Голова Фонду державного майна
Олександр РЯБЧЕНКО

За останні півроку держбюджет отримав значні кошти від продажу енергокомпаній. Нині у черзі змінити власника стоять газові компанії. Що ще продаватимемо цього року? Які об’єкти цікаві потенційним покупцям і як реалізовуватиметься програма приватизації вуглевидобувних підприємств? Із такими запитаннями «УК» звернувся до голови Фонду державного майна Олександра РЯБЧЕНКА.

— Олександре Володимировичу, за п’ять місяців Фонд перерахував до держбюджету понад 5 млрд грн від приватизації. План на рік — 10 млрд. Ви хочете його перевиконати? До речі, в уряді вже заговорили про цифру  12—13 млрд. Наскільки це реально?

— Так, ми перевиконуємо план. Лише в першому кварталі Фонд перерахував до бюджету понад 4 млрд грн — такого не було ще жодного року. Крім того, у бюджеті вже половина плану з оренди — понад 400 млн грн. До кінця року будуть ще продажі енергокомпаній. Уже влітку розпочинаємо продаж газових компаній, який уже назрів. Нинішній рік — це тенденція і результат того, що було закладено за два попередні роки. Вони були справді дуже показові. Завдяки виключній скоординованості дій вищих органів влади і Фонду державного майна нам сповна вдалося реалізувати державну політику приватизації, вивести цей процес на якісно новий рівень. Приватизація активізувалася, бо інвестори повірили, що держава справді хоче і може проводити ефективну приватизацію. При цьому забезпечена виключна прозорість. Акції енергокомпаній продаємо з оnline-трансляцією в Інтернеті, те саме буде і з газовими компаніями.

На початку приватизації енергокомпаній було проведено безпрецедентний захід — телеміст Київ — Нью-Йорк — Франкфурт, який зібрав приблизно 4 тисячі осіб. Ми сьогодні відкриті як ніколи. Тому вартість усіх продажів перевищує стартові ціни. На продажу дев’яти енергокомпаній ми вже заробили більш як 5 млрд грн. Це попри те, що продаємо переважно блокуючі пакети акцій — 25%, 40%, рідше — 50%. У  2001 році всі пакети були контрольні,  і за шість контрольних пакетів сплатили майже 900 млн  грн.

Внаслідок ефективної політики приватизації у 2011 році до бюджету надійшли рекордно великі суми від продажів — понад 11 млрд грн. За всі 20 років незалежності це другий за обсягом показник після 2005 року, коли приватизували Криворіжсталь. І що не менш важливо — нам вдалося реалізувати приватизаційні процеси, розпочаті багато років тому, поставити у них велику крапку. Це приватизація Укртелекому, Луганськтепловоза, ще кількох об’єктів. Це стабілізувало діяльність цих підприємств, відкрило нові перспективи. І водночас ми дуже успішно започаткували другий етап приватизації енергетики, перший відбувся ще у 2001 році. Тож нинішній рік теж обіцяє бути успішним, для цього є всі передумови.  

— Левова частка п’яти мільярдів припадає на продаж обленерго. Коло  їх власників відоме, але чи не створився прецедент, коли переважною кількістю енергетичних об’єктів володіє один господар (компанія Ахметова)?

— Так історично складається, що з приватних компаній, крім однієї, ніхто в Україні більше не займався генерацією. У нас не було ще приватизації генеруючих компаній і немає більше приватних структур, які б могли відповідати вимогам законодавства з приватизації і взяти участь у конкурсах. 7 обленерго, які ми продали, розподілилися між чотирма компаніями. До речі, як ви знаєте, всі ці компанії вітчизняні. Сьогодні українські фінансово-промислові групи дорожче оцінюють українську власність, ніж їхні зарубіжні конкуренти. Вони з готовністю ідуть на конкурси і готові за неї платити дорого.

— Із травня стартував продаж держпакетів 48 газорозподільних і газопостачальних підприємств (міськ- і облгазів). Як відбуватиметься приватизація  —  на фондовому ринку чи на конкурсі? Яку суму плануєте виручити за облгази?

— Фонду від Нафтогазу вже передано пакети акцій 44 газових компаній. Це обов’язкова умова приватизації. Перші з них  — по 25% акцій Миколаївгазу та Івано-Франківськгазу — Фонд планує виставити до продажу на конкурсі за принципом аукціону вже у липні цього року. Відповідний наказ розміщено на офіційному сайті Фонду. Всього 48 пакетів від 1 до 26%. Тому, звичайно, будуть і біржові торги — визначатимемося щодо кожного об’єкта окремо. Плануємо,  що до держбюджету надійде значна сума.

Приватизація ласих портових заводів і Укрзалізниці з нетерпінням чекають інвесторів. Фото з сайту agrotimes.net

— Коли виставлятимете на приватизацію Одеський припортовий завод? Чи буде приватизація Турбоатома, Укрзалізниці?

— Ці рішення — за Кабінетом Міністрів. Наприклад, діяльність Одеського припортового залежить від вартості  газу, і якщо в уряді бачитимуть, що заводу необхідний власник, який зможе забезпечити його газом за такою вартістю, що  гарантувала б його прибуткову діяльність, то він прийме таке рішення. Щодо  Турбоатома, то в корпоративному портфелі Фонду це одне з найуспішніших підприємств. Якщо здійснювати приватизацію, то треба бути впевненим, що після неї підприємство працюватиме ще краще. А приватизація об’єктів Укрзалізниці — це вельми масштабний процес, який розтягується в часі. Це справді новий напрям приватизації, це не класична приватизація, коли продається, припустімо, контрольний пакет акцій. Тут необхідна реструктуризація. Але крок за кроком, виважено цей  процес здійснюватиметься.

— Як відбуватиметься приватизація шахт? Уже розроблено хоч попередній механізм зміни власників?

— Я був би дуже радий, якби у цьому році нам вдалося оголосити продаж хоча б кількох підприємств. Здебільшого це перспектива 2013-го. Очікувати, що всі вугледобувні підприємства будуть під час продажу приносити великі гроші до держбюджету, помилково. Є справді цікаві й прибуткові підприємства, вони продаватимуться на конкурентних засадах на аукціонах, і хто більше сплатить, той і буде там господарювати. Але є значна частина вуглевидобувних підприємств, у яких не можна очікувати на конкуренцію. Тут головне завдання держави — отримати внаслідок інвестицій підприємство, яке успішно працює.

6 травня набув чинності закон про особливості приватизації вугледобувних підприємств. Він передбачає новий для України спосіб приватизації інвестиційно непривабливих, збиткових об’єктів — інвестиційний конкурс. Його сенс у тому, що саме підприємство буде продано за 1 грн, але змагання йтиме за те, хто більше вкладе у розвиток підприємства. Це буде розрахунок, і тому, хто більше гарантує, й буде продано це підприємство. А держава потім  контролюватиме, щоб усі ці інвестиції надійшли на підприємство.

Щоб перейти до приватизації, необхідно, аби орган управління — у цьому разі Міненерговугілля — сформував перелік вугледобувних підприємств, які підлягають приватизації, для затвердження урядом. Ця робота триває відповідно до плану заходів, що передбачений Національним планом дій. Крім того, за Міненерговугілля закріплена передприватизаційна підготовка, яка, до речі, включає в себе і корпоратизацію державних вугледобувних підприємств. Фонд  державного майна готовий здійснювати цю приватизацію, і ми проводитимемо її на кшталт приватизації енергетики: вся інформація буде на нашому сайті.

— З якими приватизованими об’єктами є проблеми в плані виконання інвестзобов’язань?

— Перевірка виконання умов договорів — це один із постійних напрямків роботи Фонду. Було б неправильно продати і не бачити, що діється на підприємстві. За всі роки приватизації державі було повернуто майже 300 приватизованих  об’єктів.  Це небагато. Але навіть не в цьому суть. Розірвання договорів — не самоціль. Головне — щоб підприємство працювало. А у чиїй власності — неважливо. Розірвати договір, забрати, а далі що?  Тому краще добиватися виконання умов договорів, внесення інвестицій, а не боротися за повернення. За всі роки на приватизовані підприємства надійшло понад 20 млрд грн інвестицій. Обсяг інвестицій за останні два роки зріс у 27 разів порівняно з попереднім періодом. 

— Фонд нарешті має Програму приватизації на 2012—2014 роки. Чим принципово відрізнятиметься приватизація  від попередніх етапів? 

— Судіть самі: до цієї програми нам слід розробити понад 80 нормативних актів. Це дуже серйозний показник, Фонд ніколи не розробляв стільки змін. Програма справді змінює процес приватизації. Її прийняття на часі, й дуже показово, що її вдалося прийняти саме зараз. Найголовніше — відмовляємося від поняття промислового інвестора, бо це звужує коло покупців. Натомість запроваджуємо кілька нових способів продажу, які покликані залучити до приватизації малий і середній бізнес. Державне майно повинно працювати, і Фонд прагне привести на об’єкти, що потребують інвестиційної підтримки, активних цілеспрямованих людей, які прагнуть робити власний бізнес.

— Які нові способи приватизації передбачені програмою? 

— Це найцікавіший елемент нової програми приватизації. Ми започаткували так звані голландські аукціони — аукціони на зниження ціни. Ще — аукціони без оголошення ціни.  На них виставлятимуть об’єкти, які раніше виставлялися на продаж, але не цікавили інвесторів. Хай їх буде продано не за великі гроші, але вони працюватимуть! За них сплатять стільки, скільки вони насправді коштують. І якщо після приватизації там почнеться діяльність, буде створено робочі місця, то це величезний здобуток.

Віталій ЧЕПІЖКО,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Олександр РЯБЧЕНКО.  Народився у Дніпропетровську. Освіта: Дніпропетровський державний університет, 1976 р., інженер-механік. Доктор економічних наук. У 1980—1990 рр. працював завлабораторією економічних методів управління Всесоюзного науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту трубної промисловості (м. Дніпропетровськ). 1994—2002 рр. — народний депутат України ІІ—ІІІ скликань. Із 2002 р. — директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій. Із квітня 2010 р. — голова Фонду державного майна України. 

/span