Миронівський інститут пшениці імені В. Ремесла добре знаний не лише в Україні, а й далеко за її межами. За 105 років діяльності тут напрацьовано масштабний досвід, який успішно слугує вітчизняній та світовій аграрній практиці. Інститут створено у 1968 році на базі Миронівської селекційно-дослідної станції, організованої в 1912 році. Сьогодні тут 115 працівників, зокрема 76 науковців, з яких 10 докторів, 24 кандидатів наук та 32 молодих учених. До мережі інституту входять Носівська селекційно-дослідна станція, ДП ДГ «Еліта», «Затишне», «Івківці», «Правдинське», «Проскурівка», Волинський опорний пункт. За роки діяльності Миронівської станції та інституту створено 312 сортів 19 сільгоспкультур, серед яких шедеври світової селекції — сорти пшениці озимої Українка 0246 та Миронівська 808.
Про сьогоднішню роботу науковців, її результати та перспективи кореспондентові «УК» розповідає директор інституту Олександр Демидов.
— Олександре Анатолійовичу, нинішній рік для Миронівського інституту пшениці — ювілейний. Які з останніх результатів роботи закладу знакові для аграріїв України?
— Наші науковці — справжні фанати своєї професії. За будь-якої погоди, будь-якого настрою, фактично без державної допомоги, а протягом останніх років фінансування аграрної науки невпинно зменшується, вони продовжують творити дива. Фактично щороку наші лабораторії передають на сортовипробування одразу кілька сучасних сортів пшениці, ячменю, тритикале, а окремі з них поповнюють Державний реєстр сортів у країні.
Всі новостворені сорти мають високий генетичний потенціал продуктивності, підвищену стійкість до екстремальних умов довкілля, високу якість зерна. З ярої пшениці МІП є лідером в Україні не лише за кількістю сортів, переданих до Реєстру, а й за засіяними площами. Так само і за сортами озимої пшениці. Це взагалі фішка інституту.
Аби довести виробникові, що ми працюємо для нього, торік у різних куточках України засіяли наші сорти на 30 полігонах (донедавна було лише кілька), і вже цього літа всі охочі оглянули ці ділянки. Впродовж року провели низку цікавих, на наш погляд, заходів, запрошуючи і виробників, і науковців, і управлінців. А головне — на високому рівні провели міжнародний День поля. До нас приїхало понад 300 спеціалістів, у тому числі з Угорщини, Литви, Молдови. Результат уже бачимо: аграрії активно купують наше насіння в рази більше, ніж іще рік тому.
На 2017-й до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесено 84 сорти зернових колосових нашої селекції, зокрема 50 сортів пшениці озимої. Щороку сортами, створеними в МІП та спільно з іншими установами, засівається близько 1,5 мільйона гектарів. Ще 39 сортів зернових з високою якістю зерна — на державному випробуванні. У 2018-му, сподіваюсь, на держсортовипробування передамо близько 20 нових сортів озимих культур.
— Наскільки тісна співпраця з вітчизняними та закордонними партнерами? У чому вона полягає?
— Доволі тісна. Ми із задоволенням ділимося своїми результатами. Три роки поспіль до нас приїздять представники однієї угорської фірми, й ми дали їм на випробування 6 сортів пшениці, 2 ячменю і 2 тритикале. Отже, вони мають шанс бути внесеними до Реєстру сортів рослин Угорщини і відповідно до реєстру ОЄСР. Два полігони закладено цього року в Молдові, й плануємо реалізовувати там насіння. Цікавляться нашими сортами і балтійські країни. Нинішнього року на Дні поля підписали угоду про співпрацю з новими партнерами із Литви — компанією Bioenergy Ltd. Не забуваємо про країни Сходу, зокрема Казахстан, де й досі миронівськими пшеницями засівають значні площі. Але, хоч і співпрацюємо із закордоном, сьогодні пріоритет для нас — внутрішній ринок.
— За яким принципом формується колектив науковців? Чи вдається поєднувати досвід і молодість?
— В інституті склалася парадоксальна ситуація: у якийсь період виникла нестача кадрів. Ми поступово виправляємо її. Повернулись на роботу сім’я селекціонерів Колючих, Наталія Василівна Булавка, Ганна Миколаївна Ковалишина, Володимир Анатолійович Власенко. Вони нам потрібні, бо маємо багато цікавих задумів.
Діляться з молоддю своїм досвідом Тетяна Володимирівна Чугункова, Валерій Петрович Кавунець, подружжя Волощуків. Школа селекціонерів Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла — одна з найцікавіших і шанованих не лише в Україні. Своїм створенням вона завдячує Василю Миколайовичу Ремеслу і науковцям, які працювали разом із ним.
Але час минає, росте нове покоління вчених-селекціонерів, котрі добре засвоїли методики і напрацювання Василя Миколайовича і його колег, ретельно вивчили їхній досвід. Це доктор сільськогосподарських наук Віра Кириленко; кандидати наук Володимир Гудзенко, Світлана Хоменко, Олександр Гуменюк, Тетяна Юрченко, Андрій Сіроштан. Вони і їхні авторські колективи зробили чимало.
А ще великі надії покладаємо на Раду молодих вчених, яка нині активно працює в інституті, сприяючи підтриманню та посиленню наукових традицій нашої установи. На базі МІП відтепер щороку відбуваються Міжнародні наукові конференції молодих вчених. Функціонує філія кафедри генетики, селекції і насінництва Білоцерківського національного аграрного університету. І вже з десяток студентів працюють в лабораторіях інституту й проходять у нас виробничу практику. Є задум долучити до цієї роботи вихованців Маслівського аграрного коледжу Білоцерківського НАУ. До слова, засновник інституту Василь Ремесло — випускник цього закладу. Сьогодні близько 80 відсотків наших наукових працівників — випускники цього технікуму та Білоцерківського агроуніверситету.
— Які сучасні технології використовуєте і як вони вписуються у контекст роботи інституту?
— Озимий клин — найбільший нині в державі. Він ніколи не зменшиться, бо це продовольча безпека країни, її експортний потенціал. Для аграрія, котрий поважає свою працю і землю, на якій господарює, пшеничний клин — це науково обґрунтована структура посівних площ і збереження ґрунтів через мудро обдуману сівозміну. Тож послабити селекційну роботу з такою потужною культурою, як пшениця, просто не маємо права.
Ось чому наполегливо переконуємо наших агровиробників у необхідності вирощувати саме пшеницю української селекції. Її пластичність і адаптованість до умов України і Європи, величезний потенціал продуктивності при дотриманні технології, а також незмінний попит на ринку надихають нас на нові селекційні здобутки. І ми віримо, що у недалекому майбутньому сорти пшениці нашої селекції знову запанують на полях різних країн світу.
— Окресліть коло «вузьких місць» та проблем вітчизняної аграрної галузі, над якими в першу чергу треба працювати. Чим може допомогти в цьому колектив інституту?
— Я глибоко переконаний: перш за все потрібно багато працювати нам самим. Держава має виконувати свої функції, а науковці — свої. Ми добре знаємо, як агросектор фінансується в світі. Скажімо, в європейських країнах на один гектар фермери отримують від 40 до 600—800 євро. Так само і з аграрною наукою. Якщо оцінювати рівень допомоги, то Україна посідає за цим показником останнє місце. А без науки виробничники просто не зможуть вирощувати сталі врожаї.
Ось приклад: п’ять років тому держава спрямовувала для розвитку галузі насінництва 100 мільйонів гривень на рік. Спеціалізовані насіннєві господарства витрачали ці кошти на пальне, добрива, засоби захисту і подібне. Відповідно, вирощене насіння пропонували аграріям за дуже доступними цінами. Зараз ця ситуація критична.
Водночас розуміємо, що в країні — війна, реально дивимось на ці речі. Втім, якби держава взяла на себе хоч би виплату зарплати науковцям у повному обсязі, це дуже допомогло б. Адже нині платимо величезні суми і за оренду приміщень, і за комунальні послуги, маємо постійно оновлювати обладнання тощо.
Втім, не чекаючи на збільшення допомоги від держави, зробили все від нас можливе й торік виростили більше насіння, отримавши від його реалізації втричі більше коштів. Аграріїв, які купили наше насіння, побільшало, і це дає шанс для розвитку.
Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»
ОЛЕКСАНДР ДЕМИДОВ. Народився 1960 року в смт Магдалинівка на Дніпропетровщині. Має вищу освіту (Дніпропетровський сільськогосподарський інститут, інженер-механік; Дніпропетровський державний агроуніверситет, вчений агроном).
Пройшов шлях від механізатора дослідного господарства до директора департаменту рослинництва Міністерства аграрної політики та продовольства України.
З лютого 2015-го — директор Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла НААН і водночас керівник відділу селекції зернових культур.
Доктор сільськогосподарських наук, член-кореспондент НААН.
Заслужений працівник сільського господарства України, кавалер ордена «За заслуги» ІІІ і ІІ ст.
Ми в Google+