Фото Володимира ЗАЇКИ

Мова має не роз’єд­нувати, а об’єднувати людей,  передовсім територіально та історично — саме це було головним орієнтиром для  Української  національної комісії  з питань правопису, створеної згідно з постановою Кабінету Міністрів, яка після трьох років непублічної роботи  затвердила  проект нової редакції Українського правопису, розроблений на фундаменті української правописної традиції з урахуванням новітніх мовних явищ, що набули поширення в різних сферах суспільного, наукового й культурного життя, і винесла його на громадське обговорення. Як і будь-яка новація, майбутні зміни викликали жваву дискусію, і не лише серед мовознавців та письменників. Тож термін громадського обговорення подовжили удвічі. А нині готують проект урядової постанови, після ухвалення якої зміни стануть  нормою. До речі, однією з таких  змін стане  написання слів з латинським коренем -ject, наприклад, у слові «проект»: якщо Український правопис затвердять, написання слова «проєкт», винесене у заголовок, буде нарешті закріплене.

Повернення «скрипниківки» часткове

Наша мова — жива мова нашої нації. Тож як кожна жива потребує осучаснення бодай раз на двадцять років. Адже з’являються нові явища, тенденції, які потребують певного регулювання. А в Український правопис зміни востаннє вносили 1990 року, і термін його оновлення безбожно сплив.

Професор Київського національного університету імені  Тараса  Шевченка доктор філологічних наук Олександр Пономарів зі сторінок «Слова Просвіти» нагадує: ще  1991 року провідні українські мовознавці на чолі з тодішнім директором Інституту української мови членом-кореспондентом НАН України Василем Німчуком запропонували цілком обґрунтований проєкт мовного кодексу (Український правопис. Проєкт найновішої редакції. — Київ, Наукова думка. — 1999. — 340 с.). Проте ту Правописну комісію було розгромлено, хоч норми, запропоновані нею, вже застосовують окремі видавництва та засоби масової комунікації. Про те, що проект 1999 року мав усі шанси набути чинності, каже й  доктор філологічних наук академік АН ВШ України Лариса Масенко. За її словами,  в середині 2000-х тодішній міністр освіти Іван Вакарчук збирався його підписати. Утім, через протест Президії академії наук, якій він подав його на розгляд, цього не відбулося, і документ просто заблокували.

Нова редакція Українського правопису не повертає всі норми харківського правопису, або «скрипниківки», втім, закріплює варіативність у написанні іншомовних прізвищ та імен людей з використанням «г» та «ґ».

Отже, правильно буде Верґілій. Але якщо хтось звик і хоче писати Вергілій, то це теж не буде помилкою.

Також дійшли згоди, як передавати грецьку тету (ø): через m, отже анатема, Марта. Але якщо комусь так вже хочеться писати анафема і Марфа, нема проблем — це теж не буде помилкою.

Те  саме стосується дифтонга аu в давніх еллінізмах: аудиторія — авдиторія, лауреат — лавреат. Тобто в кількох названих вище випадках залишається варіативність. Такий підхід — і вашим, і нашим — подобається не всім. Та виходить, що безальтернативним поки що залишається тільки «проєкт».

Директор Інституту мовознавства імені Олександра Потебні НАН України, член Української національної комісії з питань правопису Богдан Ажнюк на брифінгу зазначив, що повертати повністю харківський правопис до вживання немає сенсу.

«Вороття до «скрипниківки» неможливе технічно, тому що вона не може кодифікувати мову України початку ХХІ століття. Наголошую: мова — це не тільки система, а й організм, вона живе. З іншого боку, «скрипниківка» не була ідеальним рішенням навіть на ті часи, коли була прийнята. І якби вона, уявімо, не була скроплена кров’ю жертв, то також зазнала б змін, перетворень і до сьогодні мала б інший вигляд. Слова «фльота», «кляса» ніхто навіть не пропонував для обговорення, що було однією з найпримітніших рис харківського правопису щодо передавання іншомовних слів», — висловив свою думку пан Ажнюк.

До речі, достеменно не- відомо, яких поступок від прихильників неповернення репресованих норм вдалося добитися радикальніше налаштованим на якомога дальший відхід від російського членам правописної комісії. Та, схоже, що варіативного вживання «і» чи  «и» на початку слів не буде. Важко сказати, наскільки  тужитимемо за «индиком», адже це написання пропонували як данину народній традиції (у харківському правописі було «і»). Однак щиро кажучи, хотілося б вживати «инший» бодай «инколи».

Та не можемо не погодитися з міністром  освіти і науки Лілією Гриневич, що навіть незначні «нововведення» як-то повернути репресовану букву «и» закінченням родового відмінка, мають велике значення.

Щоправда, вживання їх можуть обмежити  художніми текстами. Співголова Української  національної комісії  з питань правопису заступник міністра освіти і науки Максим Стріха в інтерв’ю «Новинарні» повідомив, що його  голос виявився вирішальним, коли голосували за те, щоб дозволити вживати «и» в родовому відмінку (хоч би як варіант) іменників третьої відміни — крови, смерти, любови.

«Хоч попередньо робоча група з цим не погодилася, вже коли це розглядали на засіданні всієї комісії, моя аргументація була така: у Миколи Зерова є відомий сонет з рядками: «А любо Дону шоломом зачерпти! Одважний князю, ти не знаєш смерти».

Зеров римував дуже точно. Рима «зачерпти — смерти» абсолютно точна. Але якщо дотримуватися вимог сучасного правопису і змінити «смерти» на «смерті», то рима вже не буде такою вдалою, — можливо, сам поет нею вже не скористався б», — ось такий поетичний аргумент Максима Стріхи.

Фото з сайту radiosvoboda.org

Випускникам не варто хвилюватися

От хто переймається майбутніми новаціями, навіть більше за мовознавців, — то це нинішні старшокласники. Майбутні випускники вже живуть зовнішнім незалежним оцінюванням.  І переймаються передовсім пунктуаційними змінами. Хоч фахівці відзначають чимале спрощення щодо вживання розділових знаків, у профільному міністерстві заспокоюють: тести складатимуться за тими  нормами, які не зазнали змін, щоб не створювати труднощів. А ось до підручників у разі затвердження нової редакції правопису зміни вноситимуть, будуть і методичні оновлення для вчителів. І це логічно, адже формувати  нові підручники для Нової української школи треба на нових засадах. Щойно  зникне з наших книжок вступ до поеми «Руслан і Людмила» мовою оригіналу, то швидше запахне Руссю.

Видатний мовознавець Юрій Шевельов зазначав: «Правопис не повинен воювати з мовою і накидати їй те, що їй чуже. Посутнє завдання правопису — формулювати, як писати те, що є в мові, а не реформувати мову засобами правопису».

Тож попри важливість  ухвалення нової редакції  Українського правопису, нині маємо кричати з усіх трибун: саме українська мова потребує термінової допомоги для її подальшого існування як єдиної державної мови нашої країни. 4 жовтня Верховна Рада після палких дебатів ухвалила в першому читанні законопроект №5670-д.

Голова Комітету з питань культури і духовності  Микола Княжицький нещодавно на своїй сторінці у Фейсбуці (саме так відмінюватимемо!) повідомив, що після першого читання до мовного законопроекту 75 депутатів подали 2038 поправок. Їх нині  опрацьовує комітет. Порівняльна таблиця займає вже понад 500 сторінок і дедалі наповнюється. «Це важливий документ, який у разі спроби зриву ухвалення закону зробить відомими всіх «героїв». Але вірю, що закон буде прийнято», — наголошує Микола Княжицький. Тож у День  української писемності та мови не забуваймо, що попереду багато роботи!

ДОВІДКА «УК»

До національної революції 1917—1920 років в Україні не було органу, який міг би зафіксувати і затвердити правописні норми. Першу таку спробу зробила Українська академія наук 1919 року. 1925-го уряд УСРР затвердив правописну комісію, і 1927-го всеукраїнська правописна конференція схвалила проект нового правопису, який затвердив у 1928 році нарком освіти Микола Скрипник. Це класичний, або харківський правопис. Утім, із 1933 року українізацію було згорнуто, і з української мови почали прибирати всі норми, відмінні від російських.