Новостворена Нижньодуванська об’єднана територіальна громада розташована на землях двох районів — Сватівського та Троїцького. На Луганщині це перший і поки що єдиний випадок, коли межі сталих адміністративних одиниць зруйновано.

Щоправда, за словами голови нового об’єднання Віталія Росляка, тут є історична логіка — у 1930-ті Нижня Дуванка була центром адміністративного району,  до якого належали й нинішні троїчани із села Новочервоне. «Тож ми повертаємо свою історичну цілісність», — жартує він.

Та от цікаво: яка доля чекає на тутешні школи, одна з яких у Нижній Дуванці, а інша — у Новочервоному? «Соціальні об’єкти ще не передано на баланс громади: села об’єдналися  лише торік наприкінці жовтня. Тому поки що тут делегуємо повноваження та субвенцію, зокрема освітню, до Сватівського та Троїцького районних відділів освіти», — пояснює голова.

У школі Новочервоного — 49 учнів. А Нижньодуванська —  одна з найкращих у Луганській області. І тепер долю обох визначатиме громада.

У громаді вважають, якщо школа надає якісні знання, то, незважаючи на кількість учнів, закривати її не варто. Фото надано автором

Олімпіадники та репетиторство

Відомо, що в багатьох випадках під час виборів козирною картою майбутніх очільників об’єднаних територіальних громад було саме шкільне питання. Тобто тим, хто сумнівався у  створенні територіальних громад, обіцяли передовсім, що місцеві навчальні заклади не потраплять у список для оптимізації, який загрожує самому їхньому існуванню, коли учнів мало, а споруда розрахована на тисячі.

Голова Нижньодуванської громади дружить з обома директорами місцевих шкіл. «У нашій школі  понад 26 учасників та переможців шкільних олімпіад із різних предметів. Є освітні програми Нижньодуванської селищної ради, що дають змогу нагороджувати учнів, які посіли призові місця, та їхніх учителів», — розповідає Віталій Росляк.

Він готує звернення до Сватівської та Троїцької районних рад про зміни меж районів, щоб перетягувати інфраструктурні об’єкти до новоствореної громади. Чи вистачить на їхнє утримання бюджету громади?

За словами Віталія Росляка, витрати вже порахували. З цього й виходять у планах на майбутнє. Тож яка подальша доля школи, де 49 учнів?

Голова ОТГ стверджує: її не збираються розкомплектовувати. Та водночас розмірковує: «Не важливо, скільки дітей у школі. Якщо діти здобуватимуть якісні знання, то не гріх залишити школу, навіть якщо там буде 23 дитини. По суті, це вже майже індивідуальне навчання. Дитина має світитися від знань. Не секрет, що нині таке можливо завдяки репетиторству. Про це дивно чути, коли в класі по три учні, а батьки змушені платити вчителеві. Невже не можна приділити належну увагу такій дитині під час уроків у класі? Тобто школа буде збережена, якщо викладачі не ходитимуть туди  для галочки, аби отримати зарплатню, а навчатимуть дітей по-справжньому».

Для нових часів — нові комп’ютери

Директор Нижньодуванської школи Лідія Бикова стверджує, що від створення громади її навчальний заклад тільки виграє. «Ми разом із владою намагаємося самостійно зміцнювати матеріально-технічну базу школи:  отримали на 200 тисяч гривень нового навчального обладнання — 13 ноутбуків, 4 проектори й принтер. Ще не в кожного учня, але вже в кожному класі є комп’ютер. У половині навчальних кабінетів обладнаємо підвісні проектори, — каже Лідія Василівна. — До того ж цілком ймовірно, що саме на основі нашої буде створена опорна школа Сватівського району. Це означає, що нам ще буде надано допомогу в зміцненні матеріально-технічної бази».

До нового статусу вчителі Нижньодуванської школи йшли кілька років: тут успішно провели експеримент зі створення міжшкільного освітнього округу. Тепер готуються до того, що школа стане юридичною одиницею.

За словами Лідії Бикової, у досягненні таких результатів  велика заслуга саме голови об’єднаної територіальної громади.

А як  контактуєте з іншою школою, запитую. «Поки   що ми в різних управліннях освіти, бо  маємо видати учням документи, а ці папери вже оформлено саме через районні відділи освіти. Тісно контактувати будемо з 1 вересня наступного року. Може, когось зі своїх вчителів направимо туди на роботу. А може, якийсь учитель звідти приїжджатиме до нас, якщо буде організовано зручне транспортне сполучення — відстань між школами 17 км, — розмірковує Лідія Василівна. — Такий досвід у нас є. Наприклад, ми вже не раз надавали освітні послуги Верхньодуванській школі: коли в них, скажімо,  не було вчителів математики, історії, то возили дітей на навчання до нас. І цього року знову направляли туди свого вчителя математики. У статусі опорної школи нам буде набагато легше надавати таку допомогу колегам».

Отже, до опорної школи возитимуть дітей із кількох сіл, що розташовані неподалік від Нижньої Дуванки. То чи стане із часом саме ця обставина аргументом для дорослих, аби приєднати свої населені пункти саме до новоствореної громади? На таке провокативне запитання Віталій Росляк  усміхається і відповідає так: «Аргументом для вступу до нашої громади буде те, як добре ми вміємо працювати».  

КОМЕНТАР


Начальник департаменту освіти Луганської
облдержадміністрації Юрій СТЕЦЮК:

— В області нині вісім опорних шкіл, які мають 15 філій. З усієї цієї кількості навчальних закладів з новим статусом тільки один розташований у межах об’єднаної територіальної громади — у Біловодську. Нинішнього року плануємо створити 13 нових опорних шкіл.

Коли подивилися карту області, виявилося, що дуже непросто вирішити, де їх розташувати.

Бо у сільських районах є кілька шкіл із низькою наповнюваністю. Вони так далеко

територіально від тієї школи, яка могла б стати опорною, що навіть за умови створення об’єднаної територіальної громади будуть віддаленими. Хіба комфортно для дітей їздити на навчання за 50 кілометрів?

Усі вже зрозуміли, що альтернативи створенню опорних шкіл немає. З одного боку, вевеликуроль відіграла державна освітня субвенція, з другого — якщо в школах буде менш як 25 учнів, то утримання таких навчальних закладів залежатиме від місцевих бюджетів. Тож у будь-якому разі перспектива саме за створенням опорних шкіл.

Але при цьому мають відповідати вимогам передовсім матеріально-технічна база і кваліфікований педагогічний склад. Тобто спочатку треба створити базу, показати, що опорна школа краща за інших.

Коментуючи позицію, згідно з якою одним із показників школи, що претендує на статус опорної, має бути велика кількість дітей, які беруть участь в олімпіадах, хотілося б зазначити таке. Звичайно, результати шкільних олімпіад — це один із показників роботи школи.

Але в нас є школи, де олімпіадників не так багато, проте за результатами моніторингу та досягнень випускників ці навчальні заклади демонструють добрий рівень підготовки школярів.

Як колишній учитель можу сказати, що завдання педагога — надавати якісні знання всім учням. А якщо в класі є особливо обдаровані діти, то розкриття їхнього таланту лише підтримується.

Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»