Як казав мій дід Федосій, у темряві успішно можна робити тільки дві речі: зароджувати нащадків і проявляти фотоплівку. Та й то коли кінчик (плівки) не туди вставити, результату не буде.

Очільникам реформи лісової галузі ця істина, схоже, не відома. Вони кують майбутнє важливої сектору економіки галузі якраз під ковдрою, подалі від очей громадськості, незалежних експертів, ЗМІ, профспілок і ветеранів лісової справи. Та що там ветерани! Навіть керівництво Мінагрополітики, під омофором якого має рости український ліс, не має повної інформації про стан і напрям лісових реформ. На «круглому столі», який відбувся у профільному міністерстві 10 грудня, перший заступник міністра та з десяток народних депутатів уперше дізналися, що є дві стратегії, які стосуються розвитку лісового сектору. Одна з них — це схвалена колегією МінАПП Стратегія розвитку сільських територій до 2020 року (вона має і розділ, що стосується безпосередньо лісу), про яку перший заступник більш-менш поінформований. А друга — Стратегія розвитку лісового господарства України, про яку високопосадовець власне вперше і почув. Вочевидь, досі її не бачив, як не бачили ні громадськість, ні незалежні експерти, ні журналісти, ні… (я вже список невтаємничених наводив). До речі, Стратегію розвитку сільських територій лише недавно розмістили на сайті Мінагрополітики (після наполегливих вимог громадських активістів і журналістів). І одразу стало зрозуміло, чому цей документ так довго приховували. Його зміст геть не відповідає тому, над чим довго і наполегливо трудилися громадськість, незалежні експерти (й решта за списком). І не відповідає тексту Коаліційної угоди. Ось маленький приклад. Коаліційна угода передбачає «розділення функцій держави у сфері лісового господарства: функції формування державної політики та контрольні й господарські функції виконуватимуться різними органами влади» (п. 5.1.). А що у так довго неоприлюднюваному варіанті Стратегії сільгосптериторій–2020? А ось що: «Удосконалити модель управління лісовим господарством через удосконалення функцій законотворення й державного контролю у сфері лісових відносин та функцій ведення лісового господарства». Чітке й вимогливе «розділення» замінено якимось «удосконаленням», яке ні до чого не зобов’язує. Я б теж ховав це словоблуддя подалі від людських очей, бо це очевидна підміна. Навіть більше — це треба трактувати як службове підроблення, оскільки кардинально змінений порівняно зі схваленим громадськістю текстом варіант Стратегії сільгосптериторій–2020 уже подали на схвалення Координаційної ради реформ при Президентові України. Нині цю підробку вже схвалено, вона чекає на підпис глави держави.

Мені хочеться знати, хто саме підводить Президента під монастир? Хто надурив донорів, які давали кошти на розроблення цієї стратегії? Хто дискредитує й іншу чудову реформаторську ідею — «створення на базі існуючих державних лісогосподарських підприємств єдиної державної лісогосподарської структури, використавши досвід Польщі, Латвії та інших країн з успішним функціонуванням державних лісогосподарських підприємств» (Коаліційна угода, п. 5.2.)? А саме хто подав голові Держлісагентства ідею ліквідувати всі 300 українських лісгоспів і створити на їхньому місці мега-супер-пупер-махіну, якою напряму управлятимуть із Шота Руставелі (на цій вулиці в Києві розташовано Держлісагентство)?

Це у жодному разі не незалежні експерти, які натомість пропонують м’яке об’єднання нинішніх лісгоспів у корпорацію, у межах якої ці лісгоспи збережуться як юридичні особи. І вона (увага!) буде незалежною від забаганок чиновників. Чи не з метою приховати цю та інші скалки лісової псевдореформи, так само як і стратегію, замовчують «реформатори» й інший схвалений громадськістю документ — Концепцію реформування галузі? Вона начебто і є на сайті відомства, але знайти її може лише той, хто знає точну інтернет-адресу документа. Бо навіть усі розділи державного лісового сайту повідкривайте — ніде посилання на концепцію немає. Виповзайте з-під ковдри, панове «реформатори»! Настав час чесного і відкритого ведення справ.