Погода та її прикмети цікавили мене ще з дитинства. Було, моя бабуся Федора казали мені: «Миколко, нажни звечора трави кролям, бо завтра буде дощ. Бачиш, сонце сідає за стіну?» Тобто сонце заходило за хмару. І справді, наступного дня був дощ.

Звернув увагу й на таке: якщо на сході сонце дуже яскраве, хмари навколо почервоніли, то день буде привітним. Якщо вранці на траві нема роси, то буде дощ. Одні квіти перед дощем закриваються, інші відкриваються. По-різному реагують на зміну погоди тварини і птахи. Наприклад, півень співає після обіду на зміну погоди.

Мабуть, саме це захоплення спонукало мене пов’язати долю із сільським господарством і аграрною наукою.

Упевнившись, що добробут на полях, попри технічний прогрес, значною мірою залежить від погоди, вирішив спостерігати за нею. І ось уже понад 40 років веду щоденні спостереження, записую в журнал основні її складові: температуру повітря, вологість, атмосферний тиск, хмарність, опади, напрямок вітру, настання основних фаз розвитку рослин, цвітіння плодових дерев тощо. Веду ці спостереження в Полтаві, а окремі — і в області. Коли бував у відрядженні, ці записи вела моя донька, теж вчений-агроном. Це необхідно робити хоч би тому, що людині властиво забувати, а я можу розкрити журнал і сказати, яка погода була наприклад 15 липня десять років тому.

Фото з сайту tunapolis.sc.gov.br

То сушить, то підтоплює

На підставі своїх спостережень можу стверджувати: останніми роками погода в центральних областях України зазнала відчутних змін. На Полтавщині тепер значно пізніше сіють озимі культури й відповідно набагато раніше дозрівають кукурудза, соняшник. Зими останнім часом ніби обминають весни й відразу переходять у спекотне літо. Почастішали небезпечні природні явища: тропічні зливи, градобої, шквали, смерчі, пилові бурі.

Особливо посушливим видався минулий високосний рік. Через надмірну спеку, нестачу ефективних опадів місцеві сільгосппідприємства одержали торік гірший урожай, особливо пізніх культур — кукурудзи, соняшнику, сої. Не посіяли в оптимальні строки озимі. Відчутно впав рівень ґрунтових вод, обміліли річки, ставки, висохли колодязі.

Дощі заливають і виручають

Примхами погоди розпочався і нинішній 2021 рік. Зима була теплою, малосніжною. Озимій пшениці ледве вистачало сил для відновлення вегетації. Календарна весна розпочалася морозами, сильними східними і північно-східними вітрами, бездощів’ям. Така погода призвела до підмерзання в окремих місцях озимини, не сприяла належному її кущенню. А потім погодні умови різко змінилися: розпочався тривалий дощовий період, іноді зі снігом, невисокими температурами повітря.

У Полтаві у квітні випало 51,5 міліметра дощів, або 139% норми, у травні — 52,6 міліметра (91%), а в червні — 133,3 міліметра (190%). Разом за три місяці випало 237,4 міліметра. Дощі істотно поповнили запаси вологи у ґрунті, а холодна дощова погода не давала змоги вчасно закінчити весняну посівну. Такі погодні умови пригнічували ріст сільськогосподарських культур, сприяли появі хвороб рослин, активному росту бур’янів у посівах.

Останні дні червня видалися занадто спекотними, з високими до +32—34°С, іноді до +35°С температурами повітря. Водночас у більшості районів ішли дощі. Тепер вони разом з високими температурами стали тією життєдайною силою, яка дає надію на добрий урожай.

А кавуни сидять маком

Зателефонував нещодавно родичам на малу батьківщину в село Мошни Черкаського району Черкаської області. Спитав, які в них перспективи на врожай. Родичі повідомили, що попри нестабільну погоду, в тамтешніх фермерських господарствах добре наливається пшениця, а на городах немов із води ростуть картопля й огірки. Непогано в селі вродила полуниця. Хоч через надмірні дощі вона цього року не така духмяна, а чимало погнило. Абрикосів і слив у їхній місцевості цього року майже немає, зате добре зав’язалися яблука й груші.

У Полтаві цього року на сливи й абрикоси теж неврожай. Абрикоси цвіли саме тоді, як було холодно і йшли дощі. Тому їх не запилили комахи. Під вікнами нашої квартири з південного боку росте абрикоса сорту «рум’яні щічки». Хоч як придивлявся, не побачив на ній жодного плоду. Так само і в місті. На деревах засохло багато гілок. Погано вродили вишні.

Поцікавився перспективами на врожай у голови Полтавської обласної громадської організації «Асоціація фермерів та приватних землевласників імені Героя Небесної Сотні, Героя України Віктора Чміленка» фермера Василя Бурлаки. Він налаштований оптимістично. Розповів, що в його ФГ «Щаслива доля» пшениця добра: «Розраховую на 60 центнерів з гектара. Кукурудза довго сиділа — не було тепла, а тепер не впізнати, стебло могутнє, росте добре. Овочеві були пригнічені, настало тепло — пішли в ріст. Моркву довелося пересіяти. Завжди в нас дорідні кавуни. Цього року поки що сидять маком. Полуниця вродила непогано. Ягоди невеликі, проте смачні й духмяні». Василь Михайлович сподівається, що гарно вродить цибуля.

Десь пусто, а в нас густо

Пощастило поспілкуватися з головою громадської спілки «Полтавська громада» приватним підприємцем Тетяною Донченко. Вона задоволена нинішнім станом сільськогосподарських культур у господарствах спілки. Як і депутат Полтавської обласної ради фермер із Семенівського району Володимир Ярошенко. За його словами, посіви в його господарстві в доброму стані, особливо озима пшениця, ячмінь, гречка.

А ось директор державного підприємства дослідного господарства «Степне» Полтавського району кандидат сільськогосподарських наук Петро Сокирко, навпаки, вважає, що очікувати цього року високого врожаю озимої пшениці не варто. Сказав, що рядки просвічуються, а це поганий знак. Адже рослини пройшли випробування і під час перезимівлі, й навесні, коли були морози. Не найкраще розвиваються бобові, зокрема люцерна. Хоч розмову закінчив словами: «Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі».

А мій колега кандидат сільськогосподарських наук доцент кафедри рослинництва Полтавського державного аграрного університету Анатолій Кочерга розповів, що на свята їздив до родичів у село Вищий Булатець Лубенського району. Перебуваючи там, милувався посівами кукурудзи, соняшнику, озимої пшениці обабіч траси, а в родичів — добрим станом рослин на городі. Вони вже пригощали його молодою картоплею із зеленим кропом. Розказував, що в них на подвір’ї росте велика груша, на якій нав’язалося стільки плодів, що господарі не знають, що з ними робитимуть, як дозріють. Щедрий у них урожай аґрусу.

Цех без даху

Думками про нинішні весну й літо поділилася голова громадської спілки «Обласне об’єднання «Полтавський пасічник» Наталя Сенчук. За її словами, цього року буде мало меду, бо через несприятливі погодні умови бджоли майже не працювали, коли цвіли плодові дерева. Цієї весни у південних районах області добре цвіла біла акація, але взятку мало, бо пішли дощі, і період її квітування швидко закінчився. Залишається надія на липу, яка ще цвіте, і соняшник. Тому й ціна на мед порівняно з минулим роком висока — 700 гривень за трилітрову банку.

Ось така палітра перспектив на врожай на Полтавщині. Вони різні залежно від місцевості та погоди і можуть ще змінитися. Адже сільське господарство — це цех просто неба. Отже, основний урожай прямо залежатиме від погодних умов, які складуться до кінця літа.

Якщо після припинення дощів настане тривалий період бездощів’я і будуть надто високі температури повітря (а це можливо), то можуть постраждати пізні культури, як це було торік. Відповідно зростуть і ціни на сільськогосподарську продукцію в магазинах і на ринках. Але хлібороб завжди сподівається на краще.

Микола ОПАРА,
кандидат с.-г. наук,
професор Полтавського державного
аграрного університету,
для «
Урядового кур’єра»