Місяців зо два тому випало побувати в гостях у друга юності, який живе в одному з прикордонних сіл на Сумщині. Звернув увагу на рясні телевізійні «тарілки», які щільно обліпили будинки або височіли над ними. Коли друг, увімкнувши плазмовий екран, почав клацати пультом, від розмаїття каналів зарябіло в очах. Але одразу зазначив, що ефір переважно російськомовний, хоч проскакувала й англійська, французька, арабська… Але — не українська.

А коли почали з’являтися заставки курського та бєлгородського телевізійного виробництва, сумніви розвіялися, як ранковий туман під сонцем: вибір — широкий, але не на користь вітчизняного телепродукту.

Телезомбування

Представник Нацради з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області Лариса Якубенко понад 20 років працює в цій галузі. Щоб порівняти нинішню ситуацію з тією, що була 10 років тому, пропонує ознайомитися з листом сумчанки, написаним 2008 року.

«Уже на протяжении месяца по радио сообщают о каком-то цифровом телевидении и его каналах. Если меня лишат права смотреть русские сериалы «Бандитский Петербург», «Агент национальной безопасности», «Пепел офиса», любовне фильмы и развлекательные концерты…, я буду бороться против цифрових каналов».

Як наголошує пані Лариса, в цій ситуації коментарі не зайві. Бо маємо результати багаторічного тотального зомбування населення слобожанського прикордоння, які пожинаємо тепер.

Якщо проаналізувати технології передачі телевізійного сигналу, що переважають на території краю, то ефірне аналогове та цифрове доступне в радіусі дій передавачів, розміщених на вежах у Білопіллі, Сумах, Тростянці та Шостці.

Кабельне телебачення поширене у великих районних центрах, а супутникове — у зоні прикордоння. Охоплення населення області аналоговим телевізійним сигналом «UA: Перший» становить 90,38%, «1+1» — 95,57%, «Інтер» — приблизно 60%.

Регіональні лідери ефірного аналогового мовлення – ТРК «Відікон» та суспільний мовник — Філія НТКУ «Сумська регіональна дирекція».

Але, на жаль, жоден із загальнонаціональних і регіональних представників мовлення не має 100% покриття області. Тому частина населення, що живе на сільських прикордонних територіях, інформацію отримує через супутниковий зв’язок.

«Говорит и показывает…»

Нині складно уявити, щоб хтось із сумських глядачів так категорично хотів бачити на своєму екрані російські серіали, як про це писала 2008 року згадувана сумчанка. Але насаджування глядачеві російських стереотипів мислення, несмаку, проявів насильства зробило свою справу й надалі впливає на аудиторію. Особливо відчутне воно безпосередньо біля кордону, бо багато домогосподарств можуть приймати якісну картинку із сусідньої країни за допомогою кімнатної антени.

Ще з десяток років тому Сумський центр дослідження регіональної політики проаналізував ситуацію і повідомив, що у прикордонній зоні можна дивитися російські канали ОРТ, РТР, «Бєлгородське телебачення», і слухати їхнє радіо «Росія», «Маяк», «Наше радіо», «Курськ», «Московське радіо».

Щоб звучало українське слово

Як наголошує Лариса Якубенко, для захисту інформаційного простору держави Нацрада з питань телебачення і радіомовлення 2014 року звернулася до судових інстанцій з позовом про заборону ретрансляції кількох російських пропагандистських каналів. За результатами моніторингів ухвалено рішення про вилучення з переліку іноземних програм, зміст яких не відповідає вимогам Європейської конвенції про транскордонне телебачення, а також законодавству України, деяких телевізійних каналів РФ. Аналіз програмного наповнення триває. Всі провайдери Сумської області вилучили ці ТВ-канали зі своїх пакетів.

Тривалий час в області не вирішували питання трансляції програм Національної телекомпанії України в аналоговому форматі, поширення сигналу якої здійснювала Шосткинська радіотелевізійна передавальна станція Сумської філії концерну РРТ. Потужностей передавача не вистачало для покриття Середино-Будського, Глухівського, Кролевецького та Ямпільського районів. До того ж якісному поширенню сигналу НТКУ в області заважали значна віддаленість окремих територій від місцезнаходження передавачів, складна за рельєфом місцевість, густі лісові масиви.

Для впевненого прийому НТКУ на цих територіях потрібно було збільшити потужності аналогового телевізійного передавача до 10 кВт. Завдяки розпорядженню Кабміну щодо фінансування заходів з відновлення мовлення українських телерадіоканалів на території Донецької, Луганської, Сумської областей було надано кошти на закупівлю антенно-фідерних систем для встановлення у прикордонних районах додаткових потужніших передавачів.

Сумська філія Концерну РРТ бюджетним і власним коштом придбала додаткове обладнання. Завдяки цьому передавач розпочав роботу торік, що дало змогу значно розширити зону впевненого прийому каналів «UA: Перший» та «ЕРА» в північних районах області.

Місцевих зусиль замало

Тож певною мірою щось зробити вдалося, однак і неозброєним оком видно: лише на місцевому рівні повністю розв’язати проблему прикордонного мовлення не вдасться. Потрібна підтримка держави.

У сусідній країні на ЗМІ коштів не шкодують. Можна навести десятки прикладів того, як у багатьох російських містах місцеві газети вже не передплачують, їх безкоштовно доставляють у виші, школи, підприємства, установи і організації.

Давно назріла потреба в окремій загальнодержавній програмі, спрямованій на телерадіоорганізації, що мовлять у прикордонних регіонах. Це б дало змогу пробити інформаційну стіну, що відгороджує наших громадян від національних програм, і мимохіть змушує їх повертати «тарілку» у протилежний бік.