Гаслами інавгураційної промови 45-го президента США Дональда Трампа, яка видалася чи не найкоротшою в історії країни,  стали: «America first!» (Америка перша!) та обіцянка народу Сполучених Штатів зробити громадян країни джерелом влади. І першого тижня після складання присяги та вступу на посаду президент Дональд Трамп взявся до реалізації своїх найрезонансніших обіцянок.

Головні з них — вихід із Трансокеанського договору про вільну торгівлю (ТПП), скорочення фінансування ООН, заборона в’їзду до США громадян із семи мусульманських країн, а також початок будівництва стіни на кордоні з Мексикою. Україну ж найбільше стурбувала сенсаційна інформація про рішення Трампа щодо послаблення антиросійських санкцій. І хоч вона згодом виявилася фейком, однак є симптоматичною, оскільки підштовхнула Конгрес до кроків, які мають на меті запобігти будь-яким імовірним намаганням Трампа послабити санкційний тиск на Москву.

Дональд Трамп — людина слова. Фото з сайту washingtonpost.com

Які ж висновки вже можна зробити з цих рішень, а також із реакції на них у самих США і світі? По-перше, так Дональд Трамп дає зрозуміти передусім співгромадянам, що він справді має намір втілити в життя всі свої далекосяжні плани і довести, що його епатажні обіцянки часів передвиборчої кампанії не були порожньою риторикою. По-друге, новий президент намагається закріпити образ нетипового представника вашингтонського істеблішменту, який піклується передусім про інтереси країни, а не про особисту вигоду, і не забуває про передвиборчі обіцянки одразу ж після завершення перегонів.

Рішення Трампа заборонити в’їзд до США представникам кількох мусульманських країн спричинило надто негативну реакцію у самій країні й у світі. Уже подано судові позови від правозахисних організацій, які побачили в рішенні конфлікт інтересів: у жодній із цих країн у Дональда Трампа немає бізнесу, на відміну від інших мусульманських країн, громадяни яких причетні до терористичної діяльності, але в’їзд яким до США президент не заборонив. Навіть в.о. генпрокурора США відмовилася захищати це рішення, за що одразу ж її було звільнено з посади. Це стало ще одним сигналом американським посадовцям: або виконуєте накази президента, або йдете у відставку.

Першою мішенню жорсткої політики і можливої торговельної війни для Трампа стала Мексика, якій за перші тижні його президентства було завдано два удари. Перший — рішення про початок будівництва муру на американсько-мексиканському кордоні, за який має заплатити Мехіко.  Другий — рішення про вихід США з договору про ТПП, що об’єднував 12 країн по обидва боки Тихого океану, ініціатором якого був Барак Обама.

Цей договір, підписаний торік у лютому, але остаточно не ратифікований, закладав основи для започаткування торговельної угоди найвищого рівня, під якою поставили підписи Австралія, Бруней, Канада, Чилі, США, Японія, Малайзія, Мексика, Нова Зеландія, Перу, Сингапур і В’єтнам. На ці країни припадає 40% світового ВВП, 26% обсягу міжнародної торгівлі й 10% населення планети. А з огляду на те що, наприклад, економіка Мексики значною мірою залежить від експорту передусім до Сполучених Штатів,  то ця угода давала їй унікальну можливість виходу на нові ринки по той бік Тихого океану. Тепер цю можливість Трамп у неї відібрав.

Варто звернути увагу на оголошену на зустрічі з найбільшими автовиробниками США обіцянку американського президента значно знизити корпоративні податки з нинішніх 35 до 20%, а можливо, й навіть до 15.  Головна мета — переконати так американські компанії не переносити виробництво, отже і створення робочих місць в інші країни. Це рішення в разі ухвалення зачепить передусім не лише Китай, який Трамп вважає найбільшим економічним супротивником США, а й Мексику. Вона завдяки значно нижчій собівартості робочої сили, спільному кордону зі США і договору про вільну торгівлю NAFTA отримує не лише прибутки від сплати податків компаніями, а й додаткові робочі місця. Не дивно, що після оголошення цих рішень та намірів Трампа президент Мексики скасував свій візит до Вашингтона.

Щодо рішення про скорочення фінансування ООН, яку новий президент США завжди вважав неефективною, то воно — частина плану Трампа з демонтажу міжнародного порядку, зменшення участі США в розв’язанні світових проблем та концентрації на внутрішніх політиці й економічних викликах. Реалізація цього рішення завдасть великого удару по головному з часу закінчення Другої світової війни механізму врегулювання міжнародних конфліктів та допомоги у кризових ситуаціях. Адже саме США — головний донор цієї організації, і зменшення обсягів фінансування ООН неминуче призведе до скорочення персоналу та обмеження функціональності цієї впливової міжнародної організації.

Максим ЯЛІ,
кандидат політичних наук,
старший науковий співробітник
ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»,
для «Урядового кур’єра»