РОЗВАГИ

Всесвітній день молока столиця святкувала вперше. Вранці — коктейль, удень — розваги, ввечері — феєричне вогняне шоу

Катерина МАЦЕГОРА,
Світлана СКРЯБІНА
(фото),
«Урядовий кур’єр»

Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (ФАП) почала підтримувати давню традицію споживання молока і пропагувати здоровий спосіб життя ще в 2001 році, запровадивши святкування Всесвітнього дня молока. Дату ж приурочила до Міжнародного дня захисту дітей. Протягом цих років, «віддавати шану молоку» почали щонайменше 40 країн.

У кожній з них урочисті масові дійства відбуваються в різний спосіб. Зокрема, Аргентинське об’єднання фермерів представляє свою країну як таку, де молоко й мед ллються рікою. Німеччина справляє свято під гаслом «Швидше, сильніше, розумніше. Все це — завдяки молоку!» А в Норвегії Національна спілка молочних продуктів проводить Інтернет-конкурс на найкращу історію про цей продукт.

2013-го й Україна поповнила список любителів молочного способу життя завдячуючи Всеукраїнському соціальному проекту «Я люблю молоко» та Асоціації виробників молока нашої країни. Девіз жовто-блакитних: «Кожен гарний день починається з молока!»

Накинути кільце на ріг — справа вельми складна

Гумові дійки молока не дають

На Співочому полі велелюдно. Проштовхнутися крізь натовп дітлахів — цього дня мета не з простих. Тут черги тягнуться до кожного виду розваг. Та я, ставши на цю «молочну землю», надії не втрачаю, впадаю в дитинство і вичікую свого часу. Спочатку щоб подоїти корову. Однойменний вказівник проводить за кілька метрів до макета з Рябою. Тож хапаю її за дві з чотирьох гумових дійок й активно намагаюся зцідити водичку. Справа не з легких, мушу сказати, та п’ятирічний Андрійко здається вправнішим.

Сорому не відчуваю, одначе звертаю ліворуч, щоб накинути на роги іншій червоній корівці різнокольорові кільця. Тут знову ж таки зазнаю прикрої поразки. У мішках стрибати вже не наважуюся — просто споглядаю за юрбою дітлахів, які, начепивши маски корів, намагаються якнайшвидше дістатися цілі. Аж раптом чую: «Чух-чух-чух!» Це трирічні «молочні діти» водять паровозик, тримаючись за хвіст корови-мами. А за чотири метри ледь не стаю мішенню для семирічного лучника. Це його вчили перевіряти вправність не гуцули — козаки у синій та червоній вишиванках. Поле тут не мінне, та доносяться із черги образливі інтонаційні ноти хлопців: «Зачекай! Чого ти такий невгамовний! Спокійно! Зараз постріляєш!»

Деруся під круту гору по зеленій траві (даруйте, але вказівник так прокладав шлях гостям фестивалю). Присідаю, аби відхекатись, а над вухом щось нахабно сопе. Це маленький поні влігся на землю під кущем, щоб почухати собі спину. Завдячуючи його власниці Галині Іванівні знайомлюся із Флінтом. Вона ж звертає мою увагу на його сестру Мілу, яка красується з рожевим бантом на голові. «Вона має блакитні очі. Це дуже рідкісне явище», — звертає увагу на дивину працівник племінного заводу «Пісківське». Виявляється, я завітала на міні-ферму, облаштовану заводом з Бахмацького району Чернігівщини. Тут, як кажуть, все за фен-шуєм: для тварин грає музика, і кожна з них сидить у відведеному для неї місці за решіткою. Ось морду висуває, щоб попити водички, коза із сережками, наввипередки за нею біжать її двомісячні дітлахи Космос і Ася. А поряд щось старанно пережовує чорняве ягня. «Це наша Циганка романівської породи, — каже Галина Іванівна. — Коли вона виросте, її хутро з чорного перетвориться на біле, однак голова залишиться такою самою чорною».

Не можу оминути й теля. Воно спить, однак сіпає вухом, коли долонею проводжу по його вогкому рожевому носику. Імені красень не має — лише номер «3126» та дату народження (6.03.2013). Це свідчить про те, що він не хворий і народився від здорової мами. Цікаво, що його батько — уродженець Канади. За словами працівника заводу, в них усі корови штучно запліднюються від привезеної з Америки та Канади «високоякісної сировини». А спить цей «номерний знак», як заспокоїла мене жінка, тому, що діставався на фестиваль протягом чотирьох годин у машині. Тож попоївши комбікорму, він на свіжому повітрі, так би мовити, розслабився сповна.

Корова-мама закликає: «Пийте, діти, молоко!»

Горілка поєднала несумісне

«Як не стане молока, зарубаю гусака! Бо у Києві дядьки це купують залюбки!» — ці слова пісні пробирають до кісток. Сьорбаю молочний коктейль, підходжу до сцени, на якій вистрибує гурт вітчизняних піснярів і стаю своєрідним дисонансом картині. Бабусі й дідусі активно розбирають із таць, піднесених до них дівчатами, бутерброди із салом та огірком і по 50 грамів горілочки-сивухи. Коктейль та аромати спирту зробили свою справу: підтанцьовуючи, проходжу вже рядами фестивального ярмарку, дегустую, незважаючи на неймовірну спеку, йогурти й сири, малюю в молоці цівкою кави й чаю серця та квіточки. А потім уже просто акцентую увагу на цінах.

Оберіг для дому у вигляді ляльки — 55 гривень, можливість отримати магніт зі своїм зображенням — 30, шашлик «Фрукти в шоці» — 25. Від цього цінника не фрукти — люди в такому стані. Та шок минає, коли за якісь дві гривні фотографуюся напам’ять (завдяки нашому фотокореспондентові) з янголом, який має, до речі, звірячий погляд, і молочною пані під парасолькою.

Власне, ця дія — акорд молочного дня. Знесилена, виснажена походеньками, сідаю на лаву й чекаю на початок офіційної частини фестивалю, вже насолоджуючись квасом. Заявлені у програмі представники Київської державної адміністрації переказують усім привітання через організаторів проекту. Однак люд радіє, побачивши й почувши на сцені зокрема акторку Ольгу Сумську, співачку Катерину Бужинську, танцівників Олену Шоптенко й Дмитра Дікусара. Вони першими пишуть на «Листі добра» теплі слова про сімейні цінності. А присутні переймають цю естафету за кілька хвилин.

До слова, добрі побажання всі складають на листі завширшки 2 та завдовжки 11 метрів. Опісля він зберігатиметься як реліквія, пов’язана з найбільшими життєвими цінностями українців, у Музеї історії Києва.

Раптом всі задерли голови — до неба здіймаються водночас сотні різнокольорових кульок. Їхнє мерехтіння видається мені казковим. Це враження посилило перегрівання на сонці. Тож фаєр-шоу не чекаю — судячи з побаченого, вірю, що воно таки буде феєричним.

Крокую геть, ступаючи на малюнки на асфальті, проходжу зону молочних олімпійський ігор (там дітлахи грають у баскетбол, бадмінтон, перетягують канат, стріляють з водних пістолетів), а потім на мить зупиняюся біля атракціонів. На батуті хлопець бавиться з дівчатами, стрибаючи якомога вище через гумові перепони, і, коли споглядаю за цим дитячим дійством, мене починає заколисувати.

До дійсності повертає гучномовець: «В Україні 100 вітчизняних та закордонних фірм забезпечують дітей молоком! Більшість із них представлено на фестивалі». І люд куштує, а потім купує цю корисну продукцію. Я ж виходжу із обнадійливою думкою: «В Україні високоякісне молоко таки є!» 

Тиснеш дійку знизу, а ллється цівкою вода

Космос і Ася зустрічають гостей у вольєрі

461