Цей рік не став винятком у зростанні цін на міндобрива напередодні посівної. Але раніше це питання не набувало такої гостроти, як нині, кажуть експерти. Лише за січень аміачна селітра подорожчала на 25% — з 2,8-2,9 тисячі до 3,5 тисячі гривень за тонну. 

І це не межа, прогнозують вони, пов’язуючи таке підвищення зі зростаючими апетитами посередників, тим, що «Газпром» відмовився від прямих поставок газу вітчизняним хімічним підприємствам, підконтрольним Group DF, яким треба якось компенсувати втрати, а також зі встановленням мит на імпортну поживу, зокрема російську, внаслідок демпінгового розслідування у рамках СОТ.

Звісно, усі ці обставини не надто турбують аграріїв. Вони обурені таким підвищенням цін і через профільні асоціації написали звернення в уряд, аби там допомогли вирішити питання. Адже потреба аграріїв у поживі на посівну-2014 чимала — 1,07 мільйона тонн. Зокрема сільгоспвиробникам потрібно 754 тисячі тонн азотних добрив, 178 тисяч тонн — фосфорних і 134 тисячі тонн — калійних. Та ціна на них кусається, що змушує аграріїв замислитися над перспективами бізнесу.

У кожного свої плани

Ті, в кого зовсім сутужно з обіговими коштами, вирішують не ризикувати і банально зменшити обсяги внесення добрив, обійшовшись перехідними залишками, що, звісно ж, позначиться на врожаях. Інші, в кого фінансовий стан кращий, а таких одиниці, йдуть ва-банк і вносять необхідну кількість «золотого» добрива з надією, що поле щедро віддячить і врожай покриє істотно збільшені витрати. Треті, знаючи, що ціна навесні на поживу точно не впаде, інвестували восени у її стратегічний запас. 

Четверті, переважно дрібні та середні підприємства, зважили всі «за» і «проти» й вирішили дати деяким площам відпочинок. Вони підрахували, що з 25-відсотковим зростанням ціни на селітру зернові нового врожаю коштуватимуть на 3-5% більше, а якщо врахувати ще й інші непередбачувані умови роботи на вітчизняному ринку (потреба платити хабарі тощо), — то й на всі 10%. А ось чи будуть такі ціни конкурентними на світовому ринку — питання. Про загрозливу ситуацію, яка виникла напередодні посівної-2014,  «УК» розповів гендиректор Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Лісітса.

Без добрив не вродить добрий врожай. Фото з сайту azot-himprom.ua

Проблеми не лише з поживою

Його оцінку поділяє й президент Української аграрної конфедерації, голова Ради підприємців при Кабміні Леонід Козаченко. За його словами, в середині лютого аграрії починають активно вносити добрива, а на ринку його банально не вистачає. З тими темпами, з якими аміачну селітру виробляє єдине вітчизняне підприємство, до середини березня матимемо 400 тисяч тонн за мінімальної потреби в 900 тисяч тонн, зауважив експерт, запропонувавши кілька шляхів розв’язання проблеми. Зокрема, на його думку, допомогти могло б скасування ввізних мит на іноземні добрива, запуск додаткових потужностей з виробництва добрив в Україні, преференції для хімпрому та продаж селітри за фіксованими цінами через Аграрний фонд (АФ).

Щоправда, пропозицію щодо скасування мит на імпортні міндобрива досить критично сприйняли вітчизняні виробники. За словами керуючого директора Group DF Бориса Краснянського, це фактично означатиме знищення азотної хімії, бо, приміром, у  росіян ціна на газ незрівнянно нижча. Він нагадав, що мита увели для захисту національного виробника внаслідок демпінгового розслідування згідно з угодами СОТ. Крім того, за його оцінками, вітчизняні підприємства цілком здатні покрити потреби аграріїв, були б, як то кажуть, замовлення та гроші.

А ідея з постачанням добрив через Аграрний фонд була сприйнята в уряді. За словами директора департаменту землеробства Мінагропроду Олександра Демидова, профільне відомство навіть відпрацювало частину заходів зі стабілізації ситуації. Зокрема було заплановано поставити аграріям, які укладатимуть з Аграрним фондом форвардні контракти на зерно 2014 року, 60 тисяч тонн міндобрив за фіксованою ціною 3300 гривень за тонну. Та поки що ця програма не працює.  Міністерство не могло координувати роботу з підготовки матеріально-технічної бази, бо його робота була заблокована мітингувальниками, пояснив він, додавши, що проблеми є не лише з міндобривами, а й із насінням та засобами захисту, яких закуплено значно менше, ніж у 2013 році. І цілком можливо, що потрібно буде думати про насіння з Резервного фонду, якщо виникне питання пересіву озимих, припустив Олександр Демидов.

Натомість Аграрний фонд уже оголосив про початок закупівлі пшениці, жита і ячменю врожаю 2014 року за форвардними контрактами та формулою авансування 50% + 20%. З яких 50%  — під час укладання договору і 20% — за результатами весняного огляду страховою компанією відповідних посівів. Про це йдеться у повідомленні АФ. До цих культур навесні додасться ще й  овес, просо та гречка. Вони теж закуповуватимуться за форвардом і з авансом 70%, що розраховуватиметься на підставі мінімальної інтервенційної ціни для відповідної культури. Остаточний розрахунок відбуватиметься за ринковими цінами, індикатором яких будуть середньозважені ціни рівноваги (фіксингу) за результатами трьох останніх торгових сесій на організованому аграрному ринку на момент поставки зерна за вирахуванням фіксованої знижки та виплачених авансових платежів. Таким чином, на думку фахівців, буде частково вирішене питання аграріїв щодо браку обігових коштів на придбання необхідної поживи, насіння та засобів захисту рослин.

Розміри мінімальних інтервенційних цін та авансових платежів

Культура

Мінімальна інтервенційна ціна (з ПДВ),
грн

Розмір авансу
 за 1 тонну,
грн

50%

20%

Пшениця м’яка 2 класу

1 841,00

920,50

368,20

Пшениця м’яка 3 класу

1 736,00

868,00

347,20

Пшениця м’яка 4 класу

1 667,00

833,50

333,40

Жито 1 класу

1 601,00

800,50

320,20

Жито 2 класу

1 525,00

762,50

305,00

Жито 3 класу

1 453,00

726,50

290,60

Ячмінь 3 класу

1 567,00

1 096,90

Овес 1 класу

2 640,00

1 848,00

Овес 2 класу

2 420,00

1 694,00

Овес 3 класу

2 200,00

1 540,00

Просо
1 класу

2 750,00

1 925,00

Просо
2 класу

2 500,00

1 750,00

Просо
3 класу

2 250,00

1 575,00

Гречка

3 450,00

2 415,00