Ситуація, що склалася нині на вітчизняному ринку мінеральних добрив, нагадує старий анекдот. Промовець виголошує: «У нас все робиться для блага людини!», а із залу лунає відповідь: «І знаємо, якої!»

В останні дні роботи попереднього уряду Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі (МКМТ) Міністерства економічного розвитку і торгівлі ухвалила рішення провести розслідування щодо імпорту в Україну азотних добрив і добрив мінеральних з вмістом азоту, фосфору та калію незалежно від країни походження. Риторика питання сама по собі дивна, адже у розвинених країнах предметом розслідування зазвичай стає імпорт з однієї визначеної країни, але ж не з усіх одразу!

Захист одних на шкоду іншим

Мотивом такого рішення став нібито захист українських виробників добрив. Утім, у нас щоразу стається так, що захист одних виробників обертається на шкоду іншим, теж вітчизняним і теж виробникам. Сам факт порушення такого розслідування, не кажучи вже про те, яких висновків дійдуть його ініціатори, міг мати лише один логічний наслідок: спочатку на ринку утвориться дефіцит мінеральних добрив, а потім зростуть ціни на них.

Відтак це призведе до зниження конкурентоспроможності української аграрної продукції на світових ринках через зростання її собівартості й погіршить стосунки з країнами — постачальниками добрив. А це країни ЄС, Близького Сходу, США, Туреччина, Грузія, Казахстан, Китай. Тобто якраз ті, з якими сваритися у жодному разі не можна, особливо зараз, коли нам конче потрібні союзники в боротьбі з російською агресією.

Адже результатом розслідування може стати запровадження додаткових імпортних мит або квот на імпорт. Фактично розпочате розслідування вже означає неофіційне запровадження квот. Безпосередньо в процесі його проведення можуть застосувати попередні заходи. Приміром, режим нагляду за імпортом, що фактично і є квотуванням, або додаткові мита, які сягають 20% і більше. Або і одне, й друге. А за результатами розслідування можуть впровадити квоти на постачання добрив з інших країн і/або мита щонайменше на 4 роки.

Крім того, підвищення ціни спричинить зменшення кількості добрив, які сільгоспвиробники вноситимуть у ґрунт. А це означатиме зниження урожайності.

Хто від цього виграє?

Певна річ, не аграрії, не зернотрейдери, яким важко буде реалізувати продукцію, коли в неї закладено підвищену ціну добрив. Звісно, що й не споживачі в Україні. Адже подорожчання продовольства відчують не лише за кордоном, а насамперед у нас.

То хто ж має прибуток? Певна річ, той, за чиїм клопотанням порушено це розслідування, — група компаній OstChem Дмитра Фірташа. Вона монополіст з виробництва мінеральних добрив в Україні. Перші дзвіночки вже пролунали: майже одразу після оприлюднення інформації МКМТ мінеральні добрива вже почали дорожчати.

Інакше й бути не може. Адже на сьогодні українські хімічні підприємства навіть у разі 100% завантаження не зможуть покрити всю потребу агросектору України у дво- й трикомпонентних добривах із вмістом азоту, фосфору та калію. Їхня максимальна потенційна потужність становить 450 тис. тонн, реальна — близько 150 тис. тонн, а річна потреба аграріїв сягає понад 1,8 млн тонн.

У ГС «Всеукраїнська аграрна рада» зазначили: компанія OstChem намагається за рахунок аграріїв розв’язати проблему зношеності своїх заводів, через що витрати газу на виробництво добрив на підприємствах компанії значно перевищують витрати іноземних конкурентів — 1,1 тис. куб. м проти 0,98 тис. куб. м для виробництва тонни аміаку. Така ситуація склалась через те, що Дмитро Фірташ, ставши власником заводів з виробництва добрив, побудованих ще за часів Радянського Союзу, майже не вкладав коштів у їхню модернізацію, а навпаки — виводив з них кошти. В результаті Туреччина та Болгарія, які не мають власного газу, успішно конкурують на українському ринку з продукцією OstChem, навіть з урахуванням вартості перевезень, а Туреччина ще й сплачує мито на добрива від 5% до 6,5%.

Нова годівниця

Голова спілки виробників, імпортерів і трейдерів агрохімії та агротехнологій Сергій Рубан зауважує: донедавна майже 80% добрив українські аграрії купували через трейдерські компанії, які постачають їх з інших країн і створюють баланс продукції на внутрішньому ринку.

Однак запровадження попередніх заходів у межах розслідування означатиме для аграріїв одне: вони недоотримають добрива кількісно і абсолютно точно отримають значно вищу ціну на них. Уже зараз товарні залишки добрив на складах продають дорожче. «Це штучне звуження конкурентного поля. Йдеться вже не про економіку, а про звичайну жадібність», — зазначив Сергій Рубан.

Ситуація напрочуд цікава, якщо врахувати, що Антимонопольний комітет України ще раніше порушив проти OstChem справу щодо зловживання монопольним становищем на ринку. Чи знали про це в МКМТ? Мабуть, знали, бо ця інформація абсолютно не секретна. До того ж про критичність ситуації неодноразово попереджала аграрна спільнота. То звідки таке рішення? Невже, як мовиться, права рука не знає, що робить ліва? Чи навпаки, рука якраз добре знає, коли в неї, можна сказати, щось саме проситься?

Не дивно, що аграрна спільнота забила на сполох, і це зрештою дало результат. Антимонопольний комітет України ухвалив рішення про примусовий поділ групи компаній OstChem Дмитра Фірташа у частині виробництва азотних мінеральних добрив. Таке рішення в ГС «Всеукраїнська аграрна рада» назвали історичним, адже воно, у разі його доведення до кінця, покладе край монополізації ринку мінеральних добрив. Ціну на добрива зможе формувати сам ринок внаслідок конкуренції між виробниками.

Тепер, коли зловживання монопольним становищем групи компаній OstChem офіційно підтвердив АМКУ, а керівництво Міністерства економіки змінилось, аграрії закликають Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі переглянути своє рішення щодо проведення розслідування та скасувати його як таке,  що суперечить національним інтересам України.