В ексклюзивному інтерв’ю газеті «Урядовий кур’єр» генеральний директор науково-виробничої фірми «Мікрохім» Ігор ПОГРОМСЬКИЙ розповідає не тільки про особливості роботи зі створення нового лікарського засобу для лікування коронавірусної хвороби, а й про заплановані терміни поставок його на фармацевтичний ринок України. Він виклав особисте бачення ролі держави у стратегічній галузі виробництва ліків. Ми дізналися його думку про те, як діяти владі найближчим часом.
— «Мікрохім» єдиний в Україні, хто на сьогодні розпочав такі розробки?
— Хто ще розпочав розробки, можу судити, як і читачі, із заяв у засобах масової інформації. Але в нашому професійному середовищі є різні чутки про наміри деяких компаній. Відповідально можу говорити тільки про нашу роботу, а колеги за себе скажуть самі.
По-перше, не варто говорити про наше рішення як про щось надзвичайне — ні в науковому сенсі, ні в сенсі високих технологій, ні навіть у сенсі майбутніх прибутків. Хочу підкреслити, що це звичайна професійна робота, і ми намагаємося розробити і максимально швидко втілити у виробництво генеричний лікарський засіб. Нині через відомі обставини з коронавірусом діяльність фармацевтів стала надзвичайно важливою для суспільства. До речі, хочу підкреслити, що деякі рішення Верховної Ради, яку ми зазвичай піддаємо критиці, дуже важливі і своєчасні. Маю на увазі ухвалений закон про скорочення терміну реєстрації ліків, дія яких спрямована на лікування хвороби, спричиненої коронавірусом. Цей закон дуже важливий.
— Чому «Мікрохім» зупинив свій вибір на цьому препараті? Відомо, що він не має прямої доведеної дії проти SARS-CoV-2?
— А хіба є відомі у світі ліки, які мають доведену дію проти саме цього вірусу? А який дезінфекційний засіб доведено ефективний проти коронавірусу? Є тільки обмежене коло виважених і авторитетних наукових статей, яким можна довіряти.
У світі немає панацеї від захворювання, спричиненого коронавірусом. На численні наукові дослідження та клінічне підтвердження безумовної ефективності препаратів знадобляться місяці, а можливо, навіть роки. Можемо вести серйозну розмову тільки про те, що варіанти розглядатимуть тільки з переліку вже готових лікарських засобів, які було розроблено проти аналогічних хвороб і частково вони показали ефективність у лікуванні хворих на COVID-19 у період пандемії.
Один із таких препаратів — avigan. Його розроблено в Японії проти кількох вірусів грипу в 2014 році, в 2015-му він пройшов третю фазу клінічних випробувань у США. І так склалося, що його випробували під час епідемії в Ухані, а пізніше допустили до експериментального застосування в Італії проти COVID-19. До речі, вже стало відомо, що понад 30 країн звернулися до Японії із проханням надати їм цей препарат для боротьби з коронавірусом. Японія надала його Україні для продовження клінічних випробувань за участю хворих на короновірусну недугу.
— Як перемогти усталену в Україні думку, що імпортні ліки кращі за вітчизняні?
— Тільки практикою. Можу стверджувати, ґрунтуючись на власному досвіді виробництва, що національні фармацевтичні виробники у нашій країні перебувають на високому рівні. Певний час ми виробляли частину своєї продукції за контрактом в одній з європейських країн з високим рівнем регуляторної бази та 30-річним досвідом роботи у країнах ЄС. Так-от, за контрактом працівники європейського майданчика випускали препарат нижчої якості, ніж наш національний виробник: відсоток браку у виробництві там був чи не вдвічі більший, ніж у нас. Не хочу узагальнювати, але підкреслюю, що не потрібно припадати на коліна перед розрекламованим іноземним виробником.
— Саме тому ви вважаєте, що потрібно робити власне, а не ввозити чуже?
— Так, якість — це один із важливих чинників. Однак не слід забувати і про ціну. Ціна деяких оригінальних препаратів може перевищувати встановлений в Україні прожитковий мінімум. Як правило, однієї упаковки для лікування недостатньо. Чи зможуть таке лікування дозволити собі малозабезпечені верстви населення, які визнано найбільш вразливою категорією для COVID-19? Сумніваюся. Натомість випуск на ринок українського препарату дасть змогу істотно здешевити лікування та охопити медичним забезпеченням більшу кількість хворих.
В Україні, на жаль, сформувалося дуже сильне лобі західних фармацевтичних компаній.
Однак настав час говорити відверто: якщо знову за рахунок українських платників податків урядовці закуповуватимуть препарати за кордоном і в недостатніх обсягах, це інакше, ніж зрадою національних інтересів, не назвати. До того ж, весь прибуток, якщо препарати завезуть з-за кордону, піде туди само.
А якщо пріоритет отримає національний виробник, гроші залишаться у країні й працюватимуть у нашій економіці. Упевнений, що український виробник набагато відповідальніший; у разі пікових навантажень під час масових захворювань можна буде хоч якось керувати процесом. Недарма вважають, що медицина і фармацевтика — це стратегічні галузі, де держава в разі потреби може втручатися й діяти в національних інтересах. Особливо коли йдеться про загрози такого рівня.
Слід зважати і на іншу проблему: світовий ажіотаж на лікарські засоби, які показали ефективність проти коронавірусу. Велика кількість країн (зокрема виробників оригінальних препаратів і діагностичних реагентів) призупинила експорт, і їх дуже важко купити, що вже казати про оптові поставки в Україну. Тобто навіть за наявності грошей ви не зможете купити ліків, адже їх просто немає в нашій країні. І з’являться вони тільки тоді, коли іноземні виробники задовольнять потреби власного населення.
— Як би ви сприйняли таку ситуацію, коли ваші колеги — українські фармацевти також почали б виробництво цього препарату проти коронавірусу?
— Це вільна і здорова ринкова конкуренція. Однак в умовах пандемії недоцільно, щоб усі працювали над одним і тим самим препаратом. Краще було б, якби спроможні компанії диференціювали зусилля й зосередилися на різних лікарських продуктах із числа визначених у межах протоколу лікування. Одному підприємству не під силу все це зробити. З точки зору керованості та подолання наслідків захворювання потрібна централізована програма для протидії таким епідеміям.
Держава могла б раціонально використовувати наявні ресурси, долучаючи у необхідних сегментах бізнес. Щоправда, тоді держава мала б піти і на наступний крок: гарантувати держзакупівлю чи реімбурсацію продуктів стратегічного значення. І тоді, звичайно, у кожного виробника було б накопичено чи то запас продуктів, чи то вже готовий реєстраційний пул розроблених препаратів, який може в будь-який момент почати випускати. Нині на це розраховувати, на жаль, не доводиться. Хоч це єдиний правильний шлях у розв’язанні таких питань.
Однак ми всі розуміємо, що ефективні ліки здатні значно полегшити стан хворого. Це, на жаль, не головне, хоч і дуже важливе підґрунтя для успіху в подоланні інфекції. Тут потрібні комплексні дії, і світ уже нам цей алгоритм продемонстрував: ефективна діагностика — ізоляція інфікованих — лікування хворих зі значними проявами хвороби.
— З ізоляцією і лікуванням зрозуміло. А що маєте на увазі, згадуючи про діагностику?
— Діагностика у поєднанні з виваженим та своєчасним карантином та лікувальними заходами дала дуже добрі результати у Південній Кореї. У нас на достатньому рівні і в достатніх обсягах діагностики просто немає. Для об’єктивності підкреслю, що цього немає в жодній країні — навіть у Сполучених Штатах та Великій Британії.
Щодо України, як на мене, це тактичний прорахунок: замість діалогу з приватними медичними та лабораторними установам, які вже давно працюють з методиками ПЛР, намагатися за короткий строк фактично з нуля створити дієвий державний сервіс, здатний обслуговувати потреби всієї країни. Але на помилках вчаться. Це має стати нашим досвідом для розроблення принципово нової схеми відносин на лінії держава — бізнес.
На мою думку, державі треба більш наполегливо залучити приватні лабораторії, які мають обладнання та досвід у роботі з ПЛР, і гарантувати їм виплату за середнім тарифом. Як це роблять у багатьох країнах, коли сплачують послуги гемодіалізу. Такий крок дасть змогу охопити більшу кількість населення діагностикою і в підсумку отримати реальну картину і втілювати більш адресно політику ізоляції інфікованих (з перспективою вибіркових карантинних заходів та можливістю відновлення нормального функціонування економіки, що надзвичайно важливо найближчим часом). У разі зняття карантину це зменшить вірогідність повторного спалаху.
— Тобто дуже багато залежить саме від позиції держави?
— На мій подив, держава в окремих питаннях вже змогла швидко відреагувати на ситуацію стосовно вирішення певних проблемних питань, які безуспішно чекали на увагу вже два десятки років. Зокрема, з ініціативи спеціалістів Державного експертного центру при МОЗ на законодавчому рівні ухвалено зміни, які дадуть змогу в найкоротші терміни забезпечити реєстрацію в Україні необхідних для лікування препаратів. Тепер головне, щоб усі ці революційні зміни спрацювали на благо населення та національного виробника, а не створили канал чи портал для безперешкодного ввезення під прикриттям «першочергової необхідності» іноземних препаратів. Найближчим часом побачимо, чи це спрацює. Це буде своєрідний урок на зрілість.
— На завершення — про ваші плани та наші перспективи, якщо це не корпоративна таємниця. За який термін заплановано завершити розроблення препарату і випустити його на ринок?
— Зараз ключовий момент: ми транспортуємо субстанцію. Найближчим часом піддамо її всебічному аналітичному контролю, розробимо лікарську форму та налагодимо і проведемо клінічні випробування на біоеквівалентність. Попереду дуже багато роботи. Професійної роботи, яку ми вміємо виконувати, але вона має терміни і обмеження. Проте ситуація така, що, попри карантин, ми готові працювати, аби вже цього року забезпечити країну вітчизняним препаратом. Упевнений, що серед національних виробників ми його розробимо першими.
Іванка МІЩЕНКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Ігор ПОГРОМСЬКИЙ. Народився 13 червня 1974 року в м. Рубіжне Луганської області. Закінчив в 1999-му Східноукраїнський державний університет, працював у навчальних закладах та на комерційних підприємствах м. Рубіжного, з 2012 року — комерційний директор ТОВ НВФ «Мікрохім», з 2017-го — генеральний директор підприємства.
Ми в Google+