Ця подія викликала різні думки в жителів області. Одні обурювалися і співчували, інші говорили, що не лише вчителям потрібна зарплата. І як же треба було допекти нашим терплячим педагогам, щоб вони наважилися привернути увагу до своїх проблем у такий радикальний спосіб: вийти на дорогу і перекрити рух транспорту.

Як прожити без зарплати?

Ще на студентській лаві майбутнім учителям розказують про те, що вони мають бути скромними — проста зачіска, лаконічного стилю костюм, і жити роботою: любити дітей і мати велике бажання навчати їх. Але про те, як вижити на  зарплату педагога, не розповідає ніхто.

«Щоб зайвий раз не засмучуватися, не хочу думати про те, що у Фінляндії колеги одержують 2500 євро, — сказала знайома вчителька. — Там готують програму базового доходу: кожен фін отримуватиме 800 євро незалежно від того, працює чи ні: просто за те, що живе під небом Суомі. Прикро, що навіть 590 доларів китайського педагога для нас — недосяжна сума».

І все-таки працівники трьох шкіл міста Городні, що на Чернігівщині, вимагали не підвищення зарплати. Ситуація ще гірша: навіть ті крихти, які мають українські освітяни, не завжди надходять вчасно.

«Ми не жебраки, просимо віддати те, що чесно заробили», — заявляли протестувальники. Як вижити на вчительську зарплату, яку нині майже повністю з’їдають комунальні послуги, — це тема окремої розмови. Але як жити зовсім без зарплати, коли її затримують, — такого методу, на жаль, не існує.

Звісно, це ненормально, коли зарплата надходить за принципом «хто покричав — той одержав». Учителі завжди були терплячою інтелігентною категорією населення. Тож і цього разу вимоги були  простими: ліквідувати заборгованість із зарплати, а далі — виплачувати її вчасно, в установлені дні.

І швець, і жнець

Як так сталося, що в Городні вчителям заборгували зарплату за півтора місяця, тоді як  інші педагоги області отримали її вчасно, розповів начальник управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації Микола Конопацький: «Усе залежить від надходження освітньої субвенції. Освіту фінансують з розрахунку на одного учня: що менше школярів, то менше коштів. Це біда однієї з найбільших за площею та найменших за кількістю населення Чернігівщини, де 55% шкіл — малокомплектні. А в Городнянському районі — найбільша кількість таких навчальних закладів».

Торік тут закрили три школи. Однак ситуацію це не врятувало. За словами посадовця, часткова заборгованість із грудня минулого року потягнула решту недо?плат. Крім того, із субвенції залатали деякі діри, зокрема заплатили за електроенергію. А загалом, на думку начальника управління освіти, оптимізація мережі — найбільш реальний вихід із ситуації.

Стара приказка: є школа — живе село, нині вже не актуальна. Адже головне завдання освітніх закладів — надавати якісну освіту. Та чи можливо це там, де один учитель викладає кілька дисциплін? В одній із сільських  шкіл учитель трудового виховання викладав 10 (!) предметів. То про яку якість знань можна говорити?

Звісно, оптимізація мережі — це комплексна робота з громадами, з районними відділами освіти, зі школами. Потрібно вирішувати питання доріг, кадрового забезпечення і матеріально-технічної бази. Але зрозуміло, що майбутнє — за опорними школами, своєрідними навчальними центрами, які дадуть дітлахам достойну сучасну освіту, а їхнім учителям — належний заробіток.

Нині в Городні освітянський конфлікт вичерпано. Щоправда, попереду період відпусток, і педагоги налаштовані одержати все, що заробили, навіть якщо знову доведеться вдатися до небажаних методів. 

КОМПЕТЕНТНО

Микола КОНОПАЦЬКИЙ, начальник управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації:

— Щодо відпускних, то, за розрахунками, їх має вистачити. Головне, щоб субвенція надійшла вчасно. Ми подали пропозиції щодо її перерозподілу. Остання розмова із заступником міністра освіти і науки Павлом Хобзеєм показала, що і в міністерстві цим стурбовані, планують надіслати кошти трохи завчасно — наприкінці травня, щоб була змога виплатити вчителям відпускні.

Надалі оптимізуватимемо мережу. Тут треба підходити виважено. Для вчителя має бути стимул їздити працювати в інший населений пункт. І це не лише зарплата, а й створення належних умов для ефективної роботи.