У тому, що робота наших митців у провідних театрах світу на користь і самим майстрам, і Україні, переконували мене вп’ятьох: директор асоціації Opera Europa Ніколас Пейн, представник штутгартського Театру опери Єва Клайніц, міністр культури Євген Нищук, генеральні директори Київської оперети й Національної опери Богдан Струтинський і Петро Чуприна.

За приклади наводили диригентів Кирила Карабиця та Оксану Линів (перша жінка — головний диригент Опери й філармонійного оркестру в австрійському Граці). Згадували молоду співачку з Тернопільщини Ольгу Монастирську, яка після успішної творчої кар’єри у США повернулася на Батьківщину. Апелювали до успіхів Івана Путрова, який вісім років був прем’єром Королівського балету Великої Британії. Ніколас Пейн назвав наших митців культурними послами, а Петро Чуприна виголосив цілу промову, зазначивши, що враження про Україну як донора талантів хибне. «У наших людей прокинулося почуття свободи, відчуття Батьківщини, патріотизму. Раніше умови життя — навіть не так матеріальні, як духовні — змушували артистів шукати кращої долі в чужих краях. У кожному з театрів Європи є наші артисти. Але останнім часом усі вони перебували на нашій сцені. Працюю 25 років у цій царині, тож усі переміщення відбувалися на моїх очах. Можливість для талантів вільно переміщатися світом — дуже важливий елемент розвитку і особистостей, і національної культури».

Cцена з вистави «Графиня Маріца» у виконанні артистів Національної оперети. Фото з сайту facebook.com

Ця дискусія відбулася на прес-конференції з нагоди відкриття Міжнародної театральної конференції «Опера Європи-2017 у Києві» за підтримки Міністерства культури і Київської міськдержадміністрації.

Уперше наша країна прийняла представників понад 120 музичних театрів із 30 країн Європи, що об’єднались під егідою найбільшої та найвпливовішої міжнародної організації у сфері театрального музичного мистецтва. Це не профспілка, як називає її дехто з невтаємничених. Це галузеве (або цехове) об’єднання, яке намагається підняти рівень професійності й дохідності цієї галузі. Фінансує діяльність ОЄ Євросоюз, але Ніколас Пейн не стомлюється повторювати, що в кордонах ЄС замкнути музику неможливо. У чому ж тоді інтерес європейців, чому вони готові витрачати кілька мільйонів євро щорічно на цю справу? Чи не в тому, що провідні музичні театри та й сама оперна музика стали брендом Європи, що вони приваблюють величезну кількість туристів, окупаючи витрати сторицею. Цьогорічну конференцію «Опера Європи» затягнув у Київ Богдан Струтинський. «Проведення цього заходу, — каже пан Богдан, — це унікальна можливість для українських театрів відкрити нові творчі обрії, налагодити тісні відносини з європейськими театральними колективами, започаткувати спільні мистецькі проекти. Ми запросили наших колег з усіх чотирьох оперних театрів — Одеси, Дніпра, Харкова, Львова. Маємо учасників з інших міст, адже в кожній області є музично-драматичний театр. Прийшли й представники багатьох київських театрів».

До речі, проблеми з перетіканням кадрів таки маємо. Про це мені говорили в кулуарах представники регіонів. «У балеті Віденської опери, наприклад, майже 80% танцівників і танцівниць — українці», — розповів один із них. Виховані, виплекані українськими театрами кадри успішно прославляють закордонні бренди. А в наших утворюються відчутні дірки у списках вакансій. Якщо провідні київські театри ще мають змогу запропонувати більш-менш пристойну зарплатню, то у регіонах ставки набагато нижчі, й утримати фахівця від переходу на краще оплачувану роботу дуже складно.

Утім, може, саме Opera Europa допоможе нашим театрам у пошуку виходу із ситуації. Серед тем, які обговорюватимуть учасники заходу, такі болючі для наших театрів, як «Авторські права», «Онлайн-засоби промоції жанру опери», «Міжнародне співробітництво: копродукція, гастролі», «Цифрові платформи промоції мистецтва», «Фандрайзинг: найкращі практики» (пошук донорів і спонсорів), «Оперна кар’єра на прикладі молодих митців та менеджерів». Не менш цікавою буде секція «Репертуарний чи бродвейський театр: майбутня картина музичного ринку ХХІ століття». Майже всі наші театри репертуарні, тобто мають у творчому портфелі по кількадесят (Дніпропетровський — 52) вистав. А бродвейські часто грають кілька хітів роками, а то й десятками років, і залишаються при цьому прибутковими. На конференцію до Києва завітали такі провідні фахівці сучасного світового музичного театру, як Боб Брандсен (Королівська опера, Лондон), Дан Куперман (Американська опера, Нью-Йорк), Беата Клатка (Польська національна опера). Були представники з Національного театру опери Брно, Вельської національної (Кардіф), Вікторіанської (Мельбурн), Фінської національної (Гельсінкі), Державної опери Мюнхена, Словенської національної (Любляна), Комічної опери (Гельсінкі), багатьох інших закордонних та українських театрів.

Серед гостей була й дочка знаменитого композитора Імре Кальмана Івонн Кальман, яка має давні дружні зв’язки з Національною оперетою України і багато зробила для популяризації українського мистецтва в Європі.

Першого ж дня конференції 18 травня керівникам київських театрів Богданові Струтинському і Петрові Чуприні урочисто вручили сертифікати про членство в асоціації Opera Europa. Україна і Європа ще на крок стали ближчими, з чим усіх нас щиро вітаю.