У центрі уваги сесії — дебати щодо резолюції про діяльність громадських мас-медіа у контексті дезінформації та пропаганди й щодо свободи ЗМІ як передумови демократичних виборів. Цікавою має бути дискусія перед ухваленням резолюції «Справа Сергія Магнітського та інші — боротьба з безкарністю через введення санкцій». Українське питання можуть обговорити в асамблеї у четвер під час термінових дебатів. На них пропонують винести тему «Відкрита російська агресія проти України: зрив мирного процесу і загроза європейській безпеці». Чи обговорять депутати у четвер саме це питання, чи вирішать, що актуальнішою буде дискусія щодо погіршення становища опозиційних політиків у Туреччині, ПАРЄ визначиться вранці в понеділок, коли під час відкриття сесії голосуватиме за порядок денний.

Проте унікальністю нинішньої ПАРЄ стала подія, якої всі чекали і якої не станеться. Ідеться про появу в Страсбурзі російської делегації. Річ у тім, що з 2015 року делегація РФ бойкотує асамблею на знак протесту проти санкцій, накладених на депутатів Держдуми і кілька разів пролонгованих через анексію українського Криму. Російську делегацію позбавлено права голосу, а її членів — обіймати керівні посади в ПАРЄ й очолювати моніторингові місії.

Кожного січня національні парламенти надсилають до бюро ПАРЄ листа з переліком імен своєї офіційної делегації. Якщо бюро такого листа не отримує, це означає, що парламент країни своєї делегації не сформував і не братиме участі в роботі  ПАРЄ протягом усього року. Торік Держдума такого листа не надіслала, щоб уникнути чергового витка санкцій проти своїх депутатів. Однак за лаштунками Москва вела активну політичну роботу, посилену фінансовим шантажем, тиснучи на керівництво ПАРЄ і генсека РЄ для скасування всіх обмежень з російської делегації без виконання будь-яких умов. Проте цей сценарій зазнав поразки, тому цього тижня Держдума РФ офіційно заявила, що «не бачить підстав для повернення російської делегації в ПАРЄ і відновлення сплати РФ внесків до бюджету Ради Європи. Тож депутати Держдуми заявляють про недоцільність направлення заявки на підтвердження повноважень членів російської делегації в ПАРЄ у 2019 році».

Цей бойкот Кремля має ще й інші цілі, крім демонстрації ображеної гідності. Річ у тім, що під час літньої сесії ПАРЄ має обирати нового генсека Ради Європи, який очолюватиме цю організацію наступні п’ять років. Керівництво ПАРЄ сподівалося до літа внести поправки в регламент, які б дали змогу навіть позбавленим права голосу делегаціям голосувати під час виборів суддів ЄСПЛ та генерального секретаря РЄ. Проте в Москві від такого компромісу відмовилися, обравши шлях відвертого протистояння з РЄ.

Формально якщо росіяни не обиратимуть генсека, то вони мають право не визнавати його мандата. Як це вплине на подальші відносини Москви і Страсбурга, що стали найскладнішим інституційним конфліктом за всю 50-річну історію існування РЄ, сказати складно. Проте очевидно, що Кремль іде на відкритий конфлікт.

Москва зухвало відмовилася платити свою частку внесків до бюджету РЄ, порушивши основоположні норми статуту, і зумисне ігнорує один із головних органів організації тільки тому, що в РЄ не захотіли миритися із грубими порушеннями російською владою міжнародного права. Очевидно, у Кремлі вважають цю ситуацію виграшною для себе за всіх обставин. Якщо РЄ терпітиме всі прояви зневаги Москви, то їй можна буде й надалі на дурняк використовувати цю організацію і поливати її брудом за кожної нагоди.

Якщо ж Комітет міністрів розпочне процедуру призупинення членства Росії через несплату внесків, Москва може красиво грюкнути дверима. Побивши горщики з РЄ, російська влада захмеліє від власної безкарності, адже ЄСПЛ, Венеціанська комісія, Комітет із запобігання тортурам, Верховний комісар РЄ з прав людини офіційно втратять усі підстави моніторити й реагувати на ситуацію в Росії у галузі прав людини й верховенства права.

Вікторія ВЛАСЕНКО,
«Урядовий кур’єр»,
Брюссель