ЗАТЯЖНЕ ПРОЩАННЯ

Чи знайдуть у Венесуелі гідну заміну харизматичному президентові 

Венесуела поповнить перелік країн,  у яких створюється  культ покійного глави держави: тіло Уго Чавеса  планують  забальзамувати і виставити в національному музеї революції. А поки прощання з харизматичним лідером триває, в країні вже розпочалася передвиборча кампанія.

Найімовірніше, за вакантну посаду змагатимуться  наступник з благословення самого коменданте  Ніколас Мадуро, який нині виконує обов’язки президента, і найперспективніший венесуельський  опозиціонер сорокарічний  Енріке Капрілес, який торік  програв на президентських перегонах самому  Чавесу.

Ніколас Мадуро  вже клятвено  пообіцяв, що продовжить курс попередника. А ось  губернатор штату Міранда Енріке Капрілес характеризує свою політику як центристську, зокрема наголошуючи, що його надихає екс-президент Бразилії Луїс Ігнасіо Лула да Сілва, який захищав бізнес та сприяв інвестиціям, розвиваючи соціальні програми. Їм обом доведеться змагатися за голоси виборців, що серед іншого любили в Уго Чавесі  популізм найвищої проби. 

Перевершити Уго Чавеса в умінні володіти натовпом до снаги небагатьом. Фото з сайту albaciudad.ord

Від диктатора чую

Етнічний індієць ватажок Боліваріанської революції, співак і полум’яний трибун Уго Чавес — особистість у багатьох сенсах феноменальна. Колишній підполковник парашутно-десантних військ, виходець із сільської місцевості став символом гарячого патріотизму в своїй країні. Уго Чавес прийшов до влади в результаті військового перевороту 1999 р. Вхопивши кермо влади, він одразу виступив з ініціативою проведення радикальних реформ у країні, роблячи наголос на соціальні програми для найбідніших.

Найгучнішу реакцію викликало, безперечно, революційне  рішення націоналізувати головне багатство країни — нафту, яка до приходу до влади Уго Чавеса перебувала в руках місцевих олігархів, підконтрольних США. Наступним кроком став наступ на латифундії. Великі земельні господарства — власність впливових буржуа та  іноземців — повернулися в державу, і тепер на їх місці селяться жителі віддалених гірських районів.

У Венесуелі діє державне цінове регулювання, на виручені гроші відкриваються безплатні лікарні, університети, школи, соціалістичні фабрики, кооперативи та ініціюються інші соціальні блага, що викликає дедалі більше роздратування США. Адміністрація Вашингтона не приховувала, що надавала фінансову підтримку місцевій опозиції, яка намагалася боротися з «диктатурою Чавеса». А сам Чавес рідко відмовляв собі в задоволенні назвати «злом» американський імперіалізм і закликати прихильників об’єднатися в антиімперіалістичний військовий альянс.

Останнім часом він висловлював припущення, що в боротьбі з ним та іншими латиноамериканськими лідерами  могутній північний  сусід не гребує жодними методами.

Рак як вирок

З  2011 року  енергійний лідер Венесуели був змушений боротися не лише з ненависними імперіалістами, а й зі страшною хворобою —  раком. Саме тоді У. Чавес звинуватив США в тому, що ті заражають раком лідерів держав Південної Америки.

Він пройшов кілька курсів хіміотерапії й переніс кілька операцій на Кубі — новітня медицина  на Острові Свободи  чималою мірою фінансувалася й за рахунок венесуельських нафтодоларів.  Однак хвороба перемогла: президент помер від ускладнень, спричинених хірургічним втручанням. Вірний чавесівець віце-президент Ніколас Мадуро заявив: коменданте отруїли імперіалісти.

Хоч із часу останніх виборів Чавес так і не взявся до активного виконання обов’язків глави держави, звістка, що  сколихнула країну 5 березня, для багатьох була несподіваною. Венесуельці продовжують приходити до труни Чавеса, виставленої у військовому музеї в Каракасі, навіть після традиційного прощання з військовими почестями, яке відбулося наприкінці минулого тижня. І так само  біля труни  продовжує лежати золота шабля героя визвольної революції в Латинській Америці Симона Болівара, на якого завжди хотів бути схожим харизматик з Венесуели.

Скляний саркофаг

Прихильники Чавеса наполягають, що його тіло має бути поміщене в Національний пантеон, де покояться останки Симона Болівара. Однак згідно з конституцією Венесуели, поховання в пантеоні можливе лише через 25 років після смерті людини.

Тож, за словами виконувача обов’язків президента Ніколаса Мадуро, покійного Чавеса забальзамують точнісінько так само, як Леніна і Мао Цзедуна, і назавжди помістять у  скляний саркофаг  у будівлі військового музею, який збираються  перетворити  на новий музей революції.

У квітні 2005-го  Уго Чавес звернувся до венесуельського народу зі словами: «Ми всі повинні прочитати  «Дон Кіхота», щоб перейнятися духом цього борця, який прийшов у наш світ битися проти несправедливості». Цей заклик був приурочений до 400-ї річниці публікації твору Мігеля де Сервантеса. Задля втілення задуму на вулицях 24 міст людям безплатно роздали мільйон примірників книжки. Ця акція отримала назву «Операція Дульсінея», її сприйняли з ентузіазмом.

Президент і сам  писав вірші й оповідання, захоплювався живописом. Особливе місце в його житті посідала література — книжки з історії, філософії, Біблія і поезія.

Уго Чавес був одружений два рази. З першою дружиною Ненсі Колменарес  він розлучився в 1992 році. Його другою дружиною була журналістка Марісабель Родрігес Оропеса. З нею він розлучився 2002-го. Відтоді й до останніх днів його серце належало лише Венесуелі.