Реформа з децентралізації в Україні завершується цього року. Однак доки влада і громадськість розмірковують, як ефективніше у довиборні терміни закінчити всі необхідні дії, на місцях відбуваються реальні процеси — з особливостями, пошуком власних підходів, прикладами, які можуть стати корисними іншим, і помилками, які можуть запобігти їм в інших географічних точках.

Буваючи в районах і населених пунктах вздовж лінії розмежу­вання, ми мали нагоду ознайомитися з тим, як створюються громади, об’єднуються в ОТГ чи ще тільки збираються, як вчаться хазяйнувати, знаходити те, що об’єднує, піклуватися про добробут і поліпшення умов життя. І як у цьому допомагають міжнародні організації.

Новоайдар: звідки лемки у степах України?

Знайомство з районом почалося з етнографічного музею. І несподівано увагу привернула експозиція: «Стежками Лемківщини». Але де та земля лемків і де Луганщина? Виявляється, з повоєнних років, коли встановлювали кордони і переселяли народи, в Новоайдарський район у теплушках доправили жителів трьох сіл з Ясловського повіту Краківського воєводства. Нелегко довелося горянам у степовому краї. Але минув час, змінилися покоління, і їм ця земля стала рідною. А коли настав час, жителька нинішнього села Переможне як найдорожчу реліквію дістала зі старої скрині два розкішні жіночі строї й віддала їх у Музей колекції костюмів.

А поряд з лемківськими вбирають око вишиванки степовичок — хрещаті узори червоною та синьою барвою, дівочі головні убори, в які вплетено пера павичів, обереги у вигляді прикрас. 26 унікальних костюмів, що представляють різні села і традиції. Колекція ця незвичайна, празничні костюми не висять на вішаках і не ховаються у скринях чи за склом. Бачимо дефіле, тільки на подіумі — манекени.

Щоправда, в особливих ситуаціях однострої одягають нинішні ровесниці тих, хто їх колись носив. Так було, коли новоайдарівці створили великий кольоровий календар, в оформленні якого взяли участь жительки області, одягнувши для фотозйомки старовинні костюми з виставки.

Дефіле з манекенами, подіумом і професійним підсвічуванням, а також підготовку і друк розкішного календаря проведено з допомогою ПРООН та інших міжнародних організацій.

Так сталося, що на цій території, як на битому шляху, проходили й оселялися, будували села жителі різних регіонів, і кожне село зберігало особливість. Її шанують і нині, і це гарна основа для згуртування громади, в яку кожний приносить щось своє, і є змога обмінюватися досвідом і ділитися з іншими.

У селі Денежникове активісти разом із ПРООН «Жінки» створили оздоровчий центр. А в будинку культури мистецький гурт «Акація» і співає, і гаптує, і вишиває, і тче. Майстриня декоративно-вжиткового мистецтва Віра Руденко надихнула все село бажанням зробити світ навколо красивішим. З допомогою Швеції, Швейцарії та ПРООН тут створено простір для спілкування й участі у спільних справах представників усіх поколінь від школярів до тих, кому за 50.

У селі Гречишкине мешкає скульптор Олександр Романенко, який створив за життя 3,5 тисячі дерев’яних скульптур. Серед них почесне місце займають степові байбаки — один із символів Луганщини. А народний ансамбль «Калина-перлина» відтворює автентичні обряди свого села, спів і старовинні традиції.

Як і в селі Новгородському на Донеччині («УК» від 8 листопада 2019 р.), в Новоайдарі за підтримки Програми ООН та урядів країн-партнерів створили профіль громади. Як зазначила Олена Кизило, керівник районного ресурсного центру, який опікується міжнародною співпрацею, у створенні його брали участь ініціативні люди, жителі всіх сіл. Звертаючи увагу на проблеми, яких не можна розв’язати коштом місцевого бюджету, вчилися створювати проєкти. Спочатку вони були невеликі: облаштування безпечних переходів, придбання снігоприбиральної машини, встановлення відеокамер у місцях, які потребують нагляду правоохоронців, встановлення освітлення на сонячних батареях.

Потім були проєкти вартістю на мільйон і більше гривень. Встановили розумні камери, закупили обладнання і техніку для протипожежної охорони. За напрямом «розвиток самоврядування та децентралізації» відремонтували ЦНАП, закупили обладнання, програмне забезпечення, придбали кейси для надання мобільних послуг. Тепер ЦНАП надає селянам понад 100 різних послуг.

А нині розроблено проєкт для придбання мобільного ЦНАПу, який виїжджатиме у віддалені села і надаватиме там весь комплекс послуг.

У межах компоненту відкритості влади підтримано ще три нові проєкти Новоайдарської громади. Один з них стосується придбання системи «Голос», через яку відбуватиметься онлайн-голосування засідань райради з виведенням онлайн-трансляції в ютуб. Інший передбачає придбання великого екрана, завдяки якому обговорення транслюватимуть назовні, на площу перед будинком культури.

«Громадськість і влада співпрацюють дуже тісно, — розповіла в.о. голови райдержадміністрації Тетяна Новикова. — Зміцніла довіра: у них — до нас і в нас — до них. За час співпраці з ПРООН взаємодія значно посилилася. 2018 року ми залучили майже 7 мільйонів гривень на інфраструктурні проєкти. 2019-го — 3 мільйони, але це без урахування останніх проєктів. Самих проєктів за цей час було понад два десятки. Їх формують громадські організації».

Біловодська громада — рушій децентралізації

Якщо на Новоайдарщині головний символ Луганщини — байбак, то у Біловодському районі, крім байбака, ще й кінь. На степових просторах тут вирощують коней три заводи, а загалом з 11 племінних кінних заводів у колишньому Радянському Союзі сім було на Луганщині. Найстаріший і найбільш знаменитий з них — Деркульський, заснований ще 1767 року, на якому й нині, попри загальну непросту економічну ситуацію, дотримуються класичних канонів розведення чистопородних коней. Заводи належать ДП «Конярство», хоч керівництво району вважає, що якби заводом опікувалася громада, а не «дядько в Києві», навіть у нинішні скрутні часи для коней було б краще.

У серпні 2017-го селищна і 13 сільських рад разом з усіма селами (їх 33) об’єдналися в ОТГ, як і було записано в перспективному плані формування таких громад. На баланс було взято всі об’єкти соціальної сфери, дитячі садочки, школи, об’єкти культури, медицини (зокрема багатопрофільну лікарню). І за підтримки партнерів створили Стратегію розвитку Біловодської громади.

«Децентралізацію розглядаємо як можливість здійснення інфраструктурних проєктів і активізацію громадської ініціативи та залучення її до спільної діяльності», — розповіла Олена Шилобрид, начальник управління економічного розвитку і торгівлі виконкому селищної ради.

Торік до бюджету ОТГ надійшло понад 360 мільйонів гривень, з них власні надходження — 96 мільйонів. Решта — державна субвенція і підсумок роботи селищної ради за напрямом інвестиційної діяльності.

Щодо інфраструктурних проєктів: район першим в області розпочав реформу охорони здоров’я — створили некомерційне підприємство і почали модернізувати матеріально-технічну базу, зокрема облаштували діагностичну лабораторію і банк крові. Одними з перших долучилися до програми «Поліклініка без черг», запровадивши електронний запис і ведення електронного реєстру пацієнтів.

У ЦНАПі надають 142 види послуг. З допомогою Програми ООН із відновлення та розбудови миру в ОТГ першими в області створили шість, а потім ще два віддалені робочі місця в кількох великих селах, купили обладнання для ІD-паспортів. А торік у грудні Біловодській ОТГ було урочисто вручено сучасний мобільний ЦНАП на колесах, обладнаний комп’ютерною технікою і програмним забезпеченням, трьома видами автономного опалення, кондиціонером, дизель-генератором.

«Головне завдання мобільного ЦНАПу — наблизити послуги до людей, — сказав на врученні селищний голова Едуард Олєйніков. — Тепер отримати їх стало ще зручніше і швидше».

Торік під час форуму «UN RPP для реформ на сході України», який організувала Програма ООН з відновлення та розбудови миру, Донеччину й Луганщину називали потужними рушіями реформи місцевого самоврядування, хоч працюють тут у складніших умовах, ніж в інших регіонах. Біловодська ОТГ отримала там відзнаку «Драйвер реформи з децентралізації».

За підтримки ЮНІСЕФ у районі було частково відремонтовано чотири дитячі садочки, сума проєкту — 3,8 мільйона гривень. Ще дитсадок відкрили на базі школи в селі Литвинівка. Громадська організація виграла грант в Українському жіночому фонді, місцевий бюджет підтримав. На таких самих засадах відремонтували ДЮСШ.

«Підсумок роботи селищної ради за напрямом інвестиційної діяльності — це реалізація 57 проєктів на суму понад 70 мільйонів гривень», — каже Олена Шилобрид. Це ремонт сільських амбулаторій, закладів освіти, культури, водопровідних мереж, відкриття нових відділень у лікарні, придбання комунальної спецтехніки, облаштування територій та багато іншого.

Другий рік поспіль Біловодська громада утримує лідерство в обласному конкурсі проєктів. Торік усі біловодські проєкти стали переможцями. Сім з них на загальну суму понад 3 мільйони гривень втілено.

Торік уперше в ОТГ було запроваджено бюджет участі. Для цього з громадської скарбниці було надано понад мільйон гривень. Охочі подати проєкт повинні були підкріпити свою участь 10% співфінансування. У підсумку з десяти поданих проєктів дев’ять стали реальністю. За спільні кошти було облаштовано п’ять дитячих і спортивних майданчиків, поповнено матеріальну базу закладів культури, встановлено підсилювач мобільного зв’язку в селі Плугатар тощо.

А ще є конкурс на краще село громади. У ньому торік взяли участь 20 сіл із 33. Мета конкурсу — згуртувати населення, показати краще, що є в ньому. Виграло село Новодеркул, яке об’єднало шість сіл, що входять до однієї сільради. За два роки тут було реалізовано шість мініпроєктів, три з яких — за Програмою ООН.

На що, на жаль, не може вплинути громада, — це дороги. Вони жахливі. У громаді одна опорна школа, звозити до неї школярів з усього району — піддавати небезпеці учнів. «Нам ще б кілька опорних шкіл, — каже Едуард Олєйніков. — Дороги у країні треба робити від державного кордону до столиці, а не навпаки».

В ОТГ сильні громадські організації, їх 15. Люди відчули смак і навчилися знаходити гроші для своїх ініціатив. Декому й допомога для цього не потрібна, інших треба навчати. Чимало й патерналістських настроїв: «держава повинна». Але громада хоч і повільно, але змінює свідомість кожного: «Ми господарі, і ми можемо».

Лариса ОСТРОЛУЦЬКА,
спеціально для «Урядового кур’єра»