Конкурс «Коронація слова» святкує 20-річчя. Його організатори, зокрема Міжнародний благодійний фонд «Мистецька скарбниця» популяризують не тільки сучасне українське слово, а й мистецькі колективи. Головна мета — підтримати новітню українську культуру, шукати нові імена, видавати найкращі романи, стимулювати й підтримувати сучасний літературний процес, кіно й театр. Це сприяє наповненню українського ринку конкурентоспроможними творами.

Фахівці вважають, що вони зробили для розповсюдження нашої книжки і підтримки літераторів більше, ніж державні інституції. І навіть Пауло Коельйо позаздрив Україні, яка має такий безпрецедентний конкурс.

Розмова з однією з організаторів «Коронації», головою правління Міжнародного благодійного фонду «Мистецька скарбниця» Тетяною Логуш відбулася віртуально. Такий стан нинішнього світу з його викликами і технологіями, пов’язаними з популяризацією книжки.

— Які головні здобутки вашого мультимедійного конкурсу в цифрах та суспільно значущих фактах?

— Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» — найпрестижніший український конкурс, який у царині романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей відкрив понад тисячу нових імен та вивів українську книжку на новий рівень. Більшість письменників, які активно пишуть в Україні, відзначено конкурсом. За кіносценаріями лауреатів та дипломантів створено більш як 50 фільмів та майже 80 театральних п’єс, які увійшли в репертуар театрів в Україні й за кордоном.

Загалом на розгляд експертів та журі «Коронації слова» надійшло понад 80 тисяч рукописів, серед більш як 900 романів із сукупним накладом 25 мільйонів примірників. Це рекорд, який набагато перевищує всі інші проєкти в культурі.

«Коронація слова» — це ще й популяризація читання. Адже щороку зменшується читання книжок в Україні, а конкурс заохочує до читання. Конкурс відкрив величезну різноманітність жанрів, яких в Україні раніше не було, і завоював увагу видавців, що теж беруть участь у доборі переможців як члени експертних груп і журі.

Нині більш як половина романів у книгарнях — це твори переможців «Коронації слова». Є величезний потенціал для кількаразового збільшення накладу в майбутньому.

Проєкт сприяє міжкультурному діалогу та інтернаціоналізації української культури й забезпечує всебічний розвиток української мови, позитивно впливає на зміни соціокультурного простору.

Академік Микола Жулинський, директор Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України, зазначив, що «Коронація слова» створила третю хвилю в історії української літератури після розстріляного відродження 1920—1930-х і шістдесятників 1960-х років.

Наш мультимистецький проєкт виконує надважливу соціально відповідальну місію для України: розвиває літературу, кіно, телебачення, театр і пісню для дорослих і дітей, залучає аудиторію з усіх регіонів країни та зарубіжжя. «Коронація слова» призначена не для виданих книжок, а для не виданих раніше рукописів.

Здобутки проєкту за 20 років вражають. Це бачимо, гортаючи товстелезну Енциклопедію «Коронації слова». Для багатьох українських авторів «Коронація» була і залишається стартом. І це надзвичайно проникливо відчувається у флешмобі Оксамитки Блажевської «Моя перша Коронація». Завдяки йому маємо нагоду щотижня бачитися на онлайн-зустрічах з нашими переможцями, членами журі та видавцями.

— Який роман, пісня, дитячий твір, п’єса і фільм за сценарієм, що їх відзначено на конкурсі, стали для вас особистим відкриттям?

— Майже всі твори улюблені. Це як пальці на руці: всі рідні й за всіх болить. «Коронація слова» — проєкт усього нашого життя, найпрестижніший, найтриваліший проєкт в Україні, «унікальний, єдиний у світі масштабний конкурс рукописів, якому немає аналогів», за словами Пауло Коельйо.

Нині статуетка «Коронації слова» — символ престижу і професійного письменницького визнання, а сам конкурс називають літературним «Оскаром». У шкільних підручниках вміщено найкращі твори авторів — переможців конкурсу. Багато тем гостро соціальних, актуальних, у них цінності та моральні основи, необхідні для виховання молоді: Голодомор, розстріляне відродження, Революція гідності, АТО, заробітчанство. Це літопис сьогодення для майбутніх поколінь.

— Які естетичні й технологічні форми ви впровадили у проведення конкурсу?

— У фотоальбомі майже кожного українського письменника, видавця й літературного критика нині є фото з червоної доріжки. На самому початку ми вирішили, що церемонія нагородження має відбуватись урочисто, святково, так, щоб спогад про свято літератури яскраво закарбовувався в пам’яті. Створилася міцна згуртована коронаційна спільнота, яка, як одне ціле, пульсує, перегукується, радиться, плаче і тішиться.

Фактично для автора-початківця диплом лауреата конкурсу стає перепусткою у світ видавців, і вони жартують, що перемогти в «Коронації слова» — це як успішно скласти іспити у престижний університет. А далі все залежить лише від тебе.

Конкурс відбувається по-справжньому неупереджено і справедливо. Рукописи автори надсилають під псевдонімами, їхні імена невідомі до моменту оголошення підсумків, так само, як і члени журі не знають про роботу одне одного до проведення підсумкової очної сесії.

— Як у подальшому розвиватиметься конкурс і які зміни плануєте?

— Проєкт постійно живе і розвивається. Він став мультимистецьким, оскільки відбувається розгалуження та синергія між номінаціями. Додаються нові: «Молода КороНація», «Дитяча Коронація» та нові проєкти «Молодий кінематограф», «Фестиваль п’єс». Розвивається проєкт «Коронація-екранізація», адже за кіносценаріями та романами лауреатів і дипломантів «Коронації слова» створено загальновідомі фільми «Іван Сила», «Поводир», «Століття Якова», «Гніздо горлиці», «Червоний», «Будинок «Слово», «Вулкан», «Екс», «Штангіст» та інші. Готуємо антологію найкращих творів «Коронації слова», наукові дослідження, монографії, дисертації, літературно-наукові праці як багаторічні рутинні роботи на основі коронаційних творів.

Переможцями «Коронації слова» цього року стали автори із семи країн. Це правда, що нашого цвіту по всьому світу. Промовисте слово має неабияку силу, тож нехай це буде сила єднання не тільки українців в Україні, а й усіх талановитих українців за кордоном. Твори значної кількості лауреатів «Коронації слова» нині перекладено багатьма мовами.

— Чи внесено зміни у вимоги та підсумки «Коронації 2020—2021» з огляду на коронавірус?

— З огляду на пандемію, яка змінює наше життя та спонукає переосмислювати цінності, міжнародний літературний конкурс «Коронація слова», долаючи виклики, змінив плани. Засідання журі та оголошення переможців-2020 відбувалися в режимі онлайн і без червоної доріжки, телебачення, вечірнього дрескоду, бенкетних столів, шампанського, обіймів та рукостискань. Але попри все, найголовніше завдання — відзначення переможців цьогорічного літературного змагання — «Коронація» виконала. Це важливо, оскільки рукописи-переможці традиційно передають українським видавцям, і в такий спосіб українська новітня література щороку збагачується десятками нових імен та творів.

Сучасний український книжковий ринок складно уявити без книжок авторства переможців «Коронації слова». З наступного року плануємо повернутися до традиційного повномасштабного свята, добре знайомого кільком поколінням шанувальників літератури.

— Що у вашій діяльності потребує співпраці з державними інституціями?

— Спільно з Київською міською державною адміністрацією 2017 року заснували спецвідзнаку «Як тебе не любити». Так популяризуємо найкраще місто у світі й надаємо змогу всім охочим висловити любов і шану до столиці.

Разом з Київським палацом дітей та юнацтва проводимо фестиваль «Дитяча КороНація», спонукаючи дітей не тільки читати, а й випробовувати свої сили у написанні творів.

Ми багаторічні партнери з Київським університетом імені Бориса Грінченка в організації багатьох проєктів, співорганізатори «Молодої Коронації слова».

Проводимо конкурс буктрейлерів з «Бук Фест» на основі книжок «Коронації слова» від Інституту журналістики університету імені Бориса Грінченка.

Триває багаторічне партнерство з Держкіно у спільній справі на благо і процвітання української кіноіндустрії. Хочу привітати всіх причетних до виготовлення кіно та любителів із Днем українського кіно.

Українському культурному фонду щиро дякую за допомогу у фінансуванні першої енциклопедії із сучасними письменниками новітньої української літератури.

— Які тенденції можете відзначити у ставленні до літератури і книжки в Україні та світі у зв’язку з новим режимом життя і як долаєте виклики?

— Відчутно і доведено, що нині значно більше читають. Одна з причин — багатожанровість: кожному на будь-який смак — дорослому й дитині різноманітність та якість. Ситуація з популяризацією української книжки як ідея виникла в нас давно. За словами Юрія Логуша, частково з особистої потреби читати літературу українською.

«У США давно існує багатожанрова сучасна художня американська література, а в нас ми переважно мали справу з класикою української літератури, нові імена рідко коли чули». Головною мрією було відродити сучасну багатожанрову літературу, бо держава без літератури (а також кіно, театру, пісні) швидко втрачає й рідну мову, і себе. Найголовнішої мети досягнуто: на місце закатованих українських письменників розстріляного відродження ми вписали в сучасність та історію близько тисячі нових авторів, створили нове відродження нашої літератури.

Ідея спрацювала блискуче і працює й досі. Як результат, у біографіях майже всіх сучасних українських письменників, чиї книжки нині активно видають, купують й читають, зазначено: «Лауреат «Коронації слова». Тож багато літературних імен нині в Україні більше не потребують спеціальної реклами.

— Яку книжку, що може вплинути на траєкторію життя, можете порекомендувати молодим читачам?

— Книжка була і є великим пієтетом для мене. Багато читала завжди. Бібліотекарі жартували, що не встигають доклеювати вкладки в абонемент. Запах книжок просто дурманив. Здається, досі відчуваю його. З дитинства чомусь запам’яталася книжечка «Гуси-лебеді». Вона досі щемить спогадом у пам’яті — із заліпленим корінцем, з дівчинкою із сіткою з кропиви на обкладинці.

Із дорослішанням стало багато улюблених книжечок. Дуже любила й досі можу перечитувати завдяки неймовірно соковитій мові захопливі твори Павла Загребельного, вразили книжки «Граф Монте Крісто» Александра Дюма, «Овід» Е.Л. Войнича та багато інших. Рекомендую читати книжки на історичну тематику. Цікавенно, інформативно, дуже потрібно у житті, оскільки завжди пригодяться ці знання, щоб обстоювати достовірні історичні факти про Україну проти безпідставних фейків деяких співрозмовників.

Очікую з великою охотою прочитати цьогорічні твори. Члени журі із захопленням обговорювали твори переможців 1-ї, 2-ї і 3-ї премій: «Оля» Ольги Саліпи про Ольгу Кобилянську в нестандартному стилі, «Живі. Всупереч» Ірини Мельниченко і Вадима Геращенка — сімейна сага про важкі для України роки репресій та Голодомору, в основі якої лежать реальні події сім’ї автора з Одеси, «Руїна» Василя Краса — історично-пригодницький роман про героїчну боротьбу українського народу в ХVІІ сторіччі.

Георгій-Григорій ПИЛИПЕНКО
для «Урядового кур’єра»

Благодійниця та громадська діячка, голова правління благодійного фонду «Мистецька скарбниця» Тетяна ЛОГУШ. Фото з сайту wikimedia.org

ДОСЬЄ «УК»

Тетяна Логуш.  Народилася в місті Чернівці. За освітою медик-економіст. Українська благодійниця і громадська діячка.

Лауреат Всеукраїнської премії «Жінка третього тисячоліття» в номінації «Рейтинг» 2010 року.

Голова правління благодійного фонду «Мистецька скарбниця», заснованого 2006-го.

Серед культурно-мистецьких проєктів: Міжнародний літературний конкурс «Коронація слова» з 2000 року, «Літературний бал» в Київській мерії — 2003, бали-маскаради «Карнавалія» з 2007, в 2012 році заснувала відзнаку «Золоті письменники України».

Має двох синів і двох онучок. В її культурно-мистецьких проєктах діяльну участь бере чоловік Юрій Логуш (Джордж Кристофер Логуш) науковець-економіст, топменеджер, громадський діяч, меценат соціальних і культурних ініціатив.