Комунальні тарифи — тема, яка останні кілька років викликає в українців тільки злість і обурення. Адже зростають вони навіть не на відсотки, а в рази. І чи не щомісяця. З останніх — подорожчання холодної води в Києві до понад 15 гривень за кубометр.

Та це був не останній у минулому місяці комунальний привід для емоцій. Як з’ясувалося, 6 червня 2017 року 238 депутатів ВР ухвалили законопроект № 4901 «Про комерційний облік комунальних послуг». Нині його вже передали на підпис Президентові. І якщо він підпише, нові правила оплати за воду і тепло впровадять у нашій країні з 1 жовтня 2018 року. Закон передбачає обов’язкове оснащення лічильниками тепла і води всіх будівель, приєднаних до зовнішніх теплових мереж, а також мереж гарячого і холодного водопостачання, тобто багатоповерхівок. Встановити їх мають оператори зовнішніх мереж до 1 жовтня 2018 року в житлових будинках або до 1 жовтня 2017-го — в нежитлових. Автори законопроекту наголошують, що розробили його відповідно Угоди про асоціацію Україна — ЄС і положень Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», отже він не може бути поганим. Вони також переконані, що «ухвалення цього проекту закону необхідне для забезпечення раціонального використання водних, паливно-енергетичних ресурсів, а також для забезпечення захисту прав споживачів у сфері комунальних послуг шляхом запровадження обов’язкового комерційного та розподільчого обліку теплової енергії, гарячої та питної води», про що йдеться у пояснювальній записці.

У поясненні наголошено, що нині в Україні засобами обліку споживання води обладнано близько 77% абонентів (квартирні лічильники), а показник забезпеченості комерційним обліком багатоквартирних будинків ще менший і становить 22% (загальнобудинкові лічильники). Отже, на їхнє переконання, у нас ще чимало будинків, де й досі немає ніяких лічильників. А це начебто заважає людям ефективно економити водну й теплові ресурси. Натомість, ідеться в документі, якщо обладнати всі багатоповерхівки високоточними загальнобудинковими засобами обліку, це начебто має спричинити не бачену досі економію і тепла, і води.

Та навряд чи більшість звичайних українців погодяться з цим твердженням. Адже з огляду на сучасні надвисокі ціни на компослуги дуже багато людей не чекали, доки встановлять загальнобудинкові засоби обліку, а вже давно обладнали ними власні квартири. У нових будинках такі лічильники передбачено у проектній документації. Мешканці ж старих споруд, зрозумівши, що це насправді дуже економно, там, де це можливо технічно, замовляли і встановлювали ці засоби обліку власним часом чималим (6—25 тисяч гривень за лічильник) коштом. Адже сподівалися, що за новими надвисокими тарифами таке капіталовкладення дуже швидко окупиться.

Загальнобудинковий прилад обліку, як відомо, рахує все тепло і воду, які заходять у споруду. І не тільки те, що споживають люди в конкретних квартирах, а й те, скажімо, тепло, яким опалюють сходи та сходові майданчики, а також подекуди комірчини. І ту воду, яка може годинами витікати з пошкодженої труби, якщо в будинку аварія. Нині надавачам послуг немає на кого перекласти ці втрати. Ухвалять закон — заплатимо ми з вами, розподілять між квартирами. А ще, наприклад, якщо на горищі чи в підвалі вашого дому нелегально розміститься якась фірма, що користуватиметься водою чи теплом, але офіційно не зареєструється, за її споживання води і тепла також змушені будуть платити офіційно зареєстровані мешканці будинку. Також для споживачів абсолютно втратить сенс економія. Схема «споживай менше, то й платитимеш менше» стане неактуальною. Адже хоч би які дані показували ваші квартирні лічильники, постачальники води і тепла змусять заплатити значно більше за всі наведені вище витрати. І ні вплинути, ні якось регулювати цей процес мешканці не зможуть.

А ще після ухвалення цього закону ті ж таки постачальники послуг стануть абсолютно не зацікавленими у ремонті й модернізації обладнання, яким тепло і вода подаються до наших осель. Адже, наприклад, прорвало десь трубу, тече — то і нехай тече. Бо вже буде відомо, хто саме заплатить за все, що витече за час аварії.

І ще й про правовий казус. Адже з липня 2014 року в Україні чинний закон № 1198, за яким усі постачальники комунальних послуг зобов’язані укласти прямі договори зі споживачами (так званий поквартирний облік). Тобто плату споживачеві нараховують за показаннями квартирного лічильника або нормативного споживання. Саме тому фахівці водоканалів і комуненерго повсякчас через ЗМІ й інтернет запрошують людей приходити до них й укладати ці прямі договори. Їхні фахівці останнім часом започаткували практику мобільних пересувних пунктів, що курсують з двору в двір. Тож на сьогодні таких прямих договорів вже укладено понад сотні тисяч. Якщо ж змушені будемо платити за загальнобудинковими лічильниками, логічно виникає запитання: кому і навіщо будуть потрібні ці договори? Отже, якщо проаналізувати сказане, складається враження, що ті депутати, які подавали проект на голосування до ВР, або зовсім не розібралися в суті питання й наслідках, або навпаки, розібралися занадто добре і лобіюють чиїсь інтереси. А звичайному українцеві буде тільки набагато гірше, адже він отримає болючий удар по власному гаманцю.

Але ж, як кажуть, маємо те, що маємо: голосування у ВР вже відбулося. Тож нині залишається єдина надія — на Президента. Що — перед тим, як прийняти остаточне рішення в цьому питанні, — уважно ознайомиться зі змістом закону, осмислить справжні причини й наслідки. І зробить вибір на користь звичайних людей.