Україна за інтелектуальним потенціалом у 80-х роках минулого століття була на першому місці в світі. Ми надавали численні заявки на винаходи та відкриття, за часів Радянського Союзу могли змагатися навіть з Японією. Оскільки головним інноваційним ресурсом у світі є інтелектуальний, експерти вважають, що нині відчутний дефіцит не сировинних ресурсів, а ідей. Вітчизняні економічні мрійники плекають надію про часи, коли Україна зможе запропонувати модель, що ліквідує дисгармонію між розвитком науково-технічного прогресу та людини.

Акцент на продуктах переробки зерна

Нині частка продукції з високим рівнем доданої вартості в експорті України, за оцінкою ТОВ «КУА «ІТТ-Менеджмент», не перевищує 15% (це товари машинобудування, авіапрому, трансформатори, обладнання для АЕС, газоперекачувальні агрегати тощо). Досягти рівня в 25%, на думку експертів цієї компанії, країні цілком під силу.

Директор державного підприємства (ДП) «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк налаштований оптимістичніше. На його погляд, існує можливість збільшення частки в експорті продукції високого ступеня переробки до 30–35%. Перспективні експортні можливості має, на його думку, металургія. А саме поліпшення якості всіх сегментів металопродукції, зокрема холоднокатаних рулонів, оцинкування, плоского прокату з покриттям, налагодження виробництва продукції вищих переділів, зокрема труб зі сталі марок Х90 і Х100 для магістральних газо- та нафтогонів, рейок завдовжки 100 м для швидкісних потягів тощо. У сільському господарстві акцентувати слід на експорті не зерна, а продуктів його переробки (глютену, крохмалю, глюкозно-фруктових сиропів, органічних кислот, біопластиків тощо), розвитку органічного сільського господарства з огляду на зростаючий світовий попит на екологічні продукти харчування. Також великий потенціал розвитку експорту послуг, зокрема в сфері транзиту (Європа — Азія), інформаційних технологій та туризму.

Багато позицій українського експорту не поступаються світовим зразкам, але вийти на розвинені ринки дуже складно, тому що бути кращими за якістю і ціною недостатньо, — констатує начальник аналітичного департаменту ТОВ «КУА «ІТТ-Менеджмент» Віталій Мурашкін. — Потрібна політична стабільність і визначеність курсу країни».

Не обмежуватися програмами

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономрозвитку), переважну частину вітчизняної продукції з високим рівнем доданої вартості в товарній структурі експорту становить продукція машинобудування. В січні—червні цього року вона досягла 17,2% від загального експорту товарів України (у 2012 році — 19,3%).

В основну десятку продукції машинобудування в першому півріччі цього року, зокрема, ввійшли вагони для перевезень вантажів по коліях, несамохідні (16% загального експорту продукції машинобудування), проводи ізольовані, кабелі та інші ізольовані електричні провідники; кабелі волоконно-оптичні (9,6%), двигуни турбореактивні, турбогвинтові та інші газові турбіни (9,5%), частини до залізничних локомотивів або моторних вагонів трамвая або рухомого складу (4,8%), інші апарати літальні; космічні апарати та суб?орбітальні і космічні ракети-носії (1,8%).

До трійки найбільш активних експортерів продукції машинобудування ввійшли підприємства, які експортують її до Російської Федерації (51,3% її загального експорту), Казахстану (7,4%), Угорщини (5,5%).

З метою розвитку внутрішнього виробництва в нашій країні розроблено й затверджено постановою Кабінету Міністрів від 12 вересня 2011р. №1130 Державну програму розвитку внутрішнього виробництва (далі — Програма). Її заходи та завдання спрямовані на створення високорентабельних, енергозберігаючих та екологічно чистих виробництв, здатних конкурувати на внутрішньому і зовнішньому ринку, та створення сприятливих умов для зниження залежності економіки України від імпорту. Згідно з цією програмою в реальному секторі економіки українські підприємства реалізують 160 інвестиційних проектів.

«В Україні немає системної державної політики щодо стимулювання розвитку експортноорієнтованих високотехнологічних та наукомістких виробництв. Діють лише окремі програми: з розвитку літакобудування, ІТ-сектору та в галузі ВПК», каже Володимир  Власюк. За його словами, потрібні заходи державної політики для стимулювання експорту. До таких він зараховує державні програми, спрямовані на задоволення внутрішнього інвестиційного попиту, які дадуть змогу відновити серійне виробництво продукції та створять передумови для виходу з нею на зовнішні ринки. Це стосується, в першу чергу, галузей транспортного та енергетичного машинобудування, модернізації основних фондів та об’єктів інфраструктури. Дієвими заходами можуть також стати стимулювання приходу в Україну західних компаній із сучасними технологіями через механізм партнерств та запровадження фінансових інструментів підтримки експорту продукції з високою доданою вартістю (експортне кредитування, гарантії, податкові пільги тощо).