«Разом із власної волі з 1919 року» — це гасло, під яким Україна відзначає столітній ювілей Акта злуки 22 січня. Об’єднання українських земель відбулося з ініціативи і власної волі українців, а не було накинуто силоміць зовнішніми чинниками.  Акт злуки 1919 року заперечує тези  сучасної російської пропаганди про те, що єдність України — результат політики Леніна чи Сталіна, наголошує  Український  інститут національної пам’яті. Акт злуки, кажуть історики, був наслідком і вершиною об’єднавчого руху, що тривав із середини ХІХ століття на українських землях, розділених між сусідніми державами. Та й чи здобула б  Україна незалежність у 1991 році, якби в січні 1919-го не було Акта злуки УНР і ЗУНР?

Утім, сьогодні, коли наша держава  п’ятий рік поспіль виборює справжню незалежність кров’ю, варто не лише пам’ятати про історичні паралелі з подіями 1917— 1921 рр. Нині, будуючи  власну Державу, пишемо історію вже успішної модерної України  і не маємо права на помилки. Зокрема  мусимо пам’ятати  й про те, що без сильного війська важко захистити і свою мову, і віру.

Барельєф встановили на початку вулиці, на якій у січні 1918 року тривали бої підрозділів Армії УНР з більшовицькими заколотниками. Фото з мережі facebook.com

Петлюра повертається  до Києва

«Громадяне! Тільки тоді ми будемо кричати «Слава!» вільними грудьми, коли зміцнимо нашу владу, коли настане спокій на нашій землі.

Всі, як один чоловік, станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших.

Я як Отаман всього війська Українського кажу вам, що зо всіх боків ми оточені ворогами. Не слів, а діла чекає від вас Українська Народня Республіка. Доведіть своєю чесною роботою свою любов до неї, доведіть, що ви гідні сьогодняшнього свята.

Я сам буду кричати з вами «Слава!», коли ні одного ворога не буде на нашій території. Перед вами пройшло Українське Республіканське Військо, котре не щадить свого життя й сил у боротьбі з ворогами.

Допоможіть же і ви йому одежою, харчами. Підтримайте ж Республіку, котрій ви кричите «Слава!», не словом, а ділом».

Ці слова з виступу Симона Петлюри, члена Директорії УНР, 22 січня 1919 року нагадує нам офіційний сайт Українського  інституту національної пам’яті.

Надважливою подією напередодні сторіччя  Акта злуки стало відкриття вчора в столиці меморіального барельєфа голові Директорії Української Народної Республіки, Головному Отаманові Військ і Флоту УНР Симонові Петлюрі.

Анотаційна дошка постала  на символічному місці — на початку вулиці Симона Петлюри, де в січні 1918 року тривали бої підрозділів Армії УНР з більшовицькими заколотниками. 

Позаяк Симон Петлюра — це передовсім людина чину,  честь відкрити  меморіальний барельєф випала представникові сучасного українського війська генерал-майорові  Збройних сил України, начальникові  Київського військового ліцею імені Івана Богуна, Героєві  України Ігореві Гордійчуку.

На тому, що постать Симона Петлюри є для українства взірцем служіння народові, наголосив  віце-прем’єр Павло Розенко.

Пам’ятну дошку виготовлено зусиллями Київської міської державної адміністрації. Урочисте вшанування Головного отамана відбулося  за підтримки Українського інституту національної пам’яті. Автор барельєфа — скульптор Василь Маркуш. Присутні на відкритті висловили сподівання, що мине небагато часу, й у Києві постане пам’ятник державному, політичному та військовому  діячеві, борцеві за незалежність України у ХХ столітті Симонові Петлюрі, 140 років із дня народження якого виповниться цьогоріч  22 травня.

Славним лицарям великим…

Днями в Національному музеї історії України у Києві відбулось урочисте відкриття виставки «Лицарям Української Народної Республіки присвячується»  до 100-річчя проголошення Акта злуки. НМІУ спільно з Державною архівною службою України представив для огляду широкому колу відвідувачів оригінальний документ вікопомної події. Також науковці підготували унікальні експонати, які є свідками тих буремних часів. Зокрема, на виставці вперше показано срібний поховальний вінок для Січових Стрільців, полеглих у листопаді 1918 року в бою під станцією Мотовилівка. Завдяки  цьому бою фактично став можливим  прихід до влади Директорії УНР. Останки Січових Стрільців було урочисто поховано в Києві 19 січня 1919 року на території Маріїнського парку. На жаль, нині місце поховання не відоме. Однак відомо, що  срібний вінок на могилу покладало керівництво Директорії УНР — Симон Петлюра і Володимир Винниченко. Вшанувати  полеглих вояків прибула й делегація ЗУНР. Збереження цього унікального експоната до сьогодні неймовірне, адже пам’ятки часів Української революції 1917—1921 рр. ретельно  знищувала радянська влада.

Сучасна російсько-українська війна для українців — продовження боротьби за державну незалежність. Нині українські військові, як і їхні славні попередники 100 років тому, обстоюють не лише незалежність, а й соборність України.