Працівники культури й аматори роблять вагомий внесок  у відродження української національної культури, розвиток народної творчості, проводять активну культурно просвітницьку діяльність в усіх куточках нашої країни. Саме повсякденна їхня праця створює умови для збереження традицій українського народу і національні духовні надбання. Про те, як відбувалося святкування в Холмківській сільській раді, що на Ужгородщині, розповідає кореспондент «Урядового кур’єра».

Святкове дійство влаштували в Сторожницькому будинку культури. На початку концерту, яке назвали «Іскри творчості запалюють серця», ведуча Іванна Желізняк оголосила хвилину мовчання за загиблими нашими захисниками. Зі святом колег і гостей привітали голова Холмківської сільської ради Тетяна Вачиля та начальник Леся Дубенко, директор обласного центру культури Закарпатської обласної ради Ганна Дрогальчук.

Під державними стягами на сцену вибігли учасники зразкового хореографічного ансамблю «Наша файта», очолюваного Мирославою Огразанською. Запально вони виконали танець «Трибушанка», який  поставив для сцени Микола Мовнар. Надалі цей колектив ще не раз радував глядачів яскравими хореографічними номерами, вдало перегукуючись із виступами вокалісток — учасниць аматорського народного колективу «Арніка». Ці виступи одразу створили святковий настрій, по-справжньому хвилювали, додавали емоцій і драйву.

Учасниці ансамблю «Арніка» на професійне свято дарували радість усім гостям Сторожницького будинку культури. Фото автора

Починали з коляди

І все-таки основною героїнею свята, як і планували, стала «Арніка». Цей колектив віддавна відомий заглибленням у народну пісню, чим, мабуть, і пояснюється його довгий творчий вік. Народився він ще 2010 року в стінах Ужгородського районного будинку культури. Коли ж районну ланку в культурі ліквідували й колектив міг зависнути між небом і землею, його взяла під крило Холмківська сільська рада, що на Ужгородщині. Тут він продовжує успішно розвиватися, про що свідчить і концерт, яким підтвердив своє звання народного аматорського колективу. Уперше, до речі, «Арніку» було удостоєно цього звання ще 2016-го.

Створена як колядницька група, «Арніка» швидко ствердила себе як цікавий ансамбль із багатим репертуаром, у якому більшість — пісні народів Закарпаття, а саме стародавні русинські, словацькі, угорські. У його складі — обдаровані музиканти (майже всі мають музичну освіту), молоді душею і готові до творчих експериментів. Активно досліджуючи закарпатський фольклор, вносять у репертуар нові твори. Скільки разів виїжджали на фестивалі та концерти до Словаччини, Чехії, Угорщини, Польщі, Білорусі, Сербії — вже важко й пригадати. Нині колектив працює у клубі села Тарнівці.

Потрібно було бачити, як горять очі глядачів у залі та як голосно з артистками аудиторія виспівує коломийки або народні пісні, відомі багатьом із дитинства. А ще — як уміло підтримує атмосферу фольклорного свята, супроводжуючи спів грою на баяні, концертмейстер Микола Бойко. Немов лицар музики, заклав за криси свого капелюха перо фазана та підтанцьовував із загадковою усмішкою на обличчі.

Вікторія Балог знаходить короткий шлях до сердець слухачів, виконуючи пісні з «дідівської скрині»

Професія, вимріяна змалку

Цілком заслужені вітання і під час концерту, і опісля лунали на адресу художньої керівниці «Арніки» Вікторії Балог. Розповідала, що професія музиканта і робота в культурі — усе це йде від батьків. Тато Павло Личко був керівником духового оркестру, очолював будинок культури у Сваляві. Мама теж дуже любила музику: разом із чоловіком вона співала в міському хорі.

І керівниця «Арніки» з дитинства мріяла займатися музикою. Пройшла всіма сходинками професійної освіти: від музичної школи до фахового училища (нині коледж) в Ужгороді, де отримала диплом про середню спеціальну освіту. Вищу ж як теоретик музики здобула в Мукачівському державному університеті. Разом зі своїм вокальним колективом вона від самого його створення.

Останні кілька років Вікторія Балог опанувала ще одну професію — флориста. Формує букети квітів, які охоче замовляють їй ужгородці. У цій новій для себе справі вона теж знаходить естетичне задоволення і вважає її вдалим доповненням до тієї, яку мала дотепер. І ці обидві грані свого таланту Вікторія втілює в піснях: пише власну музику на слова Лесі Адамової Стецович. Встигала відзняти кілька кліпів, де на чільному місці, звичайно ж, — квіти.

Із підтвердженням звання народного колективу «Арніку» привітали члени атестаційної комісії — директор обласного центру культури Закарпатської обласної ради, заслужена працівниця культури України Ганна Дрогальчук, доцент Академії культури і мистецтв Закарпатської обласної ради, член Національної ліги українських композиторів Валентина Зелінка, викладач хорових дисциплін цього закладу Андрій Тазінгер.

Я поцікавився в голови Холмківської сільської ради Тетяни Вачилі, як вдається підтримувати діяльність аж семи аматорських художніх колективів, а також двох шкіл мистецтв. Ця громада, до слова, охоплює десять сіл.

«У відділі культури аж 56 штатних одиниць, і всіх їх оплачуємо із власного бюджету, — розповідала пані Тетяна. — Це, скажу щиро, вдається непросто. Однак цілком виправдано, адже культура — це те, що робить нас людьми і є основою нашої ідентичності. А діти, які навчаються в школах мистецтв, — це ж наше майбутнє. Тому й надалі допомагатимемо цій царині розвиватися, робитимемо для цього все, що зможемо. Упевнена, що культура в нас розвиватиметься й надалі, її працівники радуватимуть нас своїми талантами».