Прошу надати відповідь на такі запитання:
1) Як розрахувати відпускні при дистанційній роботі і оплаті праці 70 відсотків посадового окладу?
2) Як сплачувати ЄСВ при оплаті праці 70 відсотків, коли дохід виходить менший за мінімальну зарплату?
Катерина
До 30.03.2020 р. в українському законодавстві було відсутнє правове регулювання дистанційної роботи. 30.03.2020 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)», яким вноситься низка змін до Кодексу законів про працю України (далі —— КЗпП України), зокрема щодо дистанційної роботи.
27.02.2021 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04.02.2021 року, яким було внесено зміни та деталізовано правове регулювання дистанційної роботи, зокрема при укладенні трудового договору про дистанційну роботу або надомну роботу.
Відповідно до статті 60-2 КЗпП України, дистанційна робота —— це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.
Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.
У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.
При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 КЗпП України, 40 годин на тиждень.
Порядок і строки забезпечення працівників, які виконують роботу дистанційно, необхідними для виконання ними своїх обов’язків обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації та іншими засобами, порядок і строки подання такими працівниками звітів про виконану роботу, розмір, порядок і строки виплати працівникам компенсації за використання належних їм або орендованих ними обладнання, програмно-технічних засобів, засобів захисту інформації та інших засобів, порядок відшкодування інших пов’язаних з виконанням дистанційної роботи витрат визначаються трудовим договором про дистанційну роботу.
Частиною 3 статті 32 КЗпП України встановлено, що у зв’язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці — систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших —— працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
При цьому, згідно положень частини одинадцятої статті 60-2 КЗпП України, на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.
Слід зазначити, що саме лише запровадження на підприємстві режиму дистанційної роботи не є підставою для одностороннього скорочення працівникам заробітної плати.
Про скорочення заробітної плати працівнику, роботодавець у будь-якому разі повідомляє за 2 місяці та може запровадити таке скорочення після завершення цього строку.
В усіх інших випадках встановлення розміру неповної оплати праці має місце при застосуванні форми неповного робочого дня або неповного робочого тижня.
Так, роботодавцем та працівником за обопільною згодою може бути укладено трудовий договір із застосуванням форми неповного робочого дня або неповного робочого тижня, при виконанні дистанційної роботи та з урахуванням запровадження однієї з форм неповного робочого часу та встановлений розмір неповної оплати праці відповідно до відпрацьованого працівником часу.
Щодо розрахунку відпускних, зазначаю наступне.
Статтею 9 Закону України «Про відпустки» визначено обчислення стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку. До стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку, зараховуються: 1) час фактичної роботи (в тому числі на умовах неповного робочого часу) протягом робочого року, за який надається відпустка; 2) час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалися місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу); 3) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому виплачувалася допомога по державному соціальному страхуванню, за винятком частково оплачуваної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 4) час, коли працівник фактично не працював, але за ним зберігалося місце роботи (посада) і йому не виплачувалася заробітна плата у порядку, визначеному статтями 25 і 26 цього Закону, за винятком відпустки без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі якщо дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) або якщо дитина, якій не встановлено інвалідність, хвора на тяжке перинатальне ураження нервової системи, тяжку вроджену ваду розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічне, онкогематологічне захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкий психічний розлад, гостре або хронічне захворювання нирок IV ступеня, —— до досягнення дитиною шістнадцятирічного віку, а якщо дитині встановлено категорію «дитина з інвалідністю підгрупи А» або дитина, якій не встановлено інвалідність, отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги —— до досягнення дитиною вісімнадцятирічного віку; 5) час навчання з відривом від виробництва тривалістю менше 10 місяців на денних відділеннях професійно-технічних навчальних закладів; 6) час навчання новим професіям (спеціальностям) осіб, звільнених у зв’язку із змінами в організації виробництва та праці, у тому числі з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, скороченням чисельності або штату працівників; 7) інші періоди роботи, передбачені законодавством.
При наданні працівникам усіх видів відпусток, передбачених законодавством (крім відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), або виплати їм компенсації за невикористані відпустки, застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, зі змінами, внесеними Постановою Кабінету міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213 ( далі —— Порядок).
Згідно положень пункту 2 розділу II Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи-підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов’язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Якщо розмір посадового окладу є меншим від передбаченого законодавством розміру мінімальної заробітної плати, середня заробітна плата розраховується з установленого розміру мінімальної заробітної плати на час розрахунку. У разі укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу, розрахунок проводиться з розміру мінімальної заробітної плати, обчисленого пропорційно до умов укладеного трудового договору.
Якщо розрахунок середньої заробітної плати обчислюється виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, то її нарахування здійснюється шляхом множення посадового окладу чи мінімальної заробітної плати на кількість місяців розрахункового періоду.
Згідно пункту 7 Порядку, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
Отже, при розрахунку відпускних при неповному робочому часі (неповному робочому тижні чи неповному робочому дні), з урахуванням вищевикладених положень Порядку, робочі дні, по яким працівник не працював, враховуються на рівні зі звичайними, тобто обчислення відпускних здійснюється за загальними правилами Порядку, шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду, за виключенням святкових та неробочих днів, встановлених законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.
2) Щодо другого питання, пояснюю наступне. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (надалі за текстом — єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (надалі за текстом —— Закон).
Відповідно до положень частини 5 статті 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Якщо база нарахування єдиного внеску щодо працівника не перевищує розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата/дохід, то цей внесок сплачують з мінімальної заробітної плати. Проте, це правило працює не в усіх випадках.
Отже, у разі працевлаштування працівника за основним місцем роботи, з базою нарахування єдиного внеску за місяць менше мінімальної заробітної плати (надалі за текстом — МЗП), встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується та сплачується з МЗП.
Якщо працівник працевлаштований за неосновним місцем роботи, з базою нарахування єдиного внеску (фактичною сумою доходу) за місяць менше МЗП, ставка єдиного внеску застосовується до фактичної бази нарахування (фактичної суми доходу) незалежно від її розміру.
Слід зауважити, що вимога про сплату єдиного внеску з МЗП не застосовується: при нарахуванні єдиного внеску за ставкою 8,41 % підприємствами, організаціями, установами — на дохід працівника-інваліда (ч. 13 ст. 8 Закону); при нарахуванні єдиного внеску за ставкою 5,3 % підприємствами та організаціями всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ і УТОС (за умови, що чисельність інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працівників, а фонд оплати їх праці — не менше 25 % суми витрат на оплату праці) — на дохід працівників-інвалідів (абзац перший ч. 14 ст. 8 Закону); при нарахуванні єдиного внеску за ставкою 5,5 % підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів — на дохід усіх працівників (абзац другий ч.14 ст.8. Закону).
Також повідомляю, що відповідно до статті 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) визначається в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у розмірі 6000 грн з 1 січня 2021 та у розмірі 6500 грн з 1 грудня 2021 року.
Запитання можете надсилати на електронну адресу expert@ukcc.com.ua
Матеріали рубрики «Запитайте в експерта» захищено авторськими правами
Ми в Google+