Шанхай — контрольований урядом муніципалітет Китайської Народної Республіки. Минулого століття був центром торгівлі, а нині — осередок торгових зв’язків, які з’єднують Китай з усім світом. Мегаполіс відомий тандемом сучасного і традиційного стилю і вражає розмахом. Найкраще відчуваєш це на набережній Вайтань, що дослівно означає «зовнішній берег». Англійська назва The Bund прозаїчніша, адже дослівно означає «набережна» або «причал».
Вайтань — історична зона із забудовою в кількох архітектурних стилях. На набережній паралельно річці Хуанпу розташовано кілька десятків європейських колоніальних будівель, у яких колись працювали численні банки і торговельні компанії Великої Британії, Франції, США, Німеччини, Нідерландів, Бельгії. Особняком стоїть будівля Шанхайської митниці з виготовленим у Великій Британії годинником — наслідування Біг Бена. А за ними постають хмарочоси ділового району Пудун.
Побувати в Шанхаї й не поглянути на місто з оглядової телевежі Oriental Pearl — це як завершити звану вечерю без десерту. З висоти майже 300 метрів відкривається фантастичний краєвид на місто, а якщо стати на прозорий майданчик, то можна стверджувати: одне з найцікавіших світових міст було у вас під ногами.
До речі, перебування у спекотному й вологому кліматі далося непросто, однак загартувало чутливих до кондиціонера. А ось серпанки забрудненого повітря і місцеві в масках, яких зустрічали не лише на вулицях, а й у приміщеннях, нагадали: з довкіллям не все гаразд. Нам пощастило: рівень забруднення повітря був у той час далеко не найвищим (у Китаї існує система сповіщення, яка складається з чотирьох рівнів: блакитного, жовтого, помаранчевого і червоного). Тож по відповідь на запитання, як розвивати економіку і водночас берегти довкілля, треба було вирушати до іншого міста.
Глибока межа
Саме так із китайської перекладається назва міста Шеньчжень. А ще Шеньчжень називають китайською Силіконовою долиною і центром електротехнічної промисловості. Нині важко уявити, що йдеться про сучасне місто, збудоване на місці рибальського селища менш ніж сорок років тому. Тут усе настільки динамічно й стрімко змінюється, що здається, навіть будівля, яку споруджували поблизу готелю, де ми жили лише три доби, за цей час істотно виросла.
Шеньчжень називають містом садів і хмарочосів. Воно входить до першої десятки світових мегаполісів з найбільшою кількістю найвищих будівель. Однак і зелені тут не бракує. Щодня місцеві комунальники висаджують тисячі дерев. Не тендітних саджанців, а дерев-підлітків з добре розвиненою кореневою системою і обов’язково зі спеціальними підпорами. У такий спосіб намагаються унеможливити негативні впливи стихії. До речі, про руйнівні наслідки тайфуну «Хато», який вирував у провінції Гуандун, а також у спеціальних адміністративних районах Гонконг і Макао за тиждень до нашого приїзду, нагадували на початку вересня лише невеличкі купки дбайливо складеного гілля на набережній і засмічена хвиля, що доходила з Південнокитайського моря.
Ще однією важливою рисою Шеньчженя, яка впадає в око приїжджому, стали… зелені номерні знаки на міському громадському транспорті, які трапляються дедалі частіше. А це означає, що більшість міських автобусів і чималий відсоток таксі вже стали електричними.
Інновації та якість
Там, де є бажання досягти результату, завжди знайдеться можливість. У цьому вкотре пересвідчилися українські журналісти, перемістившись із спекотного і засможеного Шанхая ще трохи на південь. На якихось 1200 кілометрів.
Довести це українським журналістам взялися представники світового лідера в галузі інформаційно-комінікаційних технологій компанії «Хуавей».
Серед тих, хто доклав руку до перетворення невеличкого рибальського селища на китайську Силіконову долину, був і скромний китаєць Рен Женфей. Маючи в активі лише три з половиною тисячі доларів, він 30 років тому заснував у Шеньчжені компанію, яка нині конкурує з Apple і Samsung.
Торік 180 тисяч співробітників принесли компанії дохід 74,7 мільярда доларів США. До речі, торік в Україні компанія посіла друге місце за кількістю проданих смартфонів, наростивши частку ринку до 13%.
Та не смартфонами єдиними. Згідно з торішнім звітом Європейського патентного відомства, компанія посідає друге місце в Європі з 390 патентними заявками. Її гордість — дослідницькі центри, яких нині 16 у всьому світі. Нам довелося побувати у двох R&D компаніях. Особливо вразила лабораторія в Шеньчжені, де перше бажання пересічного українця — отримати все й одразу.
У центрі є виставковий зал, де продемонстровано приклади інноваційних технологій компанії, які наочно показують, як інноваційні зелені технології зв’язку допомагають економити енергію, скорочують викиди і сприяють сталому розвиткові.
«Хуавей» — піонер інновацій у галузі 5G. Компанія почала інвестувати в розроблення 5G 2009 року, а вже 2018-го планує вкласти у дослідження і інновації цього формату не менш як 600 мільйонів доларів США.
Одне слово, на прикладі компанії «Хуавей» ми побачили, що Китай, який є провідною світовою виробничою зоною, прагне стати і світовим лідером інновацій, орієнтованих на ефективність. Тут мислять масштабно.
«Чому ми інвестуємо 10% доходів у новітні розробки і дослідження? — запитанням на запитання відповідає піар-директор споживчих продуктів компанії «Хуавей» Ада Кс’ю і каже: — Тому що хочемо створити собі можливості в тривалій перспективі».
Погодьтеся, історія варта уваги. І Україні є над чим працювати. Та це вже інша історія.
Ми в Google+