Були часи, коли спілкування Президента з журналістами провідних вітчизняних телеканалів ставало ледь не традиційним. Він підбивав підсумки тижня, що минає, давав характеристики тим чи іншим резонансним подіям, приміряв їх до українських реалій.
Щоправда, впродовж останнього часу ми вже відвикли від такої форми спілкування глави держави з пресою. Втім, нині на світ насунулося стільки проблем, що складно навіть усвідомити. Вперше від закінчення холодної війни планета завмерла на порозі глобальної воєнної кризи. Тугий вузол суперечностей, зав’язаний із проблем у Сирії та в Україні, змусив главу держави відкрити завісу над деякими аспектами світового буття, які мають безпосередній вплив на наше сьогодення.
Ще під час ХІХ безпекового форуму Президент поставив під сумнів збереження в повному обсязі так званого «Великого договору» з РФ. Нині з’явилися юридичні підстави для призупинення його окремих статей — завдяки визнанню в національних і міжнародних правових документах терміна «російська агресія проти України».
Чому цього не зробили раніше? В 2014—2016 роках загальновизнаного терміна «російська агресія» в міжнародних документах не було, аргументував Петро Порошенко: «Усі сором’язливо казали: друзі — це конфлікт на сході України, громадянська війна чи щось інше». Хоча неформально розуміли, що йдеться про гібридну війну РФ не лише проти України, й усього цивілізованого світу.
Лише у 2017—2018 роках в українське законодавство і в міжнародні документи, насамперед після ухвалення закону про реінтеграцію Донбасу, увійшов офіційний термін «російська агресія». Через це Україна має право призупинити норми про стратегічне партнерство, військову й військово-технічну співпрацю та багато інших, які не відповідають нашим національним інтересам. А ось норми про суверенітет, територіальну цілісність і незалежність України, про міжнародно визнані кордони, які зафіксовані в цьому договорі, працюють на Україну. І працюватимуть далі. Найближчим часом Президент запропонує це Верховній Раді. Так само, як і припинити перебування України в статутних органах СНД.
Стратегічний вектор кардинально змінив напрям
Нині Україна намагається усіма силами протидіяти проекту «Північний потік-2», переконуючи західних партнерів у його політичному підтексті. «Будівництво «Північного потоку-2» — викидання на вітер двадцяти мільярдів доларів — абсолютно економічно беззмістовне. І це я кажу лідерам Європейського Союзу: ви просто робите газ, який купуватимете, дорожчим, а свою економіку — неконкурентоздатною. Ви дієте в даному випадку аж ніяк не тільки в інтересах України. Ви дієте в інтересах єдності ЄС і конкурентоздатності ЄС. І мій голос, так само, як і голос України, дуже добре почутий», — запевнив Петро Порошенко.
Наша ГТС здатна прокачувати не 70, 80, 90 чи навіть 94—97 мільярдів кубічних метрів газу, як, скажімо, торік. Вона має потужність 150 мільярдів кубометрів, повідомляє департамент прес-служби АП. «І Росія не обійдеться без української газотранспортної системи, в будь-якому разі. Після 2019 року, зокрема», — переконаний Президент.
Попри сумніви європейських лідерів і навіть їхню незрозумілу нам прихильність до цього проекту, всі вони, від кого залежить майбутнє «Потоку», погоджуються в одному: він не має права на життя буз урахування інтересів України. На цьому, зокрема, зійшлися і Канцлер Німеччини Ангела Меркель, і данський Прем’єр Ларс Лекке Расмуссен.
«Послухайте, коли це було, щоб більшість європейських країн у своїх переговорах із внутрішніх рішень щодо енергетичної безпеки ЄС щоразу наголошували на необхідності врахування інтересів України?» — слушно запитав Президент. Він переконаний, що це стало результатом підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, здійснених Україною реформ, які визнані ЄС і є фактично фундаментом для розширення напрямів співпраці в так зване «Східне партнерство +».
Крім того, всі газові угоди РФ з усіма країнами ЄС мають застереження про Стокгольмський арбітраж, рішення якого в Кремлі так і не виконують.
«Україна сьогодні є абсолютним важливим гравцем на світовій політичній карті», — зробив втішний висновок глава держави, перейшовши до необхідності консолідації політики міжнародних санкцій, спричинених агресивною поведінкою РФ у світі.
Головна мета має полягати у глобальності, скоординованості, навіть «ювелірності» таких дій. Лише в такому разі вони будуть ефективними. Ще кілька років тому уявити це було неможливо. А лякали, мовляв, «Дональд Трамп за спиною України домовиться з Путіним, а Україна залишиться на узбіччі. Де зараз ці критикани, так звані експерти, які безперервно з екранів українського телебачення розповсюджували цю так звану зраду?» — риторично запитав Петро Порошенко.
На користь цього слугує й згода вже понад сорока країн узяти участь у миротворчій місії на окупованій Росією частині українського Донбасу. До цього переліку належать, приміром, Канада, інші країни «Великої сімки», Австрія, Швеція, Фінляндія.
Ще донедавна світ і слухати не хотів про миротворців, аргументуючи великими витратами на забезпечення роботи місії та нібито відсутністю бажання допомогти нашій державі у встановленні миру і поверненні під український суверенітет захоплених росіянами земель.
«На сьогодні уже створюється атмосфера, що миротворці потрібні, без миротворців не можна. І ти не можеш, шановний пане Путін, або не шановний, пояснити світу, а чому ж ти проти. Значить, це на тобі лежить відповідальність щодо щоденного поранення та вбивств українських військових і українських цивільних, на тобі особисто лежить відповідальність щодо розгортання війни і агресії проти нашої держави», — влучно розставив акценти Петро Порошенко.
Україна готова негайно винести це питання на голосування Радбезу, щойно Росія прийме позицію всього світу. І багато членів Ради безпеки готові підтримати узгоджений проект. До цього Україна звернулася до Генерального секретаря ООН Антоніу Гуттеріша з проханням спрямувати на схід України спеціальну оціночну місію, яка встановить необхідну чисельність миротворчої місії, терміни її розгортання, попередні умови і вартість.
«Урядового кур’єра»
Ми в Google+