Навіщо росіяни створюють приватні військові компанії у Криму та чи є у них план оборони півострова? Чи справді «вагнерівців» перекидають з України в Африку і чи братимуть вони надалі участь у російсько-українській війні? Наскільки росії вистачить наступальних можливостей і чи здатен її військово-промисловий комплекс компенсувати втрачене на фронті? Чим обернувся для росії її «великий наступ»? Що відомо про депортацію дітей із тимчасово окупованих територій материкової України до Криму та росії? Про це та інше розповів Укрінформу представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України Андрій ЧЕРНЯК.

— У тимчасово окупованому Севастополі 22 березня пролунали потужні вибухи. Як такі факти впливають на дислокацію чорноморського флоту, його дієздатність?

— На території тимчасово окупованого Криму періодично лунають вибухи, зокрема в місцях дислокації того, що залишилося від російського чорноморського флоту. Загадкова «бавовна» — чіткий сигнал росіянам, що окупація українського півострова справді тимчасова.

Безумовно, такі факти впливають на рішення окупантів у Криму. Ми фіксували переміщення частини технічного персоналу чф до Новоросійська, розосередження російської авіації на півострові, посилення протиповітряної оборони. Окупанти почали серйозніше ставитися до загрози для своїх суден та інших військових об’єктів, але ми знаємо і про сильні, і про слабкі аспекти оборони росіян у Криму.

— Яка нині ситуація з логістикою на півострові? Наскільки дієздатні та безпечні «сухопутний коридор», міст через Керченську протоку, залізниця зокрема після вибухів у Джанкої?

— Реальність така, що росія використовує окупований курорт Крим як військову базу: перекидає озброєння і техніку для посилення окупаційного угруповання на півострові й тимчасово захопленій території південних областей України. Згадане вами нещодавнє знищення російських крилатих ракет «калібр» у Джанкої під час їхнього транспортування залізницею, систематичні вибухи на інших військово-логістичних об’єктах окупанта, зокрема торішнє руйнування кількох секцій мосту через Керченську протоку, свідчать: доки Крим залишатиметься окупованим, росіяни не зможуть почуватися там у безпеці.

Усвідомлення вразливості логістичних шляхів на території окупованого півострова вже грає з окупантами злі жарти. Приміром, нещодавно «кадирівці» намагалися дуже швидко пролетіти міст через Керченську протоку і спричинили масштабну ДТП, внаслідок чого втратили чотири бронеавтомобілі.

— Що відбувається зі створенням приватних військових компаній на півострові? Зокрема, чи відповідає дійсності інформація про створення кримським гауляйтером аксьоновим нової ПВК «конвой», якою керують люди з ПВК «вагнера»?

— Загарбники створюють так звані приватні військові компанії в межах підготовки до бойових дій на півострові. Але значною мірою цей крок — заради особистої безпеки та для недоторканності награбованого майна. Для цього свою приватну військову компанію створює російська корпорація «газпром». Однак чи допоможе окупантам приватна армія, велике питання. Якщо аксьонови та інші злочинці у Криму хочуть конвой, то Україна здатна його забезпечити: здатись і відповідати згідно із законом — аж ніяк не найгірший сценарій, адже потім такої опції вже може й не бути.

— В Інституті вивчення війни кажуть, що найкращі підрозділи «вагнерівців» знищено під Бахмутом, а Bloomberg стверджує, що їх збираються перекинути з України в Африку. Якою може бути подальша роль ПВК «вагнера» у війні росії проти України, зокрема на тлі їхнього конфлікту з міноборони рф?

— Якщо говорити про цей конфлікт, то так званий керівник ПВК «вагнера» євґєній пріґожин, схоже, зазнає поразки. Його критика вищого військового керівництва рф на тлі катастрофічних втрат найманців на фронті стає дедалі жорсткішою. Хоч червоних кремлівських ліній пріґожин не перетинає — про свого шефа путіна він мовчить.

Не думаю, що чутки про Африку виникли просто так. Але це навряд чи означає, що пріґожин повністю вийде з путінської воєнної авантюри. Цілком можливо, що він і надалі вербуватиме найманців спершу для воєнізованого рекету чи підтримки диктаторів в окремих африканських країнах, а після воєнної обкатки відправлятиме їх на війну в Україні.

Так чи інакше, публічна гризня всередині держави-агресора свідчить, що наслідки розпочатої війни проти України вже даються взнаки. А далі для росії може бути геть кепсько. Уявіть внутрішні масштабні збройні розбірки, де є «вагнерівці», «кадирівці», «газпромівці», «шойгунці» тощо. Однак такий сценарій імовірний тільки після повної поразки окупантів на полі бою в Україні.

— Наскільки вистачить наступальних можливостей рф найближчим часом?

— Нині бачимо, що російська армія виявилася не здатною вести стратегічні наступальні операції. Анонсований пропагандою впродовж кількох місяців так званий великий наступ обернувся для росії пшиком — вони не отримали жодного значущого результату.

Нині росія прагне будь-що досягти виходу на адміністративні межі Донецької та Луганської областей, але отримані нами розвідувальні дані дають змогу силам безпеки і оборони України планувати та здійснювати ефективні контрзаходи, що завдавали б максимальних втрат росіянам.

Якщо говорити про інерційний сценарій, тобто такий, коли зберігатиметься нинішня інтенсивність бойових дій, то наявних ресурсів у росіян вистачить на ведення конвенційної війни 2023-го та, можливо, й 2024 року. Якщо ж посилити санкційний тиск, то критичні труднощі в держави-агресора розпочнуться раніше.

— А як санкції впливають на військово-промисловий комплекс росії? Наскільки ворогові вдається компенсувати втрати в техніці за рахунок власного виробництва?

— Вплив санкцій на військово-промисловий комплекс рф дуже відчутний. Через брак комплектуючих ВПК держави-агресора не здатний покривати втрати на фронті, які нині, до речі, одні з найбільших за весь час війни. Нині росіяни шаманять над застарілими радянськими танками й відправляють їх в Україну. Звісно, тут не потрібно мати ілюзій: навіть старий Т-62 або Т-54 здатен вести вогонь, але наявний в Україні спектр протитанкових засобів  власного і західного виробництва уже довів здатність нівелювати архаїчний російський бронетанковий підхід. Про вплив західних санкцій на здатність росії вести війну свідчить прагнення витиснути останні соки з білоруського ВПК та інші відчайдушні спроби знайти озброєння деінде — в Ірані наприклад.

— Чи можна очікувати на постачання зброї росії з Китаю?

— Навряд. Китайський дракон весь рік повномасштабної війни росії проти України перебував у вичікувальній позиції. Але навіть після візиту Сі Цзіньпіна до москви, який з особливою помпою експлуатує російська пропаганда, говорити про якусь однозначну зміну позиції Китаю не доводиться. Для Пекіна, що прагне поширити свій глобальний вплив, звісно, важливе економічне ослаблення Заходу, який підтримує Україну. Але геополітичне ослаблення росії також вкладається в канву інтересів Китаю. Тому вкрай сумнівно, що путін отримає зброю від Сі Цзіньпіна для продовження агресивної війни проти України.

— Що нині з мобілізацією в тимчасово окупованому Криму? Чи є відмінності в підходах між мобілізацією в росії й на півострові?

— російські підходи до мобілізації зводяться до того, щоб передусім відправляти на війну якомога більше чоловічого населення з окупованих територій. Далі за пріоритетністю йдуть мобілізовані з російських злиденних регіонів — фактично йдеться про всі національні республіки у складі рф. У тимчасово окупованому Криму росіяни нещодавно почали забирати до війська тюремних вертухаїв, пожежників і працівників інших рятувальних служб. У росії триває процес прихованої мобілізації: щомісяця окупантам вдається згрібати до війська до 20 тисяч новобранців. Більшість із них має вкрай низький морально-психологічний стан, низьку мотивацію. Мобілізованих майже не навчають, погано оснащують і відправляють на фронт класичним гарматним м’ясом.

— Чи є в росіян план оборони Криму?

— Є факти, які свідчать про підготовку росіян до того, щоб чинити якийсь опір визволенню українського півострова. Ми постійно відстежуємо ситуацію в окупованому Криму і констатуємо появу й укріплення фортифікаційних споруд — навіть на пляжах траншей нарили. Але ми, як сказав сер Вінстон Черчилль, битимемося і на пляжах.

— Який військовий потенціал сконцентрувала рф на півострові?

— У тимчасово окупованому Криму ворог має достатньо потужне угруповання — і на морі, і на суходолі, й у повітрі. Наприклад, вони сконцентрували близько 90 бойових літаків, 60 бойових вертольотів. Звісно, ми постійно стежимо за зміною ситуації на півострові, ретельно аналізуємо отримані розвіддані, щоб урахувати всі чинники й оцінити всі ризики під час планування операції з визволення Криму.

— Щодо останніх заяв путіна про розміщення ядерної зброї в білорусі. Чи фіксують дії рф у цьому напрямі? Чи є зміни в розміщенні/нерозміщенні ядерної зброї або її носіїв у Криму?

— Можемо говорити лише про черговий епізод безвідповідального ядерного шантажу рф — це стара радянська тактика часів холодної війни. Реальних дій щодо розміщення тактичної ядерної зброї на території білорусі станом на зараз не зафіксовано.

У Криму, за нашими даними, росіяни розмістили носії ядерної зброї — йдеться і про кораблі та підводні човни, і про літаки, і про наземні комплекси. Тобто потенційно така можливість у росіян є. Але сумнівно, що агресор нею скористається, оскільки такий сценарій аж ніяк не сприятиме перемозі над Україною, однак означатиме катастрофу для самої росії.

— Чи фіксують нині факти масового виїзду з півострова росіян, колабораціоністів?

— Бачимо, що вищі чиновники окупаційної адміністрації та російської армії активно продають нерухомість у Криму та відправляють свої сім’ї в росію. Можна говорити про певну тенденцію, яка триває кілька місяців і посилюється. Рядовий склад і пересічні прислужники окупантів теж відчувають гостру необхідність полишити півострів, але їх заспокоюють, мовляв, усе під контролем, нема причин для паніки.  Загалом що більше російська армія зазнає втрат і поразок на фронті, то тривожнішими стають настрої окупантів у Криму.

— Чи є в ГУР інформація про викрадених на Запоріжжі та Херсонщині дітей, яких утримують у Криму? Зокрема, скількох із них вивезли до росії?

— Депортація дітей з окупованих територій до росії — один з тяжких воєнних злочинів держави-агресора. Ідеться про тисячі примусово вивезених українських дітей. Як ви знаєте, саме за цей злочин Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт путіна. Якщо говорити конкретно про викрадених на Запоріжжі та Херсонщині дітей, то справді їх, як і неповнолітніх громадян України з Маріуполя, вивозять спочатку до тимчасово окупованого Криму, а потім частину — на російську територію. За даними українських профільних відомств, які ведуть відповідний облік, може йтися про тисячі депортованих на півострів дітей із Запоріжжя та Херсонщини. Однак даних, скількох із них вивезли до рф, немає.

Можу сказати, що облік депортованих дітей — вкрай складний процес, оскільки росіяни намагаються всіляко приховати свої злочини. Наприклад, вони змінюють усі персональні дані дітей, щоб їх неможливо було відшукати. Потім їх русифікують у спеціальних таборах. Тобто ми констатуємо, що росія в цьому контексті, як і в багатьох інших аспектах ведення війни, поводиться за найгіршими лекалами нацистів. До речі, досі не встановлено точної кількості дітей, яку гітлерівці примусово вивезли зі Східної Європи на германізацію під час Другої світової війни.

— Видання Insider повідомляло, що до викрадення дітей на новоокупованих територіях, їхнього утримання у Криму, застосування до них сили причетний колишній беркутівець валерій астахов. Чи можете це підтвердити або заперечити?

— Такі свідчення справді є. Беркутівця впізнав один із хлопців, якого вдалося повернути в Україну з російських таборів на території окупованого Криму. У контексті цієї та інших історій насильства окупантів над викраденими дітьми можу сказати: усіх воєнних злочинців ми притягнемо до справедливої відповідальності. Ми знайдемо і покараємо всіх таких астахових. Для російських садистів, які знущалися з українців, — дітей, жінок, цивільних і військовополонених — не буде жодного спокійного місця на землі навіть після війни.

— У ГУР раніше заявляли, що в середовищі російської бізнес-політичної еліти формується група, яка розглядає варіанти відсторонення від влади путіна. Наскільки це саме зараз актуально?

— Така актуальність зростає день у день. У публічному просторі днями з’явився аудіозапис телефонної розмови одного наближеного до кремля російського чиновника-олігарха з російським музичним продюсером, який весь час прислужував путіну. Цей злив — одне з яскравих свідчень, що розкол усередині так званих кремлівських еліт — не сценарій, а доконаний факт. Інша річ — глибина цього розколу і готовність тих чи інших груп до дій.

— Яка ймовірність протестів у російських республіках?

— Невдоволення в російських так званих суб’єктах федерації посилюється з кожним новим вантажем із чорними мішками. Ми фіксуємо, що невдоволення серед населення російських республік справді зростає, але про неминучість протестів не дозволяє говорити, з одного боку, пропагандистський вплив, а з іншого, — страх репресій через активні поліцейські заходи, які кремль посилив задля запобігання опору під час мобілізації.

— Чи варто розраховувати на падіння підтримки росіянами дій путіна?

— Це відбудеться тільки після путіна. Усунення диктатора може призвести до того, що більшість російського населення, яке в неоімперському чаду підтримувало агресивну війну та воєнні злочини проти українського народу, битиме себе у груди і клястиметься у вічній опозиційності режиму. Таке вже не раз бувало в російській історії, коли на мертвого або недієздатного лідера списували всі гріхи, катастрофи і злочини.

— Що відбуватиметься в росії після визволення Криму?

— Після повного відновлення територіальної цілісності України в росії буде гучний скрегіт зубами, а далі — побачимо.

Валентина РИНГЕЛЬ,
Укрінформ,
Київ