Президент клубу «Легенда»
Володимир МАГЕРРАМОВ

Жіноча футбольна команда у колективі фізкультури Чернігівського камвольно-суконного комбінату створена наприкінці минулого століття.  Коли її новий керівник Володимир Магеррамов поставив завдання виграти чемпіонат України, багато хто сприйняв це як жарт.

— Почувши про ці плани, дівчата невесело посміхалися: за тих обставин це справді було схоже на утопію, — пригадує Володимир Магеррамов. — Команда висіла на волосині, багато заборгувала, не мала яскравих зірок і пристойного рівня гри. Різниця між нами й лідерами була істотною. Крім того, треба було довести скептикам, що футбол у виконанні жінок — це не шоу, а захоплююче спортивне видовище.

Удача любить наполегливих

—  Сьогодні вже ніхто не заперечуватиме, що «Легенді» це вдалося. Які моменти запам’яталися найбільше?

— Ми — єдина команда колишнього СРСР, яка брала участь в усіх союзних чемпіонатах і матчах вищої ліги національної першості. Також ми виховали чимало відомих спортсменок, серед яких шість майстрів спорту міжнародного класу. Вони єдині в нашій країні футболістки, які мають таке звання. У нашому клубі працює п’ятеро заслужених тренерів України. Були моменти, коли на поле у складі молодіжної збірної України виходило 11 гравців — представників «Легенди». Сьогодні у складі національної збірної виступає майже  80% вихованок чернігівського футболу.

—  А коли відчули смак перемог на міжнародному рівні?

— У 2001 році ми брали участь у першому розіграші Кубка європейських чемпіонів і виглядали достойно. Щоправда, програли лідеру нашої групи — французькій «Тулузі». Головна причина — відсутність ігрового досвіду в матчах такого рівня. До 75-ї хвилини тримався рахунок 0:0. Потім наші дівчата пробивали 11-метровий і не реалізували його. А у футболі не забиваєш ти — забивають тобі. Буквально через кілька хвилин так і сталося — 0:1. Та саме тоді про нас заговорили як про перспективну команду.

Грації на полі

—  Володимире Магеррамовичу, ви — людина, яка вийшла з чоловічого футболу. Чим вас привабила жіноча гра?

— Треба сказати, що Михайло Ющенко, котрий створив «Легенду», і керівники камвольно-суконного комбінату дуже наполегливо переконували мене спробувати. Досвіду  роботи з професійним клубом я тоді не мав, а саме закінчив ігрову кар’єру. Це була можливість залишитися у футболі.

—  Різниця, однак, відчутна: жінці природою закладено бути слабкою, а чоловікові — дужим. І якщо говорити про футбол, то жіночий мені здається видовищнішим, а чоловічий — потужнішим…

— Ви маєте рацію лише в тому, що чоловіки — міцніші й швидші. У всьому іншому жінки їм не поступаються. Більше того — вони хитріші, винахідливіші, пластичніші. Коли грають висококласні збірні, це справжнє задоволення. Адже чоловічий футбол сьогодні став дуже жорстким, навіть можна сказати — жорстоким. Там обертаються великі кошти, на полі домінує безжальна силова боротьба. А жінки пробують грати в чистий футбол, де набагато менше бруду.

—  А те, що представниці прекрасної статі більш емоційні, ніж чоловіки, допомагає чи заважає у професійному футболі?

 — На мою думку, вихлюпувати емоції на полі — добре. Якщо гравець байдужий, то й віддача така ж буде. Емоційні люди більш зосереджені на грі, бо вони хочуть виграти.

—  Щоправда, бувають і поразки. Як вдається заспокоїти кільканадцять засмучених жінок?

— З першого дня роботи дотримувався правила: спортсменка може бути просто жінкою, коли виходить із роздягальні і йде у своїх справах. А коли  одягає форму і виходить на поле, вона — футболіст, котрий відстоює честь міста і країни. Від поразок не застрахований ніхто. Постійні виграші розхолоджують. Поразки потрібні, щоб не настав момент самозаспокоєння. Якщо гравець починає думати, що він всього досягнув, — це початок спаду.

Свої гравці в чужій команді

—  Чи були спроби переманювати ваших гравців у інші команди?

 — Не просто спроби. Сьогодні у нас звичайне явище — перехід гравців у провідні російські клуби, де жіночий футбол піднесено на дуже високий професійний рівень. Там серйозна державна політика щодо розвитку цього виду спорту, дуже добра фінансова підтримка. Заробіток у російських футболісток становить тисячі доларів. Нам до цього, на жаль, як до неба.

—  Як ви можете охарактеризувати нинішній склад команди?

— Не приховую: цього року дуже непросто. Ми з головним тренером Володимиром Куликом, його помічниками Андрієм Білоусовим та Юрієм Грузновим вирішили омолодити склад. Взяли вихованок школи, які почали інтенсивно тренуватися разом із досвідченими дівчатами. Перехід із дівочого футболу у дорослий — складний процес, який потребує періоду адаптації. Закінчується гра для задоволення і починається важка інтенсивна щоденна робота. Але поєднання молодості зі зрілістю дасть можливість команді знов  заграти на високому рівні.

—  За якими критеріями обираєте гравців?

— У 2007 році в Чернігові було створено школу вищої спортивної майстерності з ігрових видів спорту. Це величезний плюс для розвитку команди. До нашого навчального закладу потрапляють учениці дівочої дитячо-юнацької спортивної школи «Спартак». Там діти перебувають з 9-річного віку. Кращі з них у 15-16 років переходять до нас. Беремо до уваги майстерність, фізичну готовність, уміння працювати в команді. Якщо до 15 років дівчина не заграє, навчити її уже практично неможливо.

—  Це період юності, романтичних стосунків. Чи всі ваші вихованки витримують спортивну напругу? Чи є такі, що все кидають і виходять не на поле, а, скажімо, заміж?

—У футболі буває різне: як у чоловічому, так і в жіночому. Але дівчата, які  закохуються у футбол, практично не мають вільного часу для особистого життя. У них великі навантаження: чергуються дворазові з одноразовими  тренуваннями на день. У січні — квітні особливо інтенсивний режим. З початком чемпіонату доводиться проводити багато матчів. Одне слово, ділити себе надвоє не можна, футбол цього не пробачає. Але футболістки закінчують виступати у великому спорті в 30-33 роки — ще все життя попереду. До речі, ми наполягаємо, щоб кожна з наших вихованок здобула вищу освіту — так легше влаштуватися у житті.

—  А на футбольному полі проти чоловічих команд дівчата грають?

— Звісно! У нас в області більше немає жіночих футбольних клубів, а спаринги потрібні. Ми постійно граємо проти хлопців з групи підготовки чернігівської «Десни», з її ветеранами. Вони дуже технічні, висококваліфіковані футболісти. Дівчата багато чого в них переймають.

—  Одного разу ви довели, що варто докласти зусиль, і будь-які мрії збуваються. Яку мету ставите перед собою зараз?

— Мрію підняти над головою Кубок європейських чемпіонів. Якби сталося диво і до нас повернулися ті футболістки, які перейшли в інші команди останнім часом, цієї події не довелося б чекати так довго.

Євдокія ТЮТЮННИК,
«Урядовий кур’єр»

ДОСЬЄ «УК»

Володимир МАГЕРРАМОВ. Народився у 1955 році в Чернігові. Закінчив факультет фізичного виховання Чернігівського педінституту ім. Т. Шевченка. Директор Чернігівської школи вищої спортивної майстерності. 1 квітня 1995 року призначений президентом жіночого футбольного клубу «Легенда», яка під його керівництвом шість разів виграла чемпіонат України і чотири рази — Кубок України.

ЛАУРЕАТ

Ірина Зварич: чарівна і надійна

Фото з сайту ru.uefa.com

Віктор КАЛІНІЧ
для «Урядового кур’єра»

В основному складі «Легенди» Ірина Зварич (на знімку ліворуч) заграла, коли їй ще не виповнилося 16 років. У тому, що надійний воротар — половина сили команди, тренери зайвий раз переконалися на її прикладі. Протягом семи сезонів чернігівки тричі ставали чемпіонками країни і двічі вигравали національний Кубок. Сім років тому Ірина Зварич прийняла запрошення з Красноармійська —  невеликого містечка за 70 кілометрів на північ від Москви. У складі місцевої «Росіянки» вихованка чернігівського футболу додала до своєї призової колекції три золоті медалі чемпіонки сусідньої країни, ще п’ять разів піднімала над головою Кубок.

Що найцікавіше: у сезоні-2008 Ірину назвали найкрасивішою футболісткою Росії.

Днями 29-річний воротар нашої національної збірної черговий раз приймала поздоровлення: Ірина Зварич визнана кращою футболісткою країни. Друге місце посіла її одноклубниця Тетяна Чорна. Трійку призерів замкнула ще одна вихованка чернігівського футболу — Дарина Апанащенко, яка захищає кольори пермського клубу «Звезда-2005». Цікава деталь: у десятці кращих — ще три гравці, які розпочинали свій футбольний шлях у «Легенді»: Олена Ходирєва, Віра Дятел і Алла Лишафай.

Комітет жіночого футболу Федерації футболу разом із тренерами восьми клубів вищого дивізіону, а також наставниками національних збірних усіх вікових груп назвали лауреатів сезону ще в чотирьох номінаціях.

Кращим гравцем чемпіонату України стала Олена Ходирєва, яка грає в команді «Нафтохімік» (Калуш). Відкриттям сезону спеціалісти назвали Тетяну Козиренко з чернігівської «Легенди». Кращий тренер — наставник «Нафтохіміка» Микола Пристай. Нагороду в номінації кращий меценат жіночого футболу отримав президент «Нафтохіміка» Сергій Чмихалов.