Навряд чи людство дізнається, коли саме і хто першим щось у когось украв. Можливо, це був самотній далекий пращур, який спокусився шматком м’яса сусіднього племені. А може, першою краденою річчю була шкура — холод, як і голод, не зважає ні на що і ні на кого. Варіантів — не десяток і не два, а значно більше. Бо так уже влаштована певна частина homo sapiens, що за можливості намагається поцупити якусь річ, аби не утруднювати себе зайвою працею.

Нині крадіжки стали своєрідною соціальною епідемією. Цуплять усе підряд і дрібні кишенькові злодюжки, і представники великих організованих промислів. До останніх належить доволі новий вид злочинів — нафтовий, який останнім часом дуже поширений на Сумщині. Саме тут видобувається половина вітчизняного чорного золота, що має виняткове стратегічне значення для національної економіки.

От і вирішили професіонали швидкої наживи (любителям це не під силу) поставити новоявлений бізнес на широку ногу. Бо чи гоже тинятися біля нафтопроводу з якоюсь каністрою чи відром, щоб націдити десяток-другий літрів рідини? Якщо вже ризикувати, то ризикувати…

Як повідомила прес-служба Головного управління Національної поліції  області, масштаби нафтових крадіжок настільки зросли, що недавно довелося організовувати оперативне  виїзне засідання правоохоронців краю, зокрема за участі органів прокуратури. Мета — виробити спільний алгоритм дій, аби поставити заслін нафтовим крадіям, які не на жарт розперезалися.

Небезпечним промислом займаються не якісь одинаки чи пара-трійка хлопців, які вирішили підзаробити, а організовані групи зловмисників, які мають спеціальний транспорт, системи радіозв’язку, чітку координованість дій. Роблячи такі собі урізування у нафтопроводи, вони крадуть сотні тонн нафти, водночас створюючи аварійні ситуації на ділянках видобутку. У рейси ділки вирушають не тільки вночі, а й посеред білого дня, намагаючись  професійно замітати сліди. Щоправда, це вдається не завжди.

Якщо впродовж 2012—2014 років правоохоронці відкрили 98 кримінальних проваджень (крадіжки та пошкодження нафтопроводів), то лише минулого — 44. Тобто кількість охочих поживитися дармовими корисними копалинами зростає.

Резонно припустити, що на гарячому попалися не всі крадії — хіба приставиш охоронців до труб, які тягнуться десятками і сотнями кілометрів? Але так само є всі підстави вважати, що покарання за такі злочини навряд чи відповідає рівню завданої шкоди і збитків. Якби карали, як мовиться, на повну котушку, то навряд чи правопорушники наважилися б повертатися до злочинного ремесла. Отже, шкурка вичинки таки варта.

Як наголошують правоохоронці, за нинішніх умов ця проблема потребує нестандартних підходів та методів боротьби. Вирішено створити спільні мобільні групи із працівників охоронних структур компанії «Укрнафта» та поліції, посилити перевірку супроводжувальних документів автотранспорту, що перевозить нафтопродукти, збільшити кількість розвідувально-пошукових заходів на території місць ймовірних урізувань у трубопроводи тощо.

Проте, як говорив відомий кіногерой, злодій мусить сидіти у в’язниці. Рівно стільки, на скільки «тягне» злочин. Тоді значно поменшає охочих вирушати у небезпечні нафтові рейси.