Сучасна міжнародна політика скупа на двосторонні візити, надто на міжнародні конференції та саміти, які майже всі перейшли в онлайн. Стрімке зростання захворюваності на коронавірус, яке навіть у розвинених європейських країнах загрожує колапсом медичним системам, внесло корективи у графіки політиків. Проте це не лякає президента ПАРЄ Ріка Дамса, який вирішив у ці непевні часи здійснити візит до однієї з країнчленів ЄС.

Що ж це за країна і які надзвичайні події в ній змусили високопосадовця Ради Європи знехтувати всіма порадами, рекомендаціями і здоровим глуздом? Може, це постраждалі від воєнного конфлікту Вірменія та Азербайджан, які оплакують загиблих, намагаються впоратися з потоком біженців і усвідомити нові політичні реалії?

Може, це заблукана дочка Ради Європи Білорусь, чиє членство в організації було призупинено через те, що тодішній президент Олександр Лукашенко відновив у країні смертну кару, проте вона шукає демократичний шлях хоч мирним, але кривавим шляхом? І приїзд до Мінська представника організації, яка опікується демократією і верховенством права надав би мужності протестувальникам. А може, це Польща, де сотні тисяч жінок виходять на вулиці, щоб захисти свої права, а Рік Дамс, до речі, обійнявши посаду президента ПАРЄ, назвав боротьбу за права жінок пріоритетом свого президентства, тому міг би поспілкуватися з польським керівництвом на цю важливу тему.

Насправді події у жодній з названих країн, схоже, не надто стурбували президента ПАРЄ. Бо він, повідомляє пресслужба РЄ, вирушив до Москви, де, як планували, виступить на міжнародній конференції «Захист прав людини в Євразії: обмін найкращими практиками омбудсменів».

З цієї нагоди, пише пресслужба, Рік Дамс зустрінеться зі спікером держдуми РФ В’ячеславом Володіним, спікеркою ради федерації Валентиною Матвієнко та уповноваженою з прав людини Росії Тетяною Москальковою, яка у червні 2018 року на 46-му дні голодування Олега Сенцова у російській заполярній колонії запевняла, що стан його здоров’я «задовільний».

Паралельна реальність Ради Європи

Мало в кого викликає сумнів, що будь-які спроби російської влади говорити про права людини — не що інше, як вияв вищого ступеня цинізму. Отруєння опозиціонера Олексія Навального забороненим у світі «новічком», придушення акцій протесту в Хабаровську, цькування та абсурдні вироки журналістам, зумисне ігнорування з боку правоохоронців фактів нападів і вбивств активістів, близько ста українських політв’язнів у російських тюрмах, переслідування кримських татар в окупованому Криму — про все це говорить світ і російське громадянське суспільство, яке ледь виживає у жорстких правових лещатах, які дедалі міцніше стискає російська влада. Та ці новини з Росії, вочевидь, не надто бентежать Раду Європи, яка спокутує свою провину перед Москвою за те, що у 2014 році наважилася покарати російську делегацію санкціями за окупацію Криму.

Саме напередодні поїздки Ріка Дамса до Москви вдова колишнього російського розвідника Олександра Литвиненка, якого 2006 року у Великій Британії отруїли полонієм його колишні колеги з ФСБ, подала позов проти російської влади до Європейського суду з прав людини. Оскільки публічне розслідування довело, що вбивство Литвиненка з високою ймовірністю замовив сам Володимир Путін, Марина Литвиненко вимагає від Росії відшкодувати 3,5 мільйона євро за те, що російська влада вбила годувальника її родини, а також за моральну й психологічну травму. Звичайно, сумнівно, щоб ЄСПЛ задовольнив позов Марини Литвиненко на сто відсотків. Проте навіть якщо його рішення і передбачатиме виплату потерпілій певної суми, Москва відмовиться виконувати це рішення.

Адже згідно з останніми поправками до російської конституції, міжнародне право для Кремля не має жодного значення. Навіщо воно потрібне, якщо є власна зручна, відкоригована конституція?

Рівняйся на Москву

Рішення Ріка Дамса поїхати до Москви для участі у якійсь кишеньковій міжнародній конференції обурює ще й з тієї причини, що рівно місяць тому до Москви літала сама генеральна секретарка РЄ Марія Пейчинович-Бурич, яка зустрічалася з Валентиною Матвієнко і міністром закордонних справ Сергієм Лавровим. Хоч особливих підстав для того візиту не було, так само, як не було проривів чи змін у політиці Росії у галузі міжнародного права й захисту прав людини після візиту керівниці РЄ до Кремля.

Ця зустріч відзначилася одним цікавим моментом.

Коли камери знімали церемоніальні перші десять хвилин початку зустрічі Марії Пейчинович-Бурич та Сергія Лаврова, російський міністр, сівши на своє місце у залі, куди заходила делегація РЄ, по-дружньому кинув одному з членів делегації: «Алєксандр, прівєт!» «Алєксандр», із яким суворий російський міністр закордонних справ не приховує свого близького знайомства і радіє зустрічі з ним, здається, набагато більше, ніж із самою очільницею РЄ, — це Олександр Гессель, громадянин Росії, керівник директорату з політичного консультування секретаріату РЄ.

Ще за часів колишнього генсека Турбйорна Ягланда Олександр Гессель входив до його близького оточення. І попри те що мало хто сумнівається у його тісних зв’язках з ФСБ, Гессель має вагомий вплив на формування політики Ради Європи зокрема щодо Росії. Кажуть, нібито за його сприяння у травні 2019 року відбулася зустріч Турбйорна Ягланда з патріархом РПЦ Кірілом, який приїжджав до Страсбурга, щоб освятити приміщення нової російської церкви. Саме Гессель був одним з авторів сценарію тріумфального повернення Росії до Ради Європи, який так майстерно розіграв Ягланд і російське лобі в ПАРЄ. Тож Лаврову було приємно побачити такого цінного співробітника.

Зрештою, від повної ганьби Ріка Дамса цього разу врятувала пандемія. Коли цей матеріал готувала до друку, «УК» отримав повідомлення від пресслужби ПАРЄ, що президент асамблеї був змушений перервати свій візит до Москви, оскільки з’ясувалося, що співрозмовник Ріка Дамса, з яким він мав переговори вранці, отримав позитивний тест на коронавірус. Тому президент, згідно з медичними протоколами, перервав візит і вилетів назад у Страсбург. Але пообіцяв повернутися в Москву.

У грудні.