За непростого сьогодення хочеться чути новину, яка зцілює. Тож кажу приятелеві, що в селі Четвертинівка місцеве господарство виорало городи людям по 4 гривні за сотку. Він аж рота відкрив від здивування, бо в його рідному селі, де не стало агроформування, орють по 17 гривень за сотку. Та ще й клопіт трактора впіймати.
Там, де громада зберегла господарство, люди ніби добріші, а в селянах бачать не лише робочі руки. Зокрема заслужений працівник сільського господарства, директор СТОВ імені Богдана Хмельницького Сергій Ровишин знає кожного односельчанина по імені, знає, як хто живе. І йому зовсім не байдуже, що кажуть про його рідне село.
Вода життя
Минулої весни учні Четвертинівської загальноосвітньої школи посадили сад — 150 дерев. Та потім настала посуха, якої на Вінниччині навіть старожили не пам’ятають. Щоб зберегти мрію дітей, господарство все літо бочкою возило воду в шкільний садок. З надією в очах учні розповіли, що лише 6 саджанців не прийнялися, а решта — живі.
Зі слів директора школи Любові Заварської, лише в цьому році СТОВ імені Богдана Хмельницького надало освітньому закладу допомогу на суму понад 100 тисяч гривень. За ці кошти придбали меблі в їдальню, музичну апаратуру, оновили комп’ютери, зробили сходи і навіс при вході в приміщення, а також огорожу в шкільному садку. Господарство дає гроші на екскурсії учнів, а в котельню закладу подається вода від його виробничої мережі. «Сергій Онофатович надає велику допомогу школі», — зазначила директор.
У місцевому дитячому садку, збудованому коштом господарства, проводять районні семінари. Охоплено турботою СТОВ і ФАП, воно фінансово допомагає і районній лікарні, адже в ній лікуються його селяни. А в будинку культури коштом господарства облаштували зал для обрядових подій на 350 осіб.
«Сергій Онофатович має величезний досвід роботи з людьми. Він досягнув великих результатів у виробництві, а також у благоустрою свого села, яке дуже любить. Щороку частину своїх прибутків господарство спрямовує на потреби громади. Всі вулиці в селі освітлюються. Він збудував церкву», — розповів колишній головний бухгалтер товариства Микола Добрянський.
Храм тут гарний. Коли цього літа почалася засуха, за розпорядженням керівника на його території зробили свердловину, тому трава довкола церкви зелена, а висаджені вздовж огорожі деревця тягнуться до сонця.
Коровай для війська
Нинішнього року, роблячи ремонт на току, господарство на 300 тисяч гривень поклало свіжого асфальту в центрі села. У Четвертинівці — 1350 жителів, проте її центр за благоустроєм схожий на невеликий районний центр. Довкола просторого майдану розміщено пам’ятник односельчанам, які загинули в Другу світову війну, будинок культури, музей, церква, школа, магазин, кафе-бар і ресторан з банкетним залом на 150 місць. Останній (товариство завершує його облаштування, до того ж власним коштом) слугуватиме як для односельчан, так і для туристів.
Улітку 1652 року тут, на берегах річки Батіг, козаки Богдана Хмельницького вщент розбили польське військо. «Батозька битва — одна з найяскравіших сторінок в історії України, 350-річчя цієї дати відзначали на державному рівні. На території села є обеліск Козацької Слави, який увіковічує пам’ять про героїчну битву козацького війська, є музей та історичні місця: Богданова криниця, Кривавий Яр, Поле Батозької битви, гора Батіг. Усі ці об’єкти становитимуть комплекс історико-культурного заповідника. До речі, в краєзнавчому сільському музеї, який перейменували в Музей «Батозька битва», побували громадяни з багатьох країн, зокрема й із США. «Нині нашій країні дуже потрібно зберегти історичну правду, національні традиції, патріотичне виховання молоді», — сказав Сергій Ровишин.
На сільському майдані гурт школярів запропонував нам придбати рівненькі шматки короваю — виручені гроші вони спрямують на допомогу українським військовим. Директор без вагань заплатив 80 карбованців. «За дві ярмарки ми зібрали для АТО 1500 гривень, а сьогодні ще 400», — сказав учень шостого класу Богдан Підгорний.
У зону АТО товариство відправило майже новий автомобіль «Урал», надало грошову допомогу (приблизно 180 тисяч гривень), а також постачає цукор, борошно тощо. Тут не відмовляють волонтерам заправити транспорт пальним. Своїх хлопців відправляли на війну всім селом: люди зібрали гроші на необхідне, і керівник господарства також дав кожному певну суму. Допомагає він і в лікуванні бійця. «Ми — патріоти і все розуміємо. Я вірю, що закінчиться війна. Ми хочемо бути мирними, наша держава підніметься та увійде в Євросоюз», — переконаний директор господарства, якого нагороджено медаллю «За вірність народу України».
Чотири мільйони гривень на паї
Сергій Ровишин був директором Тростянецького комбікормового заводу, коли сільська громада запропонувала йому очолити господарство. Було це 21 рік тому. Чому люди покликали саме його? «Мій батько працював шофером у місцевому колгоспі, а мати — в рільничій ланці. Я починав шофером, потім закінчив технікум, згодом — столичну сільськогосподарську академію, п’ять років працював у господарстві завідувачем гаражів, шість років головним інженером. Люди мене знають, а я дослухаюся до думки громади», — сказав він та повідомив, що невдовзі видасть на майнові паї селянам 4 мільйони гривень. «Це неабияка сума, але повністю виплачу. Це моє рідне село, і за теперішніх негараздів у державі я мушу підтримати людей», — зазначив керівник.
Тут існує непорушне правило своєчасно розраховуватися за оренду земельних паїв. Цього року на пай видали по 1,2 тонни зерна пшениці, соняшник та борошно. За бажання оплату можна взяти грішми.
Не забуває керівник і про літніх людей. Соціальний працівник Антоніна Сапіжак розповіла, що всім 13 одиноким престарілим товариство допомагає фінансово, а також борошном, крупою, олією. «Що я для них прошу, те і дають», — сказала вона.
СТОВ імені Богдана Хмельницького орендує 3 тисячі гектарів ріллі. Якщо таку площу деінде обробляє одна бригада механізаторів, то в цьому товаристві мають роботу 84 односільчани. Заробітна плата його працівників у середньому становить 3,5 тисячі гривень за місяць. Директор зазначив, що невдовзі створять нові робочі місця у тваринницькому комплексі.
Добробут іде від виробництва
Це багатопрофільне господарство має високопродуктивне молочне скотарство, свиноферму та розвинену рослинну галузь. Тут не розтягли, як деінде, а зберегли поливну систему і, коли небо мовчить, 670 гектарів отримують цілющу вологу з річки Південний Буг. Поливом насамперед охоплено дослідні поля, де місцеві агрономи проводять випробування та вирощують колоскові культури на насіння.
Щороку тутешні поля отримують майже 10 тисяч тонн перегною, а також дефекат, яким розкислюють ∂рунти. «Люди бачать, що їхню землю ми бережемо», — констатує Сергій Онофатович. Впровадження новітніх технологій, системи вдобрення і захисту рослин, використання сучасної техніки (лише в цьому році її придбали на 11 мільйонів гривень) разом з іншими науково-обгрунтованими заходами забезпечує добрі результати. Нинішнього року, попри засуху, в господарстві на круг зібрали зерна кукурудзи по 9 тонн, пшениці — 5,5, ячменю — 4, соняшнику — 3,3 тонни. Врожай довели до потрібної кондиції у своїй сушарці, яка працює на дровах.
За сприяння київських науковців на якісно новий рівень виводять тваринництво. У чотирьох реконструйованих приміщеннях встановили італійські молокопроводи та енергозаощадливі вікна. Місцеві доярки тепер щодня від корови отримують по 18—20 кілограмів молока. Якщо немало господарств жодного «хвоста» не мають, то тут — 350 голів великої рогатої худоби. В найближчих планах — значно збільшити поголів’я. А на свиноферму завезли 30 племінних свиноматок для поліпшення стада.
У робочому кабінеті кавалера ордена «Знак Пошани» Сергія Ровишина багато відзнак, що свідчить про його високий професіоналізм і сумління. З-поміж них орден «Золотого хреста честі і звитяги», орден «Золотого тріумфального сокола», диплом переможця Всеукраїнського огляду-конкурсу «Кращий за професією». Цього року з нагоди Дня Незалежності в Маріїнському палаці директорові СТОВ імені Богдана Хмельницького вручили сертифікат про нагородження його господарства «Золотим символом якості національних товарів та послуг» та диплом «Кращий керівник року» Міжнародної іміджевої програми «Лідери ХХІ століття».
«Ровишин живе своїм селом. Він вкладає капітал у розвиток виробництва, а з отриманого прибутку дбає про інфраструктуру села. Побільше б нам таких господарів», — сказав депутат Вінницької обласної ради Геннадій Мазур.
Ми в Google+