Путінську лжу зупинить «Бастіон»

Росія витрачає майже 3,5 мільярда доларів на рік на інформаційну війну. Таку цифру озвучив експерт групи «Інформаційний спротив» В’ячеслав Гусаров.

«Ми врахували всі складові, — сказав він, — пряме фінансування медіа-ресурсів, підтримку проросійських організацій за кордоном, фінансування «м’яких» інструментів впливу (у формі культурних заходів та програм) тощо. І це війна не лише проти України, а й проти ЄС загалом, проти країн пострадянського простору. Логічно у такій ситуації цим країнам об’єднатися для координації та протидії путінській пропаганді. На державному рівні цього не відбулося, але громадськість уже згуртувалася. Ми назвали наше об’єднання «Міжнародний інформаційний консорціум «Бастіон».

Плечем до плеча

Координатор групи «Інформаційний спротив» Дмитро Тимчук повідомив журналістів, що в країнах Балтії вже існують структури для боротьби з російською інформаційною агресією, які об’єднують зусилля і ресурси неурядових організацій і держструктур. «Після діалогу з естонськими колегами стало зрозуміло, скільки роботи в нас попереду, бо в Україні так і не створено інструментів ефективної протидії інформаційній агресії Росії. Тому ми об’єднуємо зусилля неурядових українських організацій, не відмовляємося й від співпраці з держструктурами», — розповів він.

До «Бастіону» увійшло 8 українських громадських організацій. Консорціум співпрацює з естонськими неурядовими організаціями, також є попередні домовленості з представниками Польщі, Грузії і Латвії. На запитання «УК», чи планують залучити фінських колег як представників країни, що на власному досвіді перед Другою світовою відчула російську агресію, Тимчук зазначив, що меморандум про створення «Бастіону» відкритий для підписання, й оскільки роботу розпочинали у політично мертвий літній сезон, то ініціатори очікують на значне розширення списку учасників.

Члени «Бастіону» планують найближчим часом створити інформаційний ресурс й відстежувати тренди російської пропаганди та дезінформації. «Ми готові надавати різноманітні консультаційні послуги нашим держструктурам, брати участь у розробленні концептуальних документів, викривати у ЗМІ хитрощі й особливості російської пропаганди», — заявив Д. Тимчук.

Представники «Бастіону» зазначили, що українцям доводиться оборонятися у невигідних позиціях. Адже Росія працює фактично в умовах воєнного часу: існує єдиний центр ведення інформаційної війни, діє цензура, створено заточені під пропаганду ЗМІ: «Раша тудей», «Лайф ньюз», «Звєзда». Ці медіа функціонують у тісній співпраці з держструктурами, що посилює їхній вплив. Зомбуванням охоплено все населення Росії, тому ми не можемо працювати з російською аудиторією (крім вузького сегменту критиків Путіна). Потужна хвиля спрямована й на закордонних споживачів інформації та українських громадян.

Тим часом в Україні немає режиму воєнного часу, цензури. Немає належної роботи на національному й міжнародному рівнях. Є проблеми навіть з оперативно-тактичним рівнем (роботою у зоні АТО тощо). Зокрема маємо конфлікти між журналістами й офіційними структурами. Але це не означає, що цензуру потрібно вводити. Так, мають бути певні правила роботи для ЗМІ — щоб не показували позицій наших військ тощо. Але геть усе забороняти теж не можна, бо якщо не порушувати проблеми, які є в зоні АТО, їх розв’язуватимуть дуже довго. Така робота журналістів потрібна в умовах, коли наша воєнна машина неповоротка. Межа дуже тонка, і тут теж потрібна увага організацій, подібних до «Бастіону».

За приклад того, як на оперативно-тактичному рівні працює російська пропаганда, Д. Тимчук навів дебальцевську операцію. Росіяни тоді ставили перед собою завдання деморалізувати наші війська. Використовували навіть СМС («нас злили», «командири втекли» тощо). Інший приклад — робота зі зриву мобілізації 2014-го та наступних років. Небезпека таких російських спецоперацій у тому, що фактично неможливо чітко розмежувати, де ворожі спецоперації, а де критика незадовільної роботи відповідних вітчизняних структур проукраїнськи налаштованими журналістами та активістами.

Але за умови послідовної й активної роботи ситуацію можна поліпшити. «Російська пропаганда хоч і дорога, але неповоротка і некреативна, ми можемо їй протидіяти, — вважає Дмитро Тимчук. — Плануємо, що «Бастіон» стане опорою для громадських організацій України та Європи. Хай наша робота не буде масштабною, але ми сконцентруємося на ключових точках і зробимо те, що нам під силу».

У кожного своя роль

Дмитро Козлов, який представляє Центр дослідження армії, конверсії та роззброєння, заявив, що оскільки фінансове підживлення російської пропаганди значне, ми не можемо з нею змагатися у «гонці пропагандистських озброєнь». Тому слід шукати інших шляхів, використати наші сильні сторони. Зокрема розвинене громадянське суспільство. Спираючись на нього, можна створити систему, проти якої російська пропаганда буде безсила. Пан Козлов пообіцяв незабаром представити загалу результати дослідження сильних та слабких боків путінського режиму, зокрема пропаганди.

Михайло Макарук з групи «Інформнапалм» продемонстрував підготовлений його організацією ролик, який розповідає про наявні в російсько-сепаратистських військах види російської техніки. Це понад 30 видів озброєнь, яких нема в українській армії. Це показує: нам доводиться воювати не з шахтарями, як це намагаються представити російські пропагандисти. Також «Інформнапалм» працює над встановленням персональних даних усіх учасників російської агресії на сході нашої держави, щоб ніхто з них не уник відповідальності.

Координатор Бюро протидії гібридній війні Євген Магда наголосив, що мета Росії — не стільки знищення України, як деструкція ЄС. Росія прагне повернутися до звичної їй картини біполярного світу. Тоді попри втрату політичної репутації вона зможе впливати на ситуацію і в Європі, і в усьому світі. Ми, хоч як це парадоксально, можемо допомогти Європі в цьому протистоянні, бо Україна має унікальний досвід двох з половиною років інформаційної війни, для ведення якої ми все створюємо з нуля. Ми вже можемо вийти на новий рівень протидії. Як мінімум варто нашим європейським партнерам вивчити досвід українського громадянського суспільства з відбудови армії.

Водночас, додав пан Магда, Європа дуже чутлива до впливів, а ми фактично не працюємо за кордоном: «Це 25 років порожнечі. Захід формує відносини з Росією крізь призму російських медіа. Сприйняття конфлікту на Донбасі в Європі назагал нейтральне. Тільки Балтія, Польща та Румунія сприймають російську агресію в Україні доволі серйозно. Багато європейських політиків хочуть визначити місце України. І це місце часто бачать не в ЄС».

Українська мова — найкраща барикада

Віддаючи належне «Інформаційному спротиву» та його засновникам, мушу зазначити, що вони не бачать важливості української мови у протистоянні російській пропаганді. Хоч про це під час спілкування з журналістами говорив грузинський професор Олег Панфілов.

«У Грузії нема організацій, які вивчають російську пропаганду, — зазначив пан Панфілов, — бо нема з цим особливих проблем. 8 серпня 2008 року ми зробили те, що мали б зробити українці у 2014-му, — відключили всі російські телеканали. Коли згодом прийшла проросійська команда і знову включила ці канали, це не вплинуло на ситуацію. Бо в нас немає п’ятої колони, немає російськомовного населення. Тому впливати на Грузію через російські канали сенсу немає».

Ще одною українською проблемою О. Панфілов називає ситуацію в журналістиці. На його думку, вона непрофесійна, заангажована, заполітизована, залежна. Щоб цього уникнути, потрібно реформувати журналістську освіту та створити саморегулівну журналістську структуру.