Днями в Україні стало більше на одну книжку — мудру, світлу, одухотворену, що дає змогу глибше і масштабніше побачити і оцінити рідну землю, її природну красу і неповторність.
Її написав власкор «УК» у Волинській області, заслужений журналіст України Валерій Мельник, чий газетярський, письменницький і фотодоробок добре відомий не лише на його малій батьківщині, а й за її межами. Адже впродовж кількох останніх десятиріч Валерій Степанович демонструє високу творчу активність, пропонуючи добротні журналістські матеріали і художні оповідання, образки, замальовки.
Ось і до щойно видрукуваної книжки ввійшли твори, тематика яких яскраво віддзеркалюється у назві. За кожним реченням — широкий світ волинської природи, який під професійним письменницьким пером постає перед читачем у всій різноманітності. І навіть той, хто не бував на Волині (автор цих нотаток також належить до них), зможе скласти уявлення про мальовничий куточок України, діамант якого — знамениті Шацькі озера.
Валерій Мельник вдало і професійно поєднує два погляди на світ природи — зовнішній, що живиться традиційною синівською відданістю рідним просторам, і внутрішній, в основі якого власні спостереження. Щодо останнього наш колега не просто затятий мисливець і рибалка, а й глибокий знавець річок, озер, трав, квітів, птаства, звірини.
Ось один зразок такого письма: «Ранок мерехтів у свіжій калюжі на березі відблиском далекого ліхтаря, що підпилим сторожем схилився над парканом. Навіть подих вітру не торкався води, і тому з другого берега ріки здавалося, що там, біля старої ферми, не один, а два стовпи з капелюхами-світильниками. Стриножена нічним дощем, Чорногузка ледь чутно щось шепотіла. Мабуть, марила спогадами про весну — тоді вона ставала великою рікою».
Можна проводити паралелі із творами про природу, зокрема полювання і риболовлю, інших письменників — Остапа Вишні, Михайла Пришвіна, Василя Мисика, Костянтина Паустовського. Але письмо Валерія виключно мельниківське: інколи, як річкова течія — стрімке і рвучке, почасти тихе й уповільнене, хоч завжди філігранне, точне.
А ще — оздоблене тонким і щирим гумором. Бо хіба то риболовля чи полювання, коли у братньому колі не збираються однодумці й друзі, щоб розповісти щось неймовірно цікаве із власного досвіду?
Віриться: «Роса з мисливської стежки» Валерія Мельника для багатьох читачів стане духовним озоном, завдяки якому навколишній світ по-новому засяє кожною краплинкою. Бо книжка, як зазначено в анотації, розрахована на тих, хто любить рідну землю.
Від редакції. Сьогодні Валерієві Мельнику виповнюється 60. Щиро вітаючи ювіляра, зичимо насамперед міцного здоров’я, щастя, всіляких житейських гараздів у повсякденні. Хай буде довгою і захопливою мисливська стежка, на якій ще стільки нового, неповторного, непізнаного.
Ми в Google+