Життєвий шлях мосту подібний до людського. Спочатку він молодий, активний, дієвий. Потім — просто всім потрібен. Згодом виникають проблеми із «здоров’ям», а навантаження тільки збільшується. Міст через Південний Буг, або Варварівський, все ще має вигляд красеня та виконує основну функцію — зв’язує два береги Бузького лиману. Утім, свою здатність і можливість розводитися, яка і відрізняла його від тисяч подібних споруд, він поступово втрачає. Наявність розвідних мостів для міста суднобудівників — нагальна необхідність для розвитку галузі, адже забезпечує проходження суден. На жаль — нині кораблі не будують, тож і мости не розводять.

Першими проїхалися діти й молодята

У день 50-річчя мосту його таки розвели. Можливо, як нагадування про славне суднобудівне минуле. Адже саме цього дня із Заводу імені 61 Комунара після виконання докових робіт зійшов на воду теплохід «ГС-82», що належить ДП «Гідрографія».

Варварівський міст за часів Радянського Союзу був найбільшим автодорожнім — унікальним, експериментальним. Його особливість — горизонтальний тип розводження. Це єдиний міст у країні, центральна частина якого повертається на 90 градусів. Загальна його протяжність разом із насипною частиною становить близько двох кілометрів, ширина — 15,7 метра, проїзна частина — 10,5 метра; має він і два тротуари по два метри завширшки. Значення мостового переходу полягає не тільки в тому, що він з’єднує мікрорайон Варварівка з центром міста. По ньому пролягає важлива автомагістраль Одеса — Миколаїв — Херсон — Запоріжжя — Мелітополь.

Унікальний міст ще й тим, що в найкоротші терміни було створено інфраструктуру: звели будинки для робітників у Варварівці; до місця майбутнього будівництва проклали залізничну колію; побудували бетонний завод, кузню, склади, гаражі; на березі спорудили причали.

Уперше переправу через Південний Буг побудували ще у 1827 році. Рішення про спорудження сучасного мосту ухвалили в 1957-му. Роботу розпочали через рік, очолив проект керівник тресту «Мостобуд №1» Лев Карелі. За своє життя він побудував близько 40 переправ, але саме за Варварівський міст та застосування під час його будівництва новітніх інженерних рішень отримав Ленінську премію.

Вісім років тривало непросте спорудження. Нарешті всі труднощі було подолано, і в липні 1964-го довгоочікуваний міст відкрили для пішоходів та транспорту. Першими по ньому проїхалися в легкових авто вихованці дитячих садків, школярі з піонерського табору та весільний кортеж.

Міряли лавочками

Незвичайний подарунок приготували до піввікового ювілею мосту цінителі історії Миколаєва. За ініціативи краєзнавчого інтернет-форуму «Лавочка» влаштували справжнє шоу. Спочатку з добрими словами на адресу іменинника виступили голова адміністрації Центрального району міста Володимир Рижик, автор книги «Від Старої переправи до Варварівського мосту» Олександр Лагошняк і керівник інтернет-форуму Андрій Шинкаренко. А потім вирішили зміряти довжину мосту корабельними лавками — їх умістилося аж 479,5. З огляду на те, що на одній лавці може сісти чотири людини, то загалом по всій довжині мосту посадовити їх можна буде аж 1918. Для всіх бажаючих провели екскурсію по цій унікальній споруді, розповіли про її історію та сучасний стан.

Останній, на жаль, не радує. Нині навантаження на Варварівській міст становить понад 30 тисяч транспортних одиниць на добу. Курсують по ньому переважно вантажівки. На такий потік у середині 1960-х споруда аж ніяк не була розрахована.

Шість років тому інститут «Київсоюздорпроект» провів обстеження Варварівського мосту, тож було визначено технічний стан його елементів. За категорією довговічності він отримав «трійку», адже виявили несправності, які порушують нормальну експлуатацію, тому потрібно негайно замінити елементи. За категорією безпеки руху — «двійку» через нерівності, пошкодження в покритті й деформаційних швах, а також у покритті тротуарів; в перилах зафіксували окремі розриви і пошкоджені ділянки кріплень стійок тощо.

Проектно-кошторисна документація передбачала проведення капітального ремонту приблизно на 22,8 мільйона гривень. Частково лагодили Варварівський міст у 2001—2003 роках. Трохи підлатали його у 2008-му. Утім, через брак коштів капітальний ремонт так і не зробили.

Тож залишається лише любуватися цим красенем та сподіватися, що колись його обов’язково «вилікують». А громадські активісти планують замінити сірий колір мосту патріотичними кольорами.