ШЕВЧЕНКІВСЬКІ ДНІ

На Чернечій горі Національна заслужена капела бандуристів імені Г. Майбороди продемонструвала музичні новинки зі спадщини Кобзаря

Микола МАХІНЧУК
для «Урядового кур’єра»

Цьогорічні травневі дні всюди проходять під знаком 199-ї річниці з дня народження Великого Кобзаря та 152-річчя з часу його перепоховання на Чернечій горі у Каневі. Невдовзі і 200-річчя Великого сина  України, генія і пророка нашого народу, тож уже сьогодні кожен творчий колектив прагне розширити свою Шевченкіану —  поповнити її новими творами і винести на  суд широкої громадськості.

Саме так працює нині і Національна заслужена капела бандуристів України імені Г.І. Майбороди під керівництвом генерального директора та художнього керівника, народного артиста України В. П. Скоромного. У програмах її цьогорічних виступів з’явилися новинки зі спадщини Тараса Григоровича, тепло сприйняті широкою  публікою, зокрема студентами  і військовими.

Під час виступу в Переяславі-Хмельницькому. Фото автора

Минулої суботи концертний шлях капели проліг до Канева —  на Чернечу гору до Шевченківського меморіалу. Того дня  було велелюдно й тому, що культурна громадськість у черговий раз вшановувала переможців Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості «Об’єднаймося ж, брати мої», присвяченого Шевченківським дням. Юні таланти декоративно-прикладного та образотворчого мистецтва разом зі своїми вчителями-наставниками, ексурсантами-шанувальниками Великого Кобзаря стали вдячними глядачами розлогого та величного концерту капели бандуристів.

Це було незабутнє видовище. Кобзарі як на  підбір, концертний однострій... Віктор Скоромний змахнув рукою і грянула   пісня, що  здійнялась у небо над Тарасом і покотилася аж лівобережним пониззям. Звичайно ж, то рокотало безсмертне Шевченкове «Реве та стогне Дніпр широкий».

Поціновувачі прекрасного переконалися: капела сильна й багатьма солістами, що продемонстрували М. Воловоденко, Ю. Гвоздь, С. Захарець, М. Куценко, М. Пер’ян, Р. Походня, О. Савчук.

На прощу до Кобзаря. Фото автора

Новинкою концертних програм капели став перший виступ з нею народного артиста України, лауреата Шевченківської премії Василя Нечепи. У його виконанні Канів почув пісню на слова Т. Г. Шевченка «Породила мати сина» та народні перлини «Там, де Ятрань круто в’ється» і «Як ішов я з Дебречина».

Того дня капела бандуристів завітала і в Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Бо ж не могла оминути міста, де кілька разів бував Тарас Григорович, де написав низку безсмертних творів і сам «Заповіт». А ще ж музейники святкували своє професійне свято, тож капела і привітала їх розлогим концертом, свідками і слухачами якого стали працівники заповідника та кілька. великих груп екскурсантів, передусім школярів. Спекотної днини в неперевершеному музеї просто неба, народженому зусиллями колективу під керівництвом подвижника — Героя України Михайла Сікорського, вони милувалися дивами давнього українського села та надихалися народною піснею і рокотанням бандур. Певен, що спогад про це дітвора пронесе крізь все життя.

І насамкінець про маленьку досадну гірчинку. Як у Каневі, так і в Переяславі-Хмельницькому місцеве начальство та керівництво музейних комплексів не спромоглося на участь у цих дійствах. А що вже казати про елементарне подячне слово всесвітньо відомому колективу за чудові концерти, уклінні Великому Кобзареві.