Щороку інфекційні хвороби спричиняють третину всіх смертей у світі. Дослідження свідчать, що нині найактуальнішою проблемою є вірусні недуги, зокрема з повільним перебігом. Небезпека вірусів полягає в тому, що вони швидко змінюються, адаптуються і стають не чутливими до ліків. Навіть попри те, що грип другий у світі за досліджуваністю, він і досі залишається непередбачуваним.
Про те, як правильно поводитися при цьому та інших вірусних захворюваннях, чому не потрібно захоплюватися збиванням температури та жарознижувальними чаями, у спілкуванні з читачами «УК» під час «прямої лінії» розповіла головний спеціаліст МОЗ зі спеціальності «інфекційні хвороби» доктор медичних наук Ольга ГОЛУБОВСЬКА.
— Ольго Анатоліївно, яким був цей епідемічний сезон?
— Цього року він був досить спокійним не лише в Україні, а й загалом у європейському регіоні. Циркулювали три загальновідомі штами вірусу грипу. На сьогодні сезон іде на спад, і рівень захворюваності наблизився до доепідемічних порогів.
Загалом за непередбачуваністю грип — абсолютно унікальне захворювання. Мені дуже подобається вислів вченого Еміля Кілборна, який усе життя присвятив вивченню грипу: «Грип — це найбільш вивчена і найменш зрозуміла з усіх хвороб».
Найбільш небезпечний, мінливий і непередбачуваний вірус грипу типу А. Стабільніший геном має вірус типу В, хоч і його роль в епідемічному процесі значна. Найменш небезпечний вірус типу С, геном якого фактично не змінюється, й він навіть не входить у жодні вакцинні штами.
Крім того, існує багато інших респіраторних захворювань: парагрип, ретровіруси, респіраторно-синтиціальні віруси, бокавіруси (їх відкрили 2005 року, вражають і респіраторний, і шлунково-кишковий тракт дітей). Віруси настільки поширені, що на земній кулі немає жодної людини, яка б не перехворіла на ці недуги.
Збудники еволюціонують і адаптуються. Крім того, нині відбувся глобальний зсув інфекційної патології в бік вірусних інфекцій, отже й у бік так званих повільних інфекцій — ВІЛ та гепатитів В і С. Водночас періодично з’являються нові штами збудників, зокрема й вірусів, яких ніколи не було в людській популяції.
Марина Станіславівна,м. Київ:
— У мене семирічна онучка, і її мама, щойно дитина захворіє і підніметься температура, одразу починає давати всілякі жарознижувальні пігулки. Розкажіть, будь ласка, яку температуру при грипі чи застуді можна терпіти? Коли і як її правильно знижувати?
— При інфекційних захворюваннях температура — один із простих і водночас провідних показників тяжкості захворювання. Виняток стосується лише пацієнтів із тяжкими імунодефіцитами, за яких перебіг захворювання відбувається без температури або вона є невисокою. Дуже поширена помилка: навіть коли температура піднімається до 37,50 С, починати її збивати. Цього робити в жодному разі не потрібно, оскільки температура — це захисна реакція організму. Але коли вона висока й не падає навіть після застосування жарознижувальних засобів, це свідчить про злоякісний перебіг хвороби. В такому разі людину потрібно госпіталізувати.
Удома, окрім лікарських засобів, можна застосовувати засоби фізичного зниження температури. Дітям, у яких добре розвинена периферична судинна мережа, добре робити обтирання. Не обов’язково оцтом, можна й водою кімнатної температури. Обтирати ділянки, де проходять магістральні судини, — шию, пахви, пахові впадини, на ділянку печінки та на чоло можна покласти зволожену марлю. Дітям також корисно робити клізму з прохолодною водою.
Щодо жарознижувальних засобів. Традиційно вживають парацетамол, який входить до складу більшості комбінованих лікарських засобів. І саме тут прихована небезпека, бо ці препарати, оскільки вони солодкі, смачні, часто п’ють як чай. Проте слід пам’ятати, що парацетамол має дуже виражену гепатотоксичність, тобто часто зумовлює ураження печінки. Якщо його дози невеликі, небезпеки немає: печінка здатна з ними впоратися. Але коли перевищено дозування, то йдеться не лише про тяжкі ураження цього органу, а навіть й про фатальні наслідки.
Середня терапевтична доза парацетамолу не повинна перевищувати чотирьох грамів. Отже, температуру до 38 збивати не потрібно. Ми повинні допомагати організмові боротися із хворобою, а знижуючи температуру, перешкоджаємо цьому. Більш того: підвищена температура тіла ще й згубно впливає на розмноження багатьох вірусів. Треба намагатися, щоб перебіг хвороби залишався середньотяжким, але в жодному разі не збивати температуру до такого стану, що й ніби хвороби немає.
— Дякую, Ольго Анатоліївно, а розкажіть, будь ласка: які ще є поширені помилки в лікуванні грипу?
— Треба пам’ятати, що він триває від 5 до 7 днів. Якщо протягом трьох днів підвищена температура не знижується, то це показання до термінової госпіталізації. Може вже йтися про ускладнений бактеріальними інфекціями грип (синусит, гайморит тощо) або навіть про ураження нервової системи, наприклад менінгіт тощо.
Наприклад, для вірусного гепатиту А також характерна підвищена температура, що тримається перші 3—5 днів. Більше жодних однак захворювання протягом цього часу немає. В медичній літературі це називають грипоподібним синдромом. Так-от, уявіть, що буде, якщо в цьому випадку встановити діагноз грип або ГРЗ і вже вражену вірусом печінку додатково вантажити ще й парацетамолом! Для грипу характерний так званий катаральний синдром, який з’являється другого дня: специфічні зміни в ротоглотці. Якщо їх немає — це не грип.
Ще одна важлива деталь: якщо в людини висока температура, слід обов’язково дотримуватися постільного режиму. Щоб організм сформував правильну імунну відповідь на вірус, йому потрібен спокій. Крім того, потрібно уникати стресів — потужних імунодепресантів.
Маргарита Сергіївна,м. Черкаси:
— Грип ми вже пережили, але йде тепло, і влітку в нас, як правило, починається час кишкових інфекцій. Торік я підхопила якусь інфекцію з температурою та діареєю, лікар сказав, що це форма кишкового грипу.
— Справді, влітку, особливо коли на вулиці спека, найчастіше трапляється підвищена температура із діареєю. Найпоширеніший діагноз у такому разі — кишкова форма грипу. Та наголошу, що це винахід наших лікарів, оскільки кишкової форми грипу просто не існує. Але є так звані ентеровірусні захворювання, зростання кількості яких відбувається влітку.
Вони мають багато різних клінічних форм. У дітей можуть спостерігатися й ураження ротоглотки, й менінгіти, й епідемічна міалгія, коли сильно болять м’язи. У такому разі також часто встановлюють діагноз грип, але про нього навіть не йдеться.
Улітку особливу небезпеку становить таке інфекційне захворювання, як лептоспіроз, для перебігу якого впродовж перших днів також характерна висока температура й більше жодних ознак. Аж наприкінці першого тижня починає розвиватися ниркова недостатність.
Олексій Степанович,м. Бориспіль Київської області:
— Розкажіть, наскільки корисні всілякі імуномодулятори? Чи варто їх вживати при різних захворюваннях або для профілактики?
— Вважаю, що імуномодулятори мають свою визначену нішу. Зокрема їх доцільно вживати на тлі деяких станів, що супроводжуються певним дефектом імунітету (це визначає лікар). Але здебільшого вважаю їхнє застосування абсолютно невмотивованим. Смішно, коли в людини температура під 400 С, а їй призначають імуномодулятори. Організм уже не здатний виробити більше інтерферону, оскільки в такому стані він і так продукує його максимальну кількість. Так само не розумію, коли призначають ці препарати для профілактики грипу. Жодної профілактики не буде, я вас запевняю.
Наталія Олександрівна,м. Дніпропетровськ:
— Чому, на ваш погляд, лікарі так люблять призначати антибіотики? Чи можна у лікуванні обійтися без них? Раніше всі застуди успішно лікували простими й недорогими препаратами, а нині медики дедалі частіше виписують дорогі й не дуже корисні для організму ліки. Навіщо? Працюють на аптеки?
— Призначення антибактеріальних засобів — це бич медицини всієї земної кулі. Сімейні лікарі в усіх країнах зловживають застосуванням цих препаратів. Так вони перестраховуються, проте це тема для окремої розмови. Та безумовно, вживати такі ліки з перших днів абсолютно неприпустимо, тим паче масово. Адже формується резистентність вірусу до ліків, водночас від розвитку різних ускладнень вони не убезпечують. Їхнє призначення вмотивоване лише щодо груп ризику, зокрема при бронхіальній астмі, серцево-судинних захворюваннях, деяких хронічних недугах тощо.
«Пряму лінію» підготувала і провела Тетяна МОІСЕЄВА,
«Урядовий кур’єр»
ДОСЬЄ «УК»
Ольга ГОЛУБОВСЬКА. Народилася 20 червня 1965 року. Доктор медичних наук, професор. Завідувач кафедри інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О. О. Богомольця, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України зі спеціальності «інфекційні хвороби».
ПРЕС-ЦЕНТР «УК»
З питань органiзацiї та проведення «прямих лiнiй» i круглих столiв «Урядового кур’єра» звертатись до керiвника прес-центру Анни ШИКАНОВОЇ за електронною адресою: imrich@ukcc.com.ua.
Ми в Google+