Нещодавно минув рік з моменту підписання меморандуму про співпрацю в побудові в нашій країні прозорої ефективної системи реалізації активів банків, які було ліквідовано. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО), проектна команда ProZorro, Міністерство економічного розвитку і торгівлі та громадська організація Transparenсy International Ukraine почали створювати і запроваджувати систему реалізації активів таких фінансових установ через електронну біржу.

Що являє собою система? Як продаються активи ліквідованих банків? Які проблеми постали перед ліквідаторами й іншими учасниками процесу?

Зловживань не буде

За словами директора-розпорядника ФГВФО Костянтина Ворушиліна, до кінця року планують виставляти на такі електронні майданчики всі активи ліквідованих установ.

«Ми зрозуміли, що нам потрібна система, яка не дасть змоги зловживати перебігом торгів. Тому працюємо за принципом «усі бачать усе». І нині ФГВФО готовий рухатися далі, впроваджуючи наступні етапи вдосконалення процесу реалізації активів банків, що ліквідуються», — вважає він.

 Однак чимало фахівців доволі обережно оцінюють якість роботи такої електронної системи і вбачають, що все-таки ризики є і будуть. За словами банківського експерта, який свого часу керував однією з фінансових установ країни, Василя Горбаля, нинішня система СЕТАМ забезпечує повну інформацію, яку можуть отримати потенційні покупці.

«Із цим у нас начебто проблеми не буде. Інша ж річ — якість підготовки документів або лотів, які виставляють на торги. Дуже часто лоти, які формував Нацбанк України, містять мінімум інформації без розкриття застави, технічних характеристик. Тому треба, щоб регулятор, а також ФГВФО, дуже ретельно готували документи. А продавати активи банків на розрекламованому майданчику ProZorro чи на якомусь іншому — то байдуже», — зазначає він.

Експерти впевнені, що ті майданчики, які вже працювали і працюють з ФГВФО, приміром, ТОВ «Електронні торги України», товарні біржі «Полонекс» та «Українська агропромислова», і самі можуть шукати покупців активів збанкрутілих та ліквідованих банків. На їхню думку, ProZorro має відігравати роль такої собі швидкої допомоги: тут можна збувати менш ліквідні активи, а більш ліквідні продавати на вищезгаданих майданчиках.

Прозорість процедур продажу активів банків нівелюється рішеннями судів

Технологія процесу

Як працює та працюватиме надалі електронна система торгів?

Існує так звана центральна база даних, в яку ФГВФО своїм рішенням виставляє певний лот. До прикладу, в банку, який ліквідується, є велике автотранспортне господарство. Фонд вирішує оформити його в окремий лот. Усі автомобілі відображаються в центральній базі даних. Будь-яка фізична особа може проглянути її і визначитися, яку машину (чи кілька) хоче купити. На сайті визначено і дати проведення електронного аукціону. Тож особа подає цінове замовлення і реєструється в системі. Вона повинна показати, що володіє коштами на купівлю автомобілів. Це все перевіряє електронна система. Потім людина вносить за правилами 10% стартової ціни автомашини. Під час проведення самих електронних торгів ця фізична особа може підвищувати ставку (від початкової вартості). Якщо людина дає найбільшу ціну на торгах, то протягом 10 днів вона повинна внести всю суму вартості авто, підписуючи із ФГВФО відповідний контракт.

Незаконно ліквідовані протестують у судах

Проте головні ризики такої, на перший погляд, досконалої системи — юридичні аспекти поза системою.

Чимало фахівців вважають, що продаж активів так званих незаконно ліквідованих банків можуть визнати недійсними. І це не гіпотеза і не просто припущення. Це вже реалії. На сьогодні, як відомо, 15 фінансових установ, які було ліквідовано, довели у різних судах незаконність ліквідації.

У цьому сенсі можна вказати банки, які згідно з рішеннями судів, можуть відродитися: «Союз», «Преміум», «Капітал», «Укрінбанк», «Київська Русь», «Східно-промисловий банк», «КГС-банк», «ТК Кредит», банк «Велес», «Радикал банк», «Фінансова ініціатива», «Хрещатик» та «Михайлівський». Останні три фінустанови були досить потужними, і від дій ФГВФО щодо їхньої ліквідації потерпають чимало фізичних та юридичних осіб.

Як відомо, Нацбанк не хоче сприймати в цьому сенсі рішення судів, доводячи, які ці фінустанови були погані й малоефективні. Проте з рішеннями Феміди рано чи пізно доведеться рахуватися.

Тобто подальший розпродаж активів цих фінансових установ начебто є (чи буде) незаконним. Отже, фізичні або юридичні особи, які придбаватимуть активи цих банків через електронну систему торгів, потім змушені будуть повертати їх також за рішенням судів різних інстанцій. І вони залишатимуться ні з чим — без грошей і без куплених активів.

Наскільки така ситуація загрозлива чи, може, в певному сенсі надумана?

«Категорично заперечувати такого в частині можливих судових позовів не можна. Тим більше з огляду на специфіку українських судів це цілком можливо, якщо суд останньої інстанції винесе рішення про скасування ліквідаційної процедури банків, визнавши незаконність дій Нацбанку і відповідно розпродаж активів цих фінансових установ. Проте нині, наскільки мені відомо, регулятор не погоджується з такими рішеннями та оскаржує їх в апеляційному порядку.

Продажем активів ліквідованих банків займається ФГВФО, який з виручених грошей повертає кошти клієнтам збанкрутілих банків. Тому якщо і будуть майнові претензії відновлених банків, то адресуватимуть їх Нацбанку та ФГВФО», — зазначає юрист ЮК «Центр конфліктології і права» Артем Бондаренко.

Економічний експерт Олександр Охріменко зазначив «УК», що нечисленні потенційні покупці не хочуть брати участі в електронних торгах ProZorro: «І це за умови, що там виставляють об’єкти за символічні гроші. Навіть низькі ціни відлякують покупців. Є приклад, коли юридична особа купила офіс одного з ліквідованих банків, а суд відсудив цю покупку. І новому власникові довелося повернути офіс. Думаю, що Нацбанк і ФГВФО повинні визнати свої помилки, коли було фактично незаконно ліквідовано банки».

Щоправда, за його словами, дуже повільно розпродається і майно так званих законно ліквідованих фінансових установ.

За кілька днів до торгів

Виконавчий директор Transparency International Україна Ярослав Юрчишин зазначає, що ухвали судів, якими заборонено продавати майно банків, надходять до операторів електронних торгів, до банку та фонду або навіть до його організації, як правило, за кілька днів, а іноді й годин перед електронним аукціоном.

«Не виконати таку ухвалу неможливо, оскільки судові рішення, як це закріплено статтею 129-1 Конституції України, обов’язкові до виконання. У разі їх невиконання виникає кримінальна відповідальність, передбачена ст. 382 Кримінального кодексу України. З огляду на наявність такої ухвали торги (або їх результати, оскільки система автоматична) мають бути скасовані, а їх учасники, що вже сплатили гарантійні внески для участі у торгах (це часто бувають значні суми), залишаються просто ні з чим, чекаючи на повернення своїх коштів.

За таких обставин зрозуміло, що учасник торгів, які було заблоковано, вже тричі подумає, чи брати йому участь у наступних електронних торгах».

Отже, проблема, яка руйнує всі великі надбання ProZorro, судовими рішеннями нанівець зводить ефективність її роботи. Як вирішити це питання? Можливо, слід щось переглянути, зібравшись усім учасникам, зокрема Нацбанку України та ліквідаторам фінансових установ, за єдиний круглий стіл. Адже від успішного вирішення цього важливого питання залежить і системність виплат за депозитами фізичних і юридичних осіб — клієнтів ліквідованих банків.