Щороку вищі навчальні заклади випускають понад 500 тисяч фахівців. Працевлаштовуються далеко не всі. Тому, за даними Держслужби статистики, рівень безробіття серед молоді вищий, ніж у середньому по країні. Одна з причин такої ситуації — роботодавців не влаштовує підготовка випускників вишів. А студенти в свою чергу, не відчувши реального виробництва, не розуміють, що їх там чекає. Останніми роками проблема загострюється. Техніка і технології стрімко розвиваються. Матеріально-технічна база ВНЗ старіє і не поповнюється. Ніде правди діти: від вимог сьогодення відстає й частина педагогів. Самотужки галузевому міністерству з цією проблемою не впоратися.
Життя змусило підставляти плече
Власне, хто краще за роботодавців знає, які фахівці їм потрібні? На жаль, за даними Київського міжнародного інституту соціології, з вишами співпрацюють лише близько 34% вітчизняних компаній. Більшість з них великі.
Ось як вони характеризують ситуацію: «Дуже складно зробити щось спільно з університетами. Є багато бюрократичних зволікань, небажання викладачів щось змінювати. Тобто компаніям простіше зорганізувати на своїй базі тренінгові центри, ніж щось у партнерстві з вишами».
Експерти теж пояснюють недостатню відкритість вишів саме бюрократією, небажанням адміністрації брати на себе додаткове навантаження. Також роботодавці вказували на безініціативність ВНЗ.
«Вони особливо не зацікавлені в подальшій долі своїх випускників, немає відповідальності за їхнє працевлаштування. Тобто дуже великий розрив між реальністю і теоретичними програмами», — такі непоодинокі висловлювання працедавців.
Частина роботодавців не задоволена й вимогою окремих ВНЗ сплачувати за ті чи ті види співпраці, скажімо, проведення в стінах навчального закладу семінарів чи презентацій компанії. Натомість вони вважають ці заходи важливішими для самого ВНЗ і його студентів, аніж для компанії.
Відкритішими є переважно регіональні ВНЗ. Серед київських закладів активніше ідуть на контакт найпопулярніші і деякі приватні. Ситуація, на думку роботодавців, ускладнюється тим, що часто саме державні ВНЗ надають студентам кращу освіту порівняно з приватними і є більш привабливими для компаній-працедавців. Водночас вони найбільш неповороткі й забюрократизовані.
Щоб привабити роботодавців до співпраці, кажуть експерти, ВНЗ мають зробити її вигідною для бізнесу. Зокрема стабілізувати партнерські відносини, а держава — гарантувати, що витрати компанії з часом окупляться. Якщо фінансувати ВНЗ буде вигідніше, ніж підтримувати власну систему навчання молодих фахівців на виробництві, роботодавців зацікавлять подібні зміни.
Експерти запропонували два кроки, які сприятимуть розширенню співпраці з ВНЗ. З боку держави вони очікують спрощення процедур для внесення можливих змін у навчальні плани та гарантування відпрацювання випускниками в компанії, яка фінансувала їхнє навчання.
Інший шлях, який уже використовують як приватні, так і деякі державні навчальні заклади, — факультативні заняття від компаній-роботодавців.
Орієнтир, що об’єднує
Оптимальний шлях розв’язання проблеми запропонувала компанія СКМ. Міністр освіти і науки Дмитро Табачник назвав його прикладом реальної співпраці роботодавців з навчальними закладами. Про що йдеться?
Кілька років тому СКМ у межах програми «Сучасна освіта» ініціювала проект з розроблення сучасних професійних стандартів — паспортів професій. Серед його партнерів — Британська рада, Міносвіти, Конфедерація роботодавців.
Паспорти професій дають змогу усунути наявний нині дисбаланс на ринку праці між попитом і пропозицією фахівців. У них чітко прописано, що повинен знати і вміти фахівець, аби роботодавця задовольнили його знання і вміння, а в самого фахівця при цьому була гідна зарплата й можливості для кар’єрного зростання.
Протягом 2011—2012 років профстандарти розробили для восьми спеціальностей у трьох галузях — металургія, енергетика і журналістика. На підставі цих паспортів професій Міносвіти формує нові освітні стандарти, які стануть основою для навчальних програм у 14 пілотних вишах. За новими програмами студенти вже навчаються, а викладачі проходять стажування на підприємствах.
— Ми не втручаємося в педагогіку, — підкреслила представник СКМ Наталія Ємченко, — ми ставимо галузеві вимоги, яким має відповідати випускник, і допомагаємо його підготувати.
Реалізація цього проекту, впевнений директор департаменту вищої освіти галузевого міністерства Юрій Коровайченко, дає відповідь на запитання, як співпрацювати роботодавцям і освіті. Роботу лише розпочато. В Україні сотні спеціальностей. У міністерстві заплановано перебудову ідеології стандартів освіти. Вищі навчальні заклади повинні мати більше автономії, а зв’язки з виробництвом мають бути визначальними.
Шліть резюме, звертайтесь до знайомих
На початок 2013 року постійну роботу мали 76% випускників, ще 7% мали досвід роботи, проте на час опитування не працювали. Близько 17% випускників ніколи не мали постійної роботи тривалістю понад 6 місяців.
Найшвидше знаходять роботу випускники інженерно-технічних спеціальностей і фахівці з інформаційних технологій. Серед тих, хто навчався за інженерно-технічними спеціальностями, через два тижні після випуску роботу мали 45% (17% почали працювати до випуску, а 28% влаштувалися на роботу через 1-2 тижні після отримання диплома). Серед фахівців з інформаційних технологій через два тижні після випуску працювали 44% — причому айтішники частіше, ніж представники інших досліджуваних спеціальностей, починають працювати ще до отримання диплома (роботу до випуску мали 25%), а ще 19% знаходять перше робоче місце через один-два тижні після завершення навчання.
Найпопулярнішими способами пошуку роботи серед випускників є звернення до знайомих (цей метод пошуку роботи використовували 46% випускників) і перегляд вакансій в Інтернеті або газетах (35%). Лише 7% випускників під час пошуків роботи зверталися до Державної служби зайнятості, стільки само — до роботодавців або відвідували ярмарки кар’єри.
Більшість (79%) роботодавців стверджують, що вони позитивно або радше позитивно ставляться до прийому на роботу випускників, які нещодавно закінчили виш. Проте випускники так не вважають: на думку половини випускників, роботодавці ставляться до молодих претендентів скоріше негативно або негативно, і лише 42% вважають, що роботодавці схильні позитивно сприймати нещодавніх випускників вишів.
Уявлення випускників і роботодавців щодо основних причин, чому випускникам вишів без досвіду роботи складно знайти своє перше робоче місце, значно відрізняються. Більшість випускників (70%) упевнені, що роботодавці відмовляють їм через брак досвіду роботи за спеціальністю. Натомість роботодавці завважують, що бар’єрами для прийому молодих фахівців найчастіше стають низький рівень практичної підготовки (59%), завищені вимоги до зарплати і неадекватні кар’єрні очікування (40%), і лише після цього іде досвід роботи (37%).
За оцінками роботодавців, нинішні випускники мають завищені очікування щодо багатьох параметрів майбутнього працевлаштування. На думку 72% представників компаній-роботодавців, які у своїй діяльності стикалися з випускниками українських вишів останніх п’яти років, нині вони мають завищені очікування щодо зарплати, 53% — завищені уявлення про свої здібності, 51% — завищені кар’єрні очікування, 31% — завищені очікування, що стосуються умов праці.
Найбільшу довіру серед роботодавців мають випускники Національного університету «Київський політехнічний інститут» та Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За словами опитаних роботодавців, випускників КПІ погоджуються брати на роботу навіть без досвіду 15% усіх українських компаній, випускників університету імені Шевченка — 12% компаній.
ВАЖЛИВО
Критерії оцінки випускника
Професійний стандарт являє собою опис вимог роботодавця до певної професії і містить перелік знань, умінь і навичок, якими має володіти фахівець для виконання своїх посадових обов’язків. Цей документ є незамінною складовою для налагодження взаємодії між роботодавцями й системою освіти. Саме в професійному стандарті встановлюються критерії якості підготовки кадрів. Тоді студенти отримують чітке розуміння того, якими навичками, знаннями і вміннями вони мають володіти, щоб отримати бажану роботу, система освіти — в якому напрямку навчати студентів, а роботодавець отримує добре підготованих фахівців.
Що впливає на рішення щодо прийому на роботу?
Знання, навички та вміння випускника (це дуже впливає на рішення щодо прийому на роботу, на думку 78% випускників і 73% роботодавців), а також особистісні якості випускника (дуже важливим це назвали 69% роботодавців і 68% випускників).
Особистісні якості: самостійність, відповідальність, ініціативність, здатність до ефективної комунікації, роботи в команді, вмотивованість працювати саме в цій компанії.
Кандидат має вміти швидко навчатися, схоплювати нову інформацію. Важливі знання рідної й іноземних мов, грамотність претендента.
Ми в Google+