У санаторно-курортній та рекреаційній галузі окупність проєкту корелюється із проєктами готельного бізнесу та приватної медичної практики. У середньому для готелів це 7—15 років (що вищий клас готелю, то більший термін), а для великих приватних медцентрів — 8—10 років. Для порівняння: окупність інвестицій у житлове будівництво коливається в межах 2—4 років. Тому в Україні інвестують переважно в житлове будівництво, яке фінансується за рахунок внутрішніх інвестицій (кошти громадян становлять понад 50%). 2020 року українці інвестували в будівництво житла понад 20 мільярдів гривень (2019-го — майже 33 мільярди). Інвестування у проєкти готелів, медустанов та курортно-рекреаційні заклади здійснюють здебільшого за рахунок коштів інвестфондів та закордонних інвестицій. Про те, що потрібно робити, щоб довгострокові проєкти стали привабливими, «Урядовому кур’єрові» розповідає голова Координаційної ради з вирішення проблемних питань містобудування Олена ШУЛЯК.
— Пані Олено, які важелі впливу, пільги тощо має застосовувати держава (місцеві органи самоврядування) для сприяння інвестиційних проєктів у рекреації?
— Для створення привабливого інвестклімату, залучення коштів у розвиток рекреаційних зон держава має максимально сприяти зниженню ризиків та захисту інвесторів. Через опір заскорузлої системи ця робота просувається значно повільнішими темпами, ніж хотілося. Щоб зацікавити інвесторів і відпочивальників до відвідання рекреаційних зон із цього року починаємо реалізувати програму «Велика реставрація», спрямовану на відродження пам’яток культурної й архітектурної спадщини.
Оновлення і відкриття містобудівної документації в місцевих органах влади та самоврядування — важлива тема для будь-якої громади та інвестора, який має отримати інформацію про наявний рекреаційний потенціал України. Щоб розв’язати проблему нестачі коштів у місцевої влади на оновлення вже згаданої містобудівної документації, торік ми внесли зміни до законодавства про можливість залучення коштів міжнародної техдопомоги на такі потреби. Мін’юстом реалізував кілька проєктів, які мають захистити інвесторів від рейдерства.
Місцева влада може залучити до відкриття України та її унікальних можливостей потужний державний інструментарій. Зокрема, підвищити інвестиційну привабливість вітчизняної санаторно-курортної галузі можна за рахунок розширення пакета медпослуг для українців і внесення в них реабілітації на вітчизняних курортах. Маємо унікальні курорти в одеському Куяльнику. Мінеральні води Карпат можуть конкурувати з такими самими в Карлових Варах. Зауважте: радонове лікування застосовують лише у двох країнах Європи — Греції та Україні.
— Які ще чинники важливі для повноцінної реалізації інвестпроєктів у рекреації?
— Досвід всесвітньо відомих курортів Мертвого моря Ізраїлю чи водолікувальних міст у Чехії та Німеччині переконує, що складові їхнього успіху — це сукупність логістичних можливостей, історичних пам’яток поряд та інформаційна відкритість. Щоб інвестиції прийшли в рекреаційну зону, точніше, громади, потрібно відкривати Україну для інвесторів, туристів і самих українців. Чудовий приклад такого просування на міжнародній арені — Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник.
На жаль, багато з наших рекреаційних зон — Сиваш із грязелікуванням, Хмільник з унікальними радоновими ваннами чи карпатські курорти з реабілітацією мінеральними водами — лежать не на найбільших державних трасах. Щоб зробити ці курорти привабливими для інвестора, важливо створити високоякісну логістичну інфраструктуру. Відремонтувати й прокласти дороги, розвивати аеропорти й авіасполучення, відродити водний транспорт. Тобто зробити зручним для тих, хто хоче відпочити та підлікуватися. І саме держава взяла на себе цю складову державно-приватного партнерства, започаткувавши програму «Велике будівництво».
— Які чинники збільшують термін окупності таких проєктів?
— На їхню окупність негативно впливають складнощі з підключенням до мереж постачання води та енергії. На жаль, реформа держархбудконтролю 2020 року не розв’язала проблем, тому ми спільно з командою Мінрегіону намагаємося налагодити ефективні процедури і знищити корупцію. Попри намагання навести лад з містобудівною документацією на місцевому рівні (де слід визначити рекреаційні зони для розвитку курортно-санаторної системи), багато питань, на жаль, залишаються не вирішеними.
— Що заплановано зробити в законодавчому полі, щоб урятувати рекреаційні зони від нищівного буму житлової забудови?
— Єдиний запобіжний захід від руйнування та знищення рекреаційних зон і культурної спадщини — повна, чітка та узгоджена з усіма жителями громади містобудівна документація. Саме цей пакет документів із прозорими, зрозумілими та обов’язковими для всіх правилами та обмеженнями не дасть змоги знищити рекреаційний потенціал громади.
Саме напрацьовуємо зміни в системі архітектурно-будівельного контролю, які передбачатимуть посилення моніторингу за діяльністю та запровадження посиленої, зокрема кримінальної та майнової, відповідальності для всіх учасників ринку в разі порушення.
Передбачаємо обов’язкову персональну відповідальність для учасників ринку на кожному етапі, яку буде покладено на забудовників і представників держвлади й місцевого самоврядування. За нашою концепцією (її в червні планують зареєструвати як законопроєкт), уся інформація стане відкритою, доступною і прозорою. Це дасть змогу кожному громадянинові контролювати діяльність влади та відстежувати будь-які порушення закону чи прав громади. Обізнаний — означає озброєний, і громада оперативно зможе відреагувати на порушення та зупинити знищення рекреаційної зони.
— Які закордонні практики зі збереження рекреаційних зон мрієте втілити в нашій країні?
— Досвід Чехії, Греції, Іспанії, Швейцарії, Німеччини — це набір потужних кейсів у сфері розвитку курортного та рекреаційного потенціалу країни. Кожен з них унікальний і заслуговує на вивчення та впровадження в Україні. Мені імпонує ідея розвитку курортів Мертвого моря. Свого часу їх представники, розповідаючи про лікувальні та реабілітаційні можливості, казали: «Лікують не курорти, а сама Свята земля».
Ми повинні пишатися й розвивати наші рекреаційні можливості, а не консервувати їх. Відкритість та заохочення інвестора, туриста, відпочивальника — це важливо. Влада і громада повинні об’єднуватися навколо цих цілей.
Вікторія КОВАЛЬОВА
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Олена ШУЛЯК. Народилася 1976 року в Києві. 1997-го закінчила Український транспортний університет за спеціальністю «Економіка і управління в будівництві». 2005 року здобула в Міжнародному інституті менеджменту освітній ступінь магістра у бізнесадмініструванні, а 2012-го закінчила Київський національний університет імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Психологія».
Підприємницьку діяльність розпочала 1999 року як сертифікований аудитор, власник і директор ТОВ «Аудиторська фірма «Стандарт». У фінансово-промисловій групі Midland Group працювала з 2000 року: пройшла шлях від аудитора до гендиректора (2007) і власника (2018). У 2014—2015 роках очолювала наглядову раду Української будівельної спільноти. Член правління, керівник сектору «Будівництво офісу ефективного регулювання» (BRDO), співзасновник Спілки українських підприємців.
З 2019 року — народний депутат України. Указом Президента України від 29 грудня 2020 року її призначено головою Координаційної ради з вирішення проблемних питань у сфері містобудування.
Ми в Google+