Борис ДУЧЕНКО,  
член Всеукраїнської громадської
організації «Закінчимо війну»

З часів Великої Вітчизняної війни на території України залишилося понад 25 тисяч братських могил та інших місць поховань воїнів Червоної Армії. Чи замислюємося ми, проходячи поблизу них і кинувши погляд на обеліск, хто вони, ці солдати і офіцери, ким були до війни і на війні, де їхня мала батьківщина?

Якось мені спало на думку провести з допомогою веб-сайту «Меморіал» архіву Міністерства оборони Росії історичне дослідження братської могили в моєму рідному селі Пристанційному (в роки війни — станція Чоповичі) на Житомирщині. Хотілося більше дізнатися про воїнів, які полягли в боях за село.

Дослідження дало змогу отримати розширену інформацію про кожного загиблого воїна, включаючи адресу близьких родичів, що особливо важливо у пошуковій роботі, дізнатися, хто з них і яких нагород був удостоєний за подвиги в тих боях, встановити перелік військових підрозділів, які брали участь у боях за село. Але найголовніше — неочікуваний результат: вдалося додатково виявити імена понад 180 воїнів, які загинули в боях за станцію Чоповичі та селище Чоповичі і раніше не проходили з невідомих причин за обліком Чоповицької селищної ради та Малинського райвійськкомату.

Відкрилося також багато неточностей у наявних списках загиблих воїнів, зокрема подвійний облік місця захоронення. Близько 150 загиблих воїнів одночасно вважаються похованими і на станції Чоповичі, і в двох могилах селища Чоповичі.

Так, установлено, що Герой Радянського Союзу Хмельов Павло Васильович за різними джерелами інформації вважається похованим у двох могилах в селищі Чоповичі, в третій могилі на станції Чоповичі і в четвертій — в селі Будилівці Радомишльського району цієї ж області.

Три солдати (брати Грушко П.К., Грушко Я.К., Грушко І.К.), імена яких зазначено на намогильних плитах на станції, залишилися живі — після війни жили в сусідньому, Коростенському, районі.

Два воїни — Гераймович Й.С. і Гераймович А.К., — імена яких зазначено на намогильних плитах у Чоповичах, теж залишилися живі і після війни проживали в тому ж Коростенському районі, а Гераймович Ф.С., якого вважали похованим у Чоповичах, загинув у Німеччині і похований у Берліні в Трептов-парку.

Список неточностей можна продовжити.

Дослідження допомогло впорядкувати облік загиблих воїнів, оскільки в сільській раді був один список, у школі — другий, а в райвійськкоматі — третій, і всі вони відрізнялись між собою, а крім того, не збігалися з написами на намогильних плитах.

Якщо провести подібні дослідження, схожі факти можна виявити серед багатьох братських могил у всій Україні. За браком часу його можна провести за спрощеним варіантом: обмежитися звіркою кожного прізвища у наявному списку загиблих воїнів з інформацією зазначеного веб-сайту.

Одне відоме прізвище загиблого воїна може допомогти виявити через веб-сайт «Меморіал» фронтове донесення військового підрозділу про втрати особового складу з десятками раніше невідомих імен його однополчан, адже в боях вони гинули масово.

Гадаю, проведення таких досліджень навчальними закладами, ветеранськими організаціями, всіма небайдужими громадянами може дати вагомі результати в рамках підготовки до 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників та 70-річчя закінчення Великої Вітчизняної війни.

Проведення цієї роботи сприятиме також військово-патріотичному вихованню молоді. Крім того, веб-сайт ОБД «Меморіал» може допомогти всім охочим знайти інформацію про своїх родичів та знайомих, які пропали безвісти в роки Великої Вітчизняної війни, або уточнити місце їх поховання, обставини загибелі.